Безпека України є непростою проблемою давно. Політики даремно з легкістю позаписували у свої партійні програми приєднання до НАТО чи навпаки - жорстку протидію цьому процесові. Як показав час, обидві політичні позиції тільки створюють непотрібні протистояння на виборах. Зараз на тему за чи проти Північно-Євроатлантичного Союзу політикам все важче давати переконливу відповідь, тому варто шукати альтернативу політичній пропаганді НАТО, залишивши просвітництво населення у справах НАТО громадським організаціям - сітці інформаційних центрів. Практично всі чільні представники європейських держав і навіть американці тепер наполегливо відраджують від приєднання України до НАТО . “ Вступ України до НАТО не вигідний нікому – ані США, ані Росії, ані самій Україні. Отримавши гарантії безпеки на папері, українське керівництво могло схилятися до агресивної політики щодо Росії, а це, своєю чергою, ускладнило б відносини з Росією Сполучених Штатів. У випадку ж збройного конфлікту - США та країни ЄС не готові захищати Україну,”- пише Іван Еланд в американській Los Angeles Chronicle. Насправді йдеться не про можливу агресивність української влади з-під парасольки НАТО стосовно Росії. Сучасні українські чиновники на це не здатні ментально, та й Росія добре дбає про залежність нашої держави від своїх енергоносіїв і від настроїв своєї «п’ятої колони». Нам тонко нагадують про те, щоб ми надоїдливо не втручались в доволі нетривку рівновагу балансу інтересів клубу наддержав. Зважаючи на нарощування сили Китаю та інших країн Сходу, цю нестійку рівновагу не порушать навіть заради України. Якщо ми продовжуватимемо битися об глуху стіну, можемо одержати від світу чергового прочухана - порцію принизливої інформації про слабкість, корумпованість нашої влади і невдалість України як державного проекту. Був момент, коли великі держави світу фактично визнали Україну неминучим партнером світової безпеки. Пам’ятаєте, як Європа і Америка з Росією вкупі наввипередки вмовляли Україну віддати свій ядерний арсенал в обмін на “паперові ” гарантії військової, економічної і якої завгодно безпеки? Потім про це забули і воліють, щоб ніхто не нагадував.
Безпекові блоки зараз швидко змінюються. Скорочуючи арсенали фізичного руйнування, наддержави “звільняють руки ” для побудови нової, немілітарної моделі світової безпеки, в якій швидше за все Америка неофіційно співпрацюватиме з Росією. Настав час і Україні самій подбати про власну безпеку, яка в новому тисячолітті має тенденцію перетворитись в позиційну боротьбу технологій та інформації. Українці доволі розумна нація, щоб створити собі власний захист, а не шукати прихистку під чужою парасолькою. Справа в тому, що жодні колективні безпекові системи світу не захищають від головної загрози - сучасного силового інформаційного протистояння сильних держав. Від штучно спровокованої економічної кризи реальний захист держави можливий тільки внутрішніми силами нації. Аналогічно повинен будуватись захист від інформаційної війни. Точніше йдеться про фінансово-інформаційний тиск з метою нав’язування іншій державі пріоритету своїх власних національних інтересів без жодного пострілу і захоплення територій. Це можна назвати цивілізаційною колонізацію з допомогою нав’язування слабшому суспільству невигідної поведінки і способу життя. Простіше – гляньте на екран телевізора і стане зрозуміло, що криза політики і економіки є результатом тимчасової інформаційної поразки українства,
Прихований сенс колективної безпеки держав не в фізичному гарантуванні безпеки, а в інформаційному захисті. Держави –учасниці не поширюють одна проти одної шкідливої для власного іміджу та національних інтересів інформації і спільно відбивають інформаційні атаки противників. Наприклад, участь України в НАТО для Росії не є фізичною загрозою незважаючи на безпосереднє наближення НАТО до кордонів. Для Росії це було б поразкою суто інформаційною – різке обмеження мовно-цивілізаційного і економічного впливу на Україну, в той же час практично всі потужні інформаційні агентства світу перестали б називати нас корумпованими і останніми в рейтингу держав. Звісно, з втратою інформаційного домінування Росія втратила б немалі економічні вигоди в Україні. Недавній газовий конфлікт показав великі можливості Росії купити будь-яку інформаційну атаку на Україну з боку так званих “вільних ” ЗМІ світу і так званих українських ЗМІ. У випадку членства України в НАТО чи в європейській системі безпеки , ми б мали страхування від замовної інформаційної атаки зі світу, але від Російського інформаційного тиску нас не захистить жоден оборонний блок. Хіба що, станемо часткою нової російської імперії. Отже, реальну сучасну безпеку Україна може гарантувати собі сама і більше ніхто у світі. Треба лише знати особливості безпеки держав і націй.
