Нічого дивного в тому немає, що нарешті хтось приходить до нас із готовими стандартами вільного світу, запитує чи є в нас ксенофобія і наскільки вона загрожує іноземцям. Замість битися в груди і доводити які ми сумирні і толерантні люди, варто хоч цю проблему вирішити для себе чесно і ґрунтовно. Нам потрібні не кампанії “євро-демократизації”, а предметна дискусія на тему двох сучасних світових механізмів ксенофобії. Перший і домінуючий полягає у витісненні в культурні резервації живих осередків етнічної самобутності. В цьому випадку невблаганним ксенофобом стосовно чинника етнічного є безлике споживацьке суспільство як домінуюча більшість. В усіх державах і народах присутня і ксенофобія класична – елементарний страх за збереження власного етнічного “я”. Ксенофобія споживацького суспільства куди небезпечніша для світу, але про це говорити не модно. Українці занепокоєні проблемами національного виживання, тому здорова ксенофобія можлива в тій мірі, якій вона присутня у будь-якій самодостатній державі світу. Для того, щоб ксенофобія не переходила цивілізовані рамки, потрібен елементарний правовий порядок, встановлені законом правила співжиття місцевого населення з чужинцями і подорожніми, які завжди були і будуть з нами.
Тим не менше світова огульна кампанія боротьби з ксенофобією аж до повного знищення останньої докотилась і до нас. Її варто сприймати спокійно, як звичайну психоінформаційну технологію з метою забезпечити чужинцям ідеальні умови спілкування з нами, звичайно ж без врахування наших інтересів. Заради власної зручності і безпеки бізнес дає гроші на програми вишукування і викорінення в Україні ксенофобії, антисемітизму чи ще чогось. Ще на початку нашої незалежності ми пережили першу хвилю інформаційних превентивних атак - звинувачень в антисемітизмі. Тоді ми, сповнені дружніх почуттів до вільного світу, наївно дивувались - за що нас звинувачують? Ми обурювались і з усіх сил намагались виправдатись перед світом - антисемітизму в Україні немає! Всі роки незалежності ми в чомусь виправдовуємось і навіть за те, що в Конституції єдина державна мова. Переконуємо міжнародні комісії і своїх політиків на всіх виборах, що ніколи не буде насильницької українізації, що російською негласно і незаконно дозволено і міліціонерам, і чиновникам, і нардепам, і навіть служителям закону - аби не загрожували російській мові. Все одно звинувачують на кожних виборах і це не від нелюбові до українців - така стандартна технологія підготовки території до спокійного бізнесу іноземців, забезпечення спокою для любителів вигідно для себе погосподарювати в Україні. Колись це називалось словом пацифікація і відомо з історії як “заспокоєння “, вибивання репресіями вільнодумства українців поляками на колонізованих західноукраїнських територіях. Тепер – це насаджування українцям комплексу винуватості шляхом промивання мізків потоками інформації аж до формування “синдрому унтерофіцерської вдови”. Нас наполегливо заохочують до самостійного викорінення української ксенофобії з допомогою нових українських законів. Вважають, що ксенофобія у нас є, не може ж не бути - адже в усіх державах світу вона так чи інакше присутня. Ніхто навіть уявити собі не може, що насправді в Україні немає навіть того необхідного для імунітету нації мінімуму ксенофобного страху втратити самобутність розвитку.
Повна відсутність ксенофобії - це теж погано і є ознакою сонної або ледь-живої нації. Над проблемою відсутності чи присутності ксенофобії мало хто задумується і може статись з волі нашого парламенту, що замість нормальної програми розвитку нації – геп законом по ксенофобії! Якщо ми з такими підходами вирішуватимемо проблему ксенофобії, не розібравшись перед цим що воно таке і чи є воно у нас - ми остаточно погубимо себе як націю. Не зайво нагадати, що ксенофобія – це останній природний рефлекс самозбереження нації, страх духовної смерті – розчинення у безликому натовпі. З огляду на стан поширення української мови в Україні, наявності прогресуючої хвороби російськомовності серед етнічних українців – українська нація втрачає природний імунітет і тут про ксенофобію як загрозу іноземцям вже не йдеться. Причини відомі - нація ще не відновила життєві сили, втрачені за століття колонізації і не виробила імунітету проти загроз сучасних. В цій драматичній ситуації не варто політикам і соціологам передчасно вживати в негативному сенсі слово ксенофобія, воно зайве і в лексиконі ЗМІ. Це працюватиме як технологія пасифікації українців і зашкодить відновленню природних процесів розвитку нації. Тим не менше дехто необачно починає “розкручувати” тему ксенофобії Україні, втягуючи в цей процес і ЗМІ.
