У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів – 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців – 300 козаків під Берестечком та 300 юнаків під Крутами.
Наприкінці січня 1918 року російська більшовицька армія під командуванням Михайла Муравйова у своєму поході на Київ підійшла до станції Крути неподалік Ніжина на Чернігівщині. Крути обороняли юнкери Юнацької військової школи та козаки під командуванням сотника Аверкія Гончаренка. Розмовляючи з ним про телефону в ніч на 27-е січня, Муравйов висунув свої вимоги: «Підготуватися до зустрічі переможної червоної армії, приготувати обід. Незрілість юнкерів вибачаю, а офіцерів усе одно розстріляю».
О четвертій годині ранку з Києва до Крутів прибула Перша сотня Помічного куреня, сформованого зі студентів та гімназистів, і кількість захисників станції зросла до п’ятисот двадцяти вояків.
Вранці 29 січня на підступах до Крутів з’явилося шеститисячне військо, яке складали російські солдати, балтійські матроси і червоногвардійці з Москви та Брянська. Ось як згадував ту атаку Гончаренко: «Раннім ранком червоні розпочали свій наступ у зімкнутих колонах; виглядало так, якби йшли на парад, занедбуючи найпримітивніші засоби безпеки. Тільки-но червоні наблизились на віддаль пострілу, ми їх привітали сильним вогнем чотирьох сотень і шістнадцяти кулеметів. Щойно під прямими пострілами переходили вони врозсип, зазнаючи великих втрат у своїх рядах».
Сотник Лощенко причепив до паровоза платформу з гарматою, обкладеною мішками з піском, і з неї один обстрілював більшовицькі лави уздовж колії. О другій годині на допомогу червоним підішли бронепоїзд та Перший Петроградський загін, і Гончаренко був змушений ввести в бій останній резерв з тридцяти юнаків: «По двох годинах наше окруження розпочалося дуже солідно, з застосуванням всіх тактикою вказаних правил. В багато разів перевищуюча нас сила противника прискорювала нам вирок, і тільки слабе темпо його наступу дало можливість дотягти бій до 9-ї години вечора, коли-то настала темна, туманна ніч».
Щоб уникнути оточення, українські вояки відступили до свого ешелону. При цьому 27 студентів та гімназистів помилково вийшли на станцію, яку захопили червоні, потрапили в полон і незабаром були розстріляні. Загалом загинуло майже 300 захисників Крутів, решта вночі виїхали до Ніжина.
Дуже цікава стаття!!! Я використала її для уроку "Мії Київ" в школі.
Дякую!!!
Інші коментарі
Треба проаналізувати кожного гада хто робив це криваве ... - хто він, його родословна, ...
...››› Павло| 17.11.2008, 06:52
Да, голодмор сделали коммунисты. А нынешние либералы демократы не несут ответсвенности за алкоголизм, наркоманию, развращение молодёжи? Прививки от краснухи это голодмор сегодняшний! Сколько творится чего мы не знаем. Власть была ...››› Д. Деренюха| 16.11.2008, 09:47
Здається в статті недооцінено росіян. Їхнє загально-національне нахабство ще не раз струсоне Україну.
...››› Геннадій| 15.11.2008, 23:47
Почему, мы украинцы идём вперёд с головой повёрнутой назад? Да был героизм у наших доблестных отцов и дедов. Но, это прошлое, прошлое.... А, Украине нужен героизм сегодняшний и будущий. Украине нужны героические поступки сегодня!...››› Д. Деренюха| 15.11.2008, 18:19
ого, снова будуть драть задницы наших политиканов ))))
...››› антон| 14.11.2008, 21:59
Інші публікації
«Свічка пам 'яті» Програма заходів за участю Президента України В.А.Ющенка у зв’язку з 75-ми...
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів – 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців – 300 козаків під Берестечком та 300 юнаків під Крутами.