Сучасна національна безпека в час вільного поширення інформації і капіталу вже перестала бути лише функцією держави – саме суспільство будує власну безпеку, якщо хоче досягнути високого стандарту якості життя і зберегти цей рівень у світовому конкурентному змаганні. Нашим політикам і чиновникам треба знати хоча б одне правило: “Кожне публічно сказане слово чи публічна дія можуть бути використані проти національної безпеки суспільства, рівно ж інтересів громадянина ”. Можна показати гарний телефільм про національну свідомість і україномовність, мужність і кваліфікацію наших військовиків, виділити нормальні кошти на армію і пояснити чому контрактна армія нам зараз не підходить. А можна без кінця показувати невдоволених життям солдат, говорити про вкрадену солдатську ковбасу і яйця по “небачених цінах ”, про нерухомі танки і нелітаючі літаки. Перша інформаційна технологія працює на позитив, а друга безумовно руйнує обороноздатність держави незалежно від того чи це правда. Якщо по телевізору не показують достатнього числа успішних громадян України, які говорять мовою держави і шанують національну культуру, знають переможні віхи нашої історії - суспільство не утворюватиме власної “системи безпеки ”, а деякі з нас вимушено “здаватимуться ” на волю чужих політкоментаторів, щоб зненавидіти свою владу і виїхати при змозі за кордон. Решта безсило стерпить будь-які вчинки політиків, які одним словом здатні зруйнувати останню віру громадянина в державу. Це тільки штрих до замальовки дуже низького рівня безпеки суспільства.
Біда в тому, що українські політики ще не осягнули сучасного значення слова “безпека ” і продовжують марно апелювати до світу зі своїми державними проблемами. Це рівнозначно “викликання на себе інформаційного вогню ” з боку Росії і з боку сильного світу, який не бажає порушувати власний спокій заради будь-кого зі сторони, навіть, такої держави як Україна. Коли вже дійшло до прямих образ словами про “невдалий державний проект – Україна». Нам всеж доведеться самим будувати власну систему національної безпеки і ми здатні це зробити без особливих фінансових затрат. Найдорожче коштує розуміння потреби і воля політиків, бажання громадянина. В Україні є достатнє число людей, які розуміють і здатні пояснити сучасні загрози світу – все решта дуже залежить від поведінки і життєвої позиції кожного з нас, здатності жити власним розумом, критично оцінювати поведінку людей та інших держав світу. Ми повинні розуміти, що треба жити не просто як живеться, а бути захищеним від зовнішніх загроз способом життя. Іншого світ не прощає і відразу наступає на наші національні інтереси.