Заголовки типу “ Иностранцы ждут антискинхедовских законов” свідчать лише про тенденційний, однобокий підхід до розуміння явища ксенофобії та його цивілізаційно-правового нормування. Закони проти скінхедів - це нонсенс, адже для припинення правопорушень, особливо у сфері мовних, етнічних та інших прав громадян Україна має достатню правову базу. Проблема у виконанні законів, вихованні молоді і найголовніша – у необхідності сучасної державницької національної політики влади. Скінхеди – це мавповане з російського взірця явище. В Росії рух скінхедів і ксенофобські настрої мають під собою цілком реальний ґрунт. Сама по собі федерація такого масштабу є нестабільним утворенням, дуже вразливим до “розмивання” потоком світової міграції зі сходу і практично не має імунітету проти космополітизаційних загроз від сучасної глобалізації. Тому порядна доза ксенофобії і рух скінхедів як радикальна течія є реакцією занепокоєння росіян за власне майбутнє і свідчить про сумніви у спроможності держави протидіяти надто потужним глобальним загрозам російській ідентичності.
Україна ж не Росія, тому про скінхедів як суспільне явище говорити зарано і ментально воно у нас не приживеться. З наявної інформації від правоохоронних органів, проблема скінхедів нам не загрожує. Скінхеди – етнічні українці є лише як певна молодіжна мода і реакція на недостатню увагу держави до проблем українців в Україні. Підстави для занепокоєння і навіть відчаю серед молодих українців справді є. Неналежне забезпечення державою і політиками конституційних норм поширення і застосування державної мови створюють серйозні проблеми для збереження і розвитку українського етносу. Українець все менше знаходить українського на телебаченні і в форматі багатьох ЗМІ. Україномовний українець в українській столиці і не тільки в столиці - в меншості. Не варто закривати очі на факт - етнічні українці стають не впливовою, хоч чисельною етнічною групою і поступово асимілюються в російськомовний космополітичний конгломерат, який стає полюсом ксенофобії стосовно етнічних українців. Іноземці теж асимілюються в російськомовне середовище і контакти з ними лиш доповнюють негатив зросійщення, що загрожує існуванню етносу. Як слабша, вірніше дуже ослаблена сторона, український етнос не може навіть скористатись природним рефлексом крайнього самозахисту –ксенофобією, адже це відразу ж провокує сильнішу ксенофобію з боку абияк-мовного, байдужого до своїх етнічних коренів, зросійщеного споживацького загалу. Можна говорити про унікальний в ХХІ столітті процес заганяння в резервацію корінного етносу з допомогою сучасного типу ксенофобії - витіснення етнічного чинника споживацьким суспільством. Ми котимось легкою дорогою вниз, так і не осягнувши відповідального етапу суспільства громадянського. Світовий прогрес заворожує нас атракціонами видовищ і спокус, диявольськи швидко штовхаючи до ями споживацтва, що без духовності і моралі - робота, задоволення тіла, робота, голосування без вибору, телевізор, робота.
Перш ніж говорити про ксенофобію і загрозу расизму, треба дати час і змогу нашим людям відчути себе громадянами, як у тих європейських державах, де є якісь проблеми ксенофобії і немає проблем виживання корінного етносу. Перед прийняттям надто суворих законів щодо ксенофобії варто зробити так, щоб етнічні українці почувалися в Україні українцями. А то може статись кумедна картина - іноземці і зденаціоналізовані люди заради забави полюватимуть на україномовних українців з метою познущатись з їхньої “сільської” мови і етнічної гідності. За наявності достатнього числа свідків, побиту і зневажену жертву ще й звинуватять у “ксенофобії “ проти нападників. Якщо за слово “москаль” чи “негр” даватимуть пару років чи величезний штраф, то все залежатиме від наявності своїх свідків, а далі - відомий своєю справедливістю український суд. А з боку несправедливо звинуваченого українця свідків може не виявитися – українство ж у меншості і пасиві, не бажає зайвого клопоту. Тому ідею прийняття дуже жорсткого закону проти ксенофобії варто сприймати обережно. Не варто так радіти нардепові Анні Герман з приводу того, що ми нарешті приймемо суворі закони проти ксенофобії, якої з боку більшості населення - етнічних українців фактично немає навіть на рівні інстинкту виживання етносу. Краще, якби всіх злочинців карали однаково справедливо без особливих привілеїв за ознакою мови, етносу, віросповідання чи раси. До речі, за Конституцією закон повинен бути один для всіх від українця до афроукраїнця.
