Сьогодні виповнюється 140 років від народження відомого історика та політика, голови Центральної Ради Михайла Грушевського. І саме сьогодні у Києві, у будинку по вулиці Паньківській, де колись мешкав Грушевський, відкривається його музей.
Кореспондент Радіо Свобода веде розмову про історію цього будинку з директором музею Михайла Грушевського Світланою Паньковою.
Віталій Пономарьов: Цей будинок, в якому сьогодні відкривається музей, колись належав особисто Михайлові Грушевському?
Світлана Панькова: Він належав не лише Михайлові Грушевському, він належав Грушевським.
У 1908 році Грушевський переносить свою наукову і видавничу діяльність зі Львова до Києва. І на залишені у спадок кошти батька, відомого освітянина Сергія Федоровича Грушевського, Михайло Сергійович зі своєю дружиною, братом Олександром, відомим істориком, і сестрою Ганною вирішили придбати у Києві власний будинок.
Пошуком цієї садиби займався відомий письменник і меценат Володимир Леонтович. Потім Михайло Грушевський передоручив це керівникові своїх видавничих справ у Києві Юрієві Тищенку-Сірому.
І у листі 1908 року Юрій Тищенко-Сірий пише: «Я знайшов для Вас будинок, якому близько семи років, і він дуже подібний на Вашу львівську віллу». Тобто він ще враховував і смаки Михайла Грушевського. Це була саме садиба на Паньківській, 9.
Грушевський постійно не жив у цьому невеличкому будинку — вони його назвали дуже швидко «флігелем». Там оселилися Ганна і Олександр: Ганна на третьому поверсі, Олександр на другому.
Того ж року, 1908-го, Грушевські так само разом зводять на цій же садибі великий прибутковий будинок на 6 поверхів із мансардою. Оздоблений він був за проектом друга родини, відомого художника і архітектора Василя Кричевського.
І власне в тому будинку Михайло мав свою квартиру, в якій мешкав постійно.
В. П.: І цей будинок зараз стоїть на розі Паньківської і Микільсько-Ботанічної?
С. П.: На жаль, не стоїть. Наприкінці січня 1918 року, коли на Київ наступали більшовицькі війська під орудою Муравйова, цей будинок був зумисне обстріляний, і залишився лише його остов.
Саме в цьому будинку згоріла унікальна колекція старожитностей Грушевського, яку він збирав упродовж дуже багатьох років. У цьому будинку згоріла його бібліотека. У цьому будинку згоріла частка його архіву. Можна лише уявити, що було в тому архіві.
В. П.: І в цьому будинку, за власним зізнанням Михайла Грушевського, згоріла наша орієнтація на Москву…
С. П.: Так що той будинок уже не стоїть. І власне з київської великої садиби, яку вони придбали 1908 року, на сьогоднішній день ми маємо лише оцей, як вони його називали, «флігель».
Флігель, в якому завжди проживала на третьому поверсі сестра Ганна. Флігель, в який, повернувшись у 1924 році з еміграції, поселяється Михайло Грушевський з дружиною і донькою Катериною.
Там і був облаштований робочий кабінет. Його друзі, як тільки цей кабінет був облаштований, прийшли і весь цей кабінет зафіксували, кожну стіну — от Ви бачите ці фотографії. Ми їх розшукали не в вигляді фотографій, ми їх розшукали у вигляді негативів на склі, які збереглися з кінця 1929 року. І тепер ми маємо повну фотофіксацію робочого кабінету Михайла Грушевського.
Наш будинок Грушевських постійно змінював власників, заселялися НКВДисти, він перетворився на комунальний будинок. І от, маючи цю фотофіксацію, ми сьогодні маємо можливість відтворити той кабінет таким, яким він був.
В. П.: Наскільки він буде автентичним з погляду меблів, облаштування?
С. П.: Ну, ось Ви бачите автентичні меблі Грушевських. Ми в інтер’єрах цих трьох кімнат, які ми відтворюємо: кабінет Михайла Грушевського, кімнату родини і кімнату Катерини, і ще до того ж кухню, — не використовуємо жодного предмета, який не належав Грушевським. Ми не хочемо обманювати наших відвідувачів. Нехай вони краще доторкнуться до цієї скромнесенької шафи, яка була спроектована Василем Кричевським.
Музей Михайла Грушевського — це не є лише музей Михайла Грушевського. Оскільки в цьому будинку жили такі видатні постаті, як його брат Олександр Грушевський, тут жила відома етнограф, соціолог, історик, його донька Катерина, тут жив його найбільш талановитий і перспективний учень, історик Сергій Шамрай — всі вони були репресовані. Тут жили певний час брати Кричевські, тут жив Анатоль Петрицький.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12