У Києві в суботу освятили пам’ятник на могилі Великого Українця американського походження.
Історик Джеймс Ернест Мейс (18.02.1952—03.05.2004), американець з Оклахоми, присвятив своє життя всебічному дослідженню Українського Апокаліпсису 1932—1933 років, вивчив його передумови, перебіг, тоталітарну стратегію сталінського режиму, катастрофічні наслідки цього небувалого злодіяння для майбутніх поколінь. Саме ця людина першою у світі обгрунтувала й довела геноцидний характер Голодомору. І якби Джеймс Мейс зробив би лише це (а він був і активним громадським діячем на українських теренах, й одним з провідних постійних авторів газети «День», з січня 1998 року і до останніх днів життя, і професором Києво- Могилянської академії) — і тоді він заслужив би безперечне право на вічну пам’ять українського народу.
18 листопада у Києві відбулось відкриття пам’ятника на могилі цієї видатної людини (скульптор Володимир Корінь) та його освячення. На далекій ділянці Байкового кладовища зібралось чимало людей: рідні та близькі Джеймса, колеги по роботі, вчені, журналісти, представники від Секретаріату Президента України та громадськості. Висловлюючи свої щирі співчуття вдові Джима, письменниці Наталії Дзюбенко-Мейс (зрозуміло, час не полегшив біль непоправної втрати...), учасники мітингу пам’яті Мейса говорили про те, що свічка скорботи, запалена ним, горить й далі в наших серцях.
Головний редактор газети «День» Лариса Івшина закликала присутніх глибше замислитись над запитанням: «А чому цей син такої далекої від нас Оклахоми (до речі, нащадок роду індіанців чароккі) так глибоко прийнявся болем української землі?» «Бо у нього було велике серце, вкрай загострене відчуття несправедливості, відраза до зла та неспокійна совість», — відповіла Лариса Олексіївна. «Коли Джеймс прийшов до нас у «День», у мене особисто було відчуття щойно відкритого потужного «другого фронту». Це триває і зараз, хоч Джима вже два з половиною роки як немає з нами», — сказала пані Лариса й додала: «Один з найважливіших уроків Мейса, на мою думку, такий: важливо, щоб ми не боялися болю! І не забували, що в той час, коли в українських селах помирали страшною, мученицькою смертю мільйони і мільйони наших братів та сестер — чимало міських жителів, закриваючи очі і душу, їли свої бутерброди. Це була ще одна спроба нас роз’єднати. Не забуваймо про це — адже кожен гріх має бути спокутуваний... І тільки тоді прийде глибоке єднання. Спасибі Джеймсу за урок правди, котрий він нам подав!»
Один з провідних українських істориків-дослідників Голодомору, професор Станіслав Кульчицький (він був близько особисто знайомий з Мейсом впродовж багатьох років) говорив про те, що з плином часу Джеймс все більше стає певним символом Очищення. Неабияке символічне значення має і сьогоднішнє відкриття пам’ятника на його могилі. Адже й досі існує лише один офіційний пам’ятник жертвам Голодомору — хрест на Михайлівській площі. Ми ніколи не маємо права забувати, зазначив Станіслав Владиславович, що замовчувана майже шість десятиліть трагедія Голоду була явлена світові передовсім завдяки зусиллям Джеймса Мейса як виконавчого директора комісії Конгреса США з Голодомору. Проте й далі суспільство значною мірою не усвідомлює того, що з ним, власне, трапилось у 1932— 1933 роках! Отож, наш обов’язок — донести до свідомості всіх цю страшну правду; саме цьому і було присвячене коротке життя Джеймса Мейса.
Інші промовці: професор НАУКМА Наталія Шульга (вона з гіркотою відзначила, що академічна спільнота світу ще не знає всієї правди про трагедію Голодомору, і сказала про Мейса: «Це була людина з душею поета, і «тріщина світу», якщо згадати слова Гейне, пройшла крiзь його серце), визначний український поет Іван Драч (поділився своїми спогадами про зустрічі з Джимом, про спільні поїздки до рідного села Івана Федоровича — Теліжинців, де майже половина людей загинула від голоду...), виконавчий директор Асоціації дослідників Голодомору Наталія Суходольська, письменники Леся Степовичка, Анатолій Качан, професор КДУ ім. Тараса Шевченка Михайло Наєнко говорили про те, що справа Джеймса Мейса далеко ще завершена. Бо нам ще треба пізнати одну страшну істину: чому сталося таке небувале жахіття, як Голодомор? Чи не тому, що тоталітарний режим нав’язав суспільству свої антилюдські «цінності»? І чи подолана ця спадщина? Верховна Рада, як відомо, 17 листопада взагалі відмовилась розглядати питання про визнання Голодомору 1932—1933 рр. геноцидом проти української нації.