В пропонованому “жорсткому” проекті, за словами одного із співавторів, за публічну образу нацменшин обзиваннями типу “арабська свиня”, “негр”, “москаль”,”жид” можна одержати до двох років виправних робіт лише на підставі свідчень двох свідків. За напад на расовому грунті – від 7 до 12 років, а за повторний злочин термін подвоюється. За обзивання “хохлом” нічого не буде. В проекті нардепа Москаля за публічну образу нацменшин штраф до 8400 грн. і лише за намову до насилля стосовно нацменшин або іноземців – до 5 років. Уявляєте який міцний закон вийде, якщо проект Анни Герман поєднати з проектом Москаля? Така ідея сприймається. А як бути, коли Москаль - це прізвище і треба не образити людину? Очевидно людині з таким прізвищем для правового нейтралітету треба бути євреєм. Можна б і ще жартувати на цю тему, якби все не складалось так сумно. Споконвіку для справедливих українців негідник завжди був негідником чи злочинцем, не зважаючи на те чи він росіянин, африканець, індус або єврей. Навіщо нам ні сіло ні впало такий жорсткий закон про відповідальність за злочин проти меншин? Добрий і справедливий українець знизає плечима. “Закон один для всіх - від українця до ефіопа” - скажуть популярні українські народні політики. Лише інтегровані в російськомовне середовище українські чужинці нас не розуміють. Не вірять, що в нас немає “клятої ксенохвобії”, хоч самі не дуже прихильні до українства, інтегруватись в україномовне середовище не поспішають. Дехто від структур із захисту прав іноземців та меншин навіть має намір пікетувати парламент. Нас підганяють кудись, а навіщо? Держава має достатньо важелів, щоб уважно розслідувати справи з участю іноземців. Щоб убезпечити суспільство від ксенофобї можна і етно-квотний принцип в парламенті і “гілках влади ”запровадити. А ті, комусь дуже кортить жорстко карати за слово “моcкаль”, “жид” чи “негр”, хай почнуть хоча б із етнічної ідентифікації – повернуть графу “національність” у паспорт, щоб було відомо хто є хто. В Україні чомусь ніхто не лякається кимось розрекламованої не так давно ксенофобії українців і тому не приховує свою етнічну ідентичність. Може при нагоді і етнічні українці згадають хто вони, читаючи запис “українець” в паспорті заповажають себе, навернуться у лоно рідної мови, культури і традицій славних предків.
Мета лібералів - виставити українців толерантними гречкосіями, нездатними на ліквідацію ворога. З точки зору лібералів та ж Коліївщина - провокація скінхедів, а УПА займалася переховуванням жидів. Автор явно грантожер, що й не дивно як для ліберального ресурсу.
Гайдамаки - провокатори! (60 000 трупів в Умані). УПА - провокатори! (Вбивали окупантів). Скінхеди - провокатори! (Ображають мігрантів). Автор, та пиши вже що українці - провокатори :))).
Відповідь адмністратора: Ви читали статтю? Чи обмежилися лише її заголовком?
Cпеціально для жидівських ***цензура*** поясню, що скінхеди уперше з'явилися не в кацапстані а в Англії. Тому мавпування Українцями кацапів бути не може. Друге - українські скінхеди вважають себе продовжувачами справи гайдамаків та опришків. Ознайомтеся із сайтом скінхедів: freewebs.com/propovidi
Відповідь адмністратора: а манера висловлюватися все ж ближча до кацапстану ніж до Англії та гайдамаків...
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта