На головну На головну На головну
 
 
Google
Google
« Вересень 2006 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Архів публікацій

 


[ Реклама ]
Реклама від "Порталу українця"
Запрошуємо до співпраці


[ Стрічка публікацій ]
 
 
 
 

Відкриття Музею Михайла Грушевського в Києві


Михайло Грушевський Сьогодні виповнюється 140 років від народження відомого історика та політика, голови Центральної Ради Михайла Грушевського. І саме сьогодні у Києві, у будинку по вулиці Паньківській, де колись мешкав Грушевський, відкривається його музей.

Кореспондент Радіо Свобода веде розмову про історію цього будинку з директором музею Михайла Грушевського Світланою Паньковою.

Віталій Пономарьов: Цей будинок, в якому сьогодні відкривається музей, колись належав особисто Михайлові Грушевському?

Світлана Панькова: Він належав не лише Михайлові Грушевському, він належав Грушевським.

У 1908 році Грушевський переносить свою наукову і видавничу діяльність зі Львова до Києва. І на залишені у спадок кошти батька, відомого освітянина Сергія Федоровича Грушевського, Михайло Сергійович зі своєю дружиною, братом Олександром, відомим істориком, і сестрою Ганною вирішили придбати у Києві власний будинок.

Пошуком цієї садиби займався відомий письменник і меценат Володимир Леонтович. Потім Михайло Грушевський передоручив це керівникові своїх видавничих справ у Києві Юрієві Тищенку-Сірому.

І у листі 1908 року Юрій Тищенко-Сірий пише: «Я знайшов для Вас будинок, якому близько семи років, і він дуже подібний на Вашу львівську віллу». Тобто він ще враховував і смаки Михайла Грушевського. Це була саме садиба на Паньківській, 9.

Грушевський постійно не жив у цьому невеличкому будинку — вони його назвали дуже швидко «флігелем». Там оселилися Ганна і Олександр: Ганна на третьому поверсі, Олександр на другому.

Того ж року, 1908-го, Грушевські так само разом зводять на цій же садибі великий прибутковий будинок на 6 поверхів із мансардою. Оздоблений він був за проектом друга родини, відомого художника і архітектора Василя Кричевського.

І власне в тому будинку Михайло мав свою квартиру, в якій мешкав постійно.

В. П.: І цей будинок зараз стоїть на розі Паньківської і Микільсько-Ботанічної?

С. П.: На жаль, не стоїть. Наприкінці січня 1918 року, коли на Київ наступали більшовицькі війська під орудою Муравйова, цей будинок був зумисне обстріляний, і залишився лише його остов.

Саме в цьому будинку згоріла унікальна колекція старожитностей Грушевського, яку він збирав упродовж дуже багатьох років. У цьому будинку згоріла його бібліотека. У цьому будинку згоріла частка його архіву. Можна лише уявити, що було в тому архіві.

В. П.: І в цьому будинку, за власним зізнанням Михайла Грушевського, згоріла наша орієнтація на Москву…

С. П.: Так що той будинок уже не стоїть. І власне з київської великої садиби, яку вони придбали 1908 року, на сьогоднішній день ми маємо лише оцей, як вони його називали, «флігель».

Флігель, в якому завжди проживала на третьому поверсі сестра Ганна. Флігель, в який, повернувшись у 1924 році з еміграції, поселяється Михайло Грушевський з дружиною і донькою Катериною.

Там і був облаштований робочий кабінет. Його друзі, як тільки цей кабінет був облаштований, прийшли і весь цей кабінет зафіксували, кожну стіну — от Ви бачите ці фотографії. Ми їх розшукали не в вигляді фотографій, ми їх розшукали у вигляді негативів на склі, які збереглися з кінця 1929 року. І тепер ми маємо повну фотофіксацію робочого кабінету Михайла Грушевського.

Наш будинок Грушевських постійно змінював власників, заселялися НКВДисти, він перетворився на комунальний будинок. І от, маючи цю фотофіксацію, ми сьогодні маємо можливість відтворити той кабінет таким, яким він був.

В. П.: Наскільки він буде автентичним з погляду меблів, облаштування?

С. П.: Ну, ось Ви бачите автентичні меблі Грушевських. Ми в інтер’єрах цих трьох кімнат, які ми відтворюємо: кабінет Михайла Грушевського, кімнату родини і кімнату Катерини, і ще до того ж кухню, — не використовуємо жодного предмета, який не належав Грушевським. Ми не хочемо обманювати наших відвідувачів. Нехай вони краще доторкнуться до цієї скромнесенької шафи, яка була спроектована Василем Кричевським.

Музей Михайла Грушевського — це не є лише музей Михайла Грушевського. Оскільки в цьому будинку жили такі видатні постаті, як його брат Олександр Грушевський, тут жила відома етнограф, соціолог, історик, його донька Катерина, тут жив його найбільш талановитий і перспективний учень, історик Сергій Шамрай — всі вони були репресовані. Тут жили певний час брати Кричевські, тут жив Анатоль Петрицький.

Паньківську, 9 всі сприймали як образ українства.


Читати цю та інші публікації у своєму телефоні
на своєму сайті



Є що сказати? Говори на форумі або додай коментар:


(за бажанням)
Введіть код:
This is a captcha-picture. It is used to prevent mass-access by robots. (see: www.captcha.net)   



Інші коментарі

... ›››
Oleg Pk | 23.09.2011, 19:36

Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти. ... ›››
Василь | 04.09.2011, 18:19

В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,... ›››
Наталі | 23.08.2011, 17:49

Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію... ›››
Подільський | 20.08.2011, 17:43

На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн. (у книгарнях дорожче) :))) До речі, сьогодні, 17-го серпня, о... ›››
Іванченко Ірина | 17.08.2011, 15:12

Інші публікації

Ідеш до Європи? - Візьми з собою вудку!
Ми «вимагаємо». А треба «створювати». Вимагати – означає визнавати систему....
Тарас Компаніченко: «Без культурної єдності довіра не можлива»
Наш гість — Тарас Компаніченко, кобзар, бандурист і лірник, керівник...
Толерантність без фарисейства
Наші унікальні нардепи не втомлюються закликати українців до толерантності,...
Громадськість відстоює пасажирські маршрути залізниці
Викладене нижче є проблемою одного міста, але за суттю питання стосується...
Чи жаліти українців?
Українці люблять жаліти себе. Це почуття до кісточок в’їлося в історичну...
Суспільство та розподіл
Значний дефіцит справедливості та рівності в суспільстві колись...
Настав найвищий час діяти
Перших два десятиліття нашого незалежного, самостійного існування минули...
Митрополит Андрей Шептицький. Як будувати рідну хату? (уривок)
Говорити про політику в Україні не можливо, щоб не заторкнути тему...
Двадцять років під гіпнозом імперії
До двадцятиріччя нашої незалежності в кожного з нас знайдеться своя...
Що за «язиковою» боротьбою?
Українська політизація питання мови нагадує середньовічні дуелі на ракетах...
Більше


Завантаження...

Стрічки публікацій   Мобільна версія сайту: PDA/WAP
Наш інформер на вашому сайті

  Умови використання та цитування матеріалів сайту
  Авторські права
  Застереження
© AnViSer 2004-2013.  Адміністрація порталу не несе відповідальності за зміст рекламних банерів, які надає банерообмінна мережа
Hosting by hostBe.net