М.Маринович, Є Сверстюк: Ми вимагаємо від Уряду України негайно відправити п. Табачника у відставку.
Автор: Мирослав Маринович, Євген Сверстюк, засновники Української Гельсінської Групи Коментарі (0)
Наш народ, охайний і здоровий з природи, не любив крайнощів. Чи ви чули в порядній селянській сім’ї, щоб насміхалися з синагоги чи костелу? Траплялися окремі особи, що звертали розмову на слизьке, але вони радше слугували повчальним застережливим прикладом. Люди мали звичай приховувати сором. Сьогодні щораз більше їх провалюються у стан цілковитої безсоромності. Зважитись на безсоромність стало навіть модно. Що ж, екології культури повезло ще менше, ніж екології довкілля: її не рятує жоден Ґрінпіс.
Радіоканал „Культура” веде цікаві інформативні бесіди, але якийсь пан М. вривається зі своїм антисемітським запитанням, всю культуру псує, і люди кажуть, що культура – з антисемітським душком. Часом цей душок програмується, як начинка. Наприклад, в програмах МАУПу є обов’язкові дози. Часом із запахом арабської нафти, часом – із неприхованим тавром ФСБ. Безсоромність доходить до того, що навіть національну катастрофу – геноцид 1933 р. – використовують для звинувачення жидомасонів. Коли ж усе це перемішується з поганими приправами жовтої преси, то висновок стає загрозливо очевидним: культурна атмосфера в Україні забруднена і за своїм духом – антиукраїнська.
І є дуже погані симптоми: зараза перекидається на публічних осіб, які в кожному нормальному суспільстві є еталоном добропристойності. Совєтський режим був антиукраїнським, але чиновник надягав інтернаціональну маску, приховував свій сором і стримував свій душок. Нині загальне здичавіння доходить до патології, і те, що по ринку вештається українофоб чи юдофоб, нікого особливо не тривожить. Мовляв, є ж люди недобрі, є збочені, є просто хворі...
Ілюстрація граничного отруєння культурного довкілля є інтерв’ю, яке дав віце-прем’єр з гуманітарних питань Дмитро Табачник скандальному журналістові О. Бузині, який, як відомо, зробив собі зі своїх слабкостей професію. Зокрема, йдеться про програмове кредо високого чиновника від культури: „Нельзя вести культурную политику только в интересах узкого слоя украиноязычной интеллигенции, которая просто боится конкуренции во всем”.
Має рацію Віктор Андрійович: ми таки справді унікальна держава. Бо в будь-якій іншій державі після подібної фрази віце-прем’єра з гуманітарних питань піднявся б такий скандал, що чиновник змушений був би негайно подати у відставку (достатньо уявити собі, як свого часу сприйняли б ізраїльтяни слова свого міністра: „Не можна вести культурну політику лише в інтересах вузького прошарку інтелігенції, яка домагається відродження івриту”). У принципі, для відставки було б досить протесту акад. Івана Дзюби, який поставив віце-прем’єрові декілька запитань, на які той, бачиться, не спроможний відповісти. Проте зневажливе мовчання п. Табачника не знімає з порядку денного самої проблеми: особа, яка дозволяє собі висловлюватися таким чином, не має права обіймати будь-який пост в Уряді України. Ми взяли б на своє громадянське сумління великий гріх, якби не заявили відкрито й публічно: ми вимагаємо від Уряду України негайно відправити п. Табачника у відставку.
Вимога ця не є такою радикальною, як може видатися на перший погляд. Передбачити, що Уряд України, скоріш за все, проігнорує цю вимогу, насправді неважко. Так само неважко було передбачити далекого 1976 року, що уряд СРСР проігнорує вимоги членів Української Гельсінкської Групи, ювілей якої п. Табачник хоче сьогодні запізніло відзначити. Проте і тоді, і тепер суспільству важливо обкладати свої уряди системою тестів, на яких вони виявляють свою справжню сутність. Отож, у випадку п. Табачника від Уряду залежить, у який колір забарвиться наш простенький лакмусовий папірець.
Кілька думок ми хотіли б спрямувати й безпосередньо самому віце-прем’єру. Якщо для Вас, п. Табачник, прошарок україномовної інтелігенції завузький, то поверніть нам легіони тих, що упродовж 70 років повставали в обороні людини проти насильства і навальної русифікаці, а тоді приносились в жертву ідолу до кожних чергових роковин „великого жовтня”. Якщо Ви, п. Табачник, хочете чесного змагання з українством, то не лукавте самі й відміряйте бігунам однакові дистанції. Адже людина Вашої освіченості не може не знати принципу „позитивної дискримінації” на користь переслідуваних, на якому тримається західна цивілізація прав людини. Якщо Ви, п. Табачник, хочете справедливості, то думайте над лікуванням душі, над звільненням українського народу від жахіть, викликаних Голодоморами й ҐУЛАҐами, бо саме жах, а не вищість російської культури, штовхав зневажених Вами земляків до „мови великого Леніна”. Нерозуміння або ігнорування цих речей просто несумісні з перебуванням на державній посаді в Українській державі.
Ваше єврейське походження мало б зробити Вас зваженішим. Адже, висловлюючись згаданим чином, Ви зробили прекрасний дарунок юдофобам усіх мастей, які скористаються з нагоди поєднати Вашу погорду на адресу „вузького прошарку української інтелігенції” з Вашим етнічним походженням. Тому Ваша фраза має не лише антиукраїнське, а й антиєврейське звучання. Бо так було завжди: юдофобія одвіку отруювала долю українців, українофобія – завжди боляче вдаряла по євреях. Негативний посів отруює атмосферу для всіх.
Нинішній стан українства, без сумніву, тривожний, і то саме через брак доброї волі людей, що мали б ту волю втілювати. Саме Вам – віце-прем’єру з гуманітарних питань – було довірено не допускати гуманітарної катастрофи. Втім, найважливішою проблемою України є не поділ за мовами – шкода, що Ви не помічаєте, як у російськомовному середовищі визріває незнане Вам, але щораз відчутніше українське національне почуття! Справжнім цивілізаційним викликом для України є невміння розрізняти добро і зло, яке набуває воїстину апокаліптичних розмірів. Ілюстрацією цього служить все, з чим асоціюється Ваша особа: тексти промов, які Ви писали і пишете; дарунки, які даруєте власть імущим; накази, які віддаєте ОМОНові щодо учасників похоронної процесії; нехтування Інститутом національної пам’яті; врешті-решт обставини, за яких Ви повернулись на урядові орбіти. Але Вам, як історику, має бути добре відомо: відставка, в яку відправляє людей історія, є найстрашнішою. Чи пам’ятаєте Ви, хто відповідав за гуманітарні питання в команді Кагановича? Ми також не пам’ятаємо...
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