Не всі з присутніх знали, що Джеймс дуже любив знамениту українську народну пісню «За байраком байрак...» (одну з найтрагічніших!), де є, зокрема, й такі слова: «Нас тут триста, як скло, товариства лягло...» Цю пісню майстерно виконав кобзар Степан Щербак. А потім всі ті, хто прийшов, тихо пом’янули Джима і дивились на пам’ятник, де вибиті вірші Наталії Дзюбенко-Мейс:
«Прощай і прости нас, кохана людина, До тебе сльозою лечу... Вдовину, сирітську, нетлінну, Запалюй свічу, Україно, Запалюй свічу!»
Цікаво, чого цей американський індианець придумав для українців вислів "голодомор" та переймаєтся їхньою справою, а ні пари з вуст про поголовне і планомірне знищення геть під чисто всі коренні індианські племена!?
Хто заказував і щиро розплачувався за такий "тітанічний науковій" труд?!!
Подумайте, по чиємо наказу нащадок фашистського провокатора Ющенко так ізуїтськи нахабно витанцьовує і наживаєтся на кістках наших нещасних пращурів!!!
Та ще й безсоромно грабує при тому залишившихся в живих!!!
Важко говорити про Геноцид. Очі наповнююються слізьми, коли уявляєш жахливі події 1932-33 років. Дякуючи Джеймсу Мейсу світ дізнався про наше ГОРЕ. Вічна йому пам"ять
Не можу читати про голодомор без сліз та болю. Нехай спочинуть із миром наші загиблі брати і сестри, дідусі та бабусі, пам'ять про них завжди житиме у наших серцях. На мою думку, Джеймс Мейс був посланцем Господа для звершення святої справи. Вічна пам'ять цій світлій людини!
Інші коментарі
Для fisher7_Цікаво продовжити. Ну, найперше всіх хочу привітати із світлим святом Різдва! Щастя, миру і добра ВАМ!
На рахунок "моя хата скраю" - то є поширена думка про стереотип українського мислення. І хоча я не зовсім погоджуюся із тим, що це...››› Роман| 09.01.2009, 23:57
Романові і Володимиру - обом. Громадська самоорганізація як суспільне явище була і є. І буде. Нема потреби її створювати. Майдан - один з проявів цього ПОСТІЙНОГО процесу в нації. Нема потреби створювати температуру пацієнту, достаньо її виміряти або відчути....››› Fisher7| 07.01.2009, 22:24
Шановна, пані Ніно!
Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Щастя і здоров`я і Божої любові!
Хочу подарувати Вам кілька нових пісень:
РАДІСТЬ МОЯ, УКРАЇНО!
Я не шукаю Україну –
Вона у дітях і в мені.
Історію Руси величну
В казковім бачу я у сні.
Про...››› Володимир Мангов| 07.01.2009, 20:57
Романові.
Я не казав, що моя хата скраю. Складається враження, що ти дискутуєш із власними припущенням. Доведи, що вмієш не домислювати те, чого насправді не було.
Про Майдан. Майдан власне і був тим, що Володимир називає "громадською...››› Fisher7| 07.01.2009, 18:59
Надто багатослівно можливо пишу, хочу повторити основну думку - давайте будемо подавати ВЛАСНІ ІДЕЇ. Тоді це буде рух вперед. Якщо тільки робити аналіз чогось, то ми тупцюємося на місці. Ідімо ВПЕРЕД! Моїм невеликим розумом думаю, що так буде і цікавіше і...››› Роман| 05.01.2009, 02:01
Інші публікації
«Свічка пам 'яті» Програма заходів за участю Президента України В.А.Ющенка у зв’язку з 75-ми...
Три Голодомори За останні роки в Україні побачило світ чимало праць, присвячених жертвам...
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