Тому альтернативою пошукам безпеки “під чужою парасолькою “ є формування захищеного способу життя суспільства, вигідної для себе поведінки громадян в положенні сам на сам з рештою світу, що переповнений чесним і нечесним змаганням націй та ділових людей. Для прикладу - вигідно всім громадянам в публічних контактах використовувати єдину державну мову і особисто дбати про її пріоритет. Це елемент безпеки і захищеності національних інтересів суспільства. Хто в державі працює проти цієї тези повинен бути переконаним рештою суспільства і мусить змінити свою думку чи піти з політики і влади. Цього повинні домогтись ми, прості громадяни, а не влада. Не хочемо чи не вміємо – нас чекає доля третьосортного бідного населення і передчасна смертність від поширюваної по телебаченню деструктивної інформації. Хто володіє інформацією –той володіє світом, спонукаючи багатьох людей робити невигідні, згубні для себе вчинки. Врешті-решт ми обираємо не таку владу, не так ведемо економіку, не так вчимо дітей - отже комусь вигідна наша безпорадність і нездатність захистити власні інтереси. Винна тільки слабка обороноздатність, захищеність суспільства і держава тут мало допоможе. На жаль, традиційна держава першою стає жертвою світових інформаційних протистоянь. У зв’язку з цим знову повертаємось до класичної місії національної еліти. Наразі, частина її запаніла і благоденствує в багатстві, інша бідна і її ніхто не почує, але настав час діяти, бо потім буде гірше і народ під інформаційним тиском не безкінечно зберігатиме здатність слухати голос розсудку . Національна еліта повинна відійти від старих штампів і припинити виголошувати мантри про національну ідею, щоб добре зрозуміти суть сучасного самозахисту суспільства і розумно будувати громадські (не політичні) структури, які працюватимуть на українську альтернативу ламанню зачинених дверей НАТО – на розвиток звичайного громадянського націоналізму, який властивий будь-якій успішній цивілізованій державі світу. Зараз національна ідея українців – не спати, а жити активним життям, бо тільки активність щось змінює і оберігає розсудок нації від сторонніх намов і зомбування. Під тиском громадськості треба так змінювати засоби інформації, систему освіти, гуманітарну підготовку в армії, політичну систему влади і модель економіки, щоб все це служило захистові національних інтересів і зростанню добробуту громадян. Сучасна безпека – це зовсім не оборона і не тільки армія, а наступальна інформаційна активність і стійкість нації. Все дуже просто і “відкривати Америку» чи битись об зачинені двері НАТО не треба. В державні клуби за інтересами запрошують тільки сильних і добре організованих. Гуманітарний потенціал України дозволяє нам стати такою нацією, якщо всі цього захочемо.
Сирожа Грабовский - мразь,типичный хохлацкий оборотень! Диссертацию защитил по марксистско-ленинской философии, облизывал классиков научного коммунизма, а с началом \"катастройки\" начал лить на всё это дерьмо. Обычный карьерист и приспособленец.
...››› Свидетель| 01.09.2010, 22:34
Набор в группы проводится постоянно, есть разные уровни.
Ул. Коперника, 8 (школа № 101), проспект Победы, 3 (боулинг клуб Хамелеон), ул. Дегтяревская, 7 (второй этаж, актовый зал)
Контакты:
(067) 798-3692 - Эрнесто Перез
...››› Ваня| 17.08.2010, 14:33
Яка дурість, вибачайте, пане Максим! \"Знову вибудовування парканів і мурів...\" Це дійсно єдине, чим зараз можутьзайматись справжні люди, бо політика без великих грошей неможлива, а великими грошима володіють лише покидьки. Так, зберігати сади й...››› Оксана Кринична| 07.08.2010, 23:31
Дмитрук - явище особливе, і добре, що пан Коскін на нього \"вийшов\". Його, фактично, не визнають, а дарма. Я не знаю такого іншого сполучення талантів письменника, журналіста, телеведучого, громадського діяча і вченого-дослідника. Нащадки ще...››› Прихильник| 20.07.2010, 21:28
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
Безпека України є непростою проблемою давно. Політики даремно з легкістю позаписували у свої партійні програми приєднання до НАТО чи навпаки - жорстку протидію цьому процесові. Як показав час, обидві політичні позиції тільки створюють непотрібні протистояння на виборах. Зараз на тему за чи проти Північно-Євроатлантичного Союзу політикам все важче давати переконливу відповідь, тому варто шукати альтернативу політичній пропаганді НАТО, залишивши просвітництво населення у справах НАТО громадським організаціям - сітці інформаційних центрів. Практично всі чільні представники європейських держав і навіть американці тепер наполегливо відраджують від приєднання України до НАТО . “ Вступ України до НАТО не вигідний нікому – ані США, ані Росії, ані самій Україні. Отримавши гарантії безпеки на папері, українське керівництво могло схилятися до агресивної політики щодо Росії, а це, своєю чергою, ускладнило б відносини з Росією Сполучених Штатів. У випадку ж збройного конфлікту - США та країни ЄС не готові захищати Україну,”- пише Іван Еланд в американській Los Angeles Chronicle. Насправді йдеться не про можливу агресивність української влади з-під парасольки НАТО стосовно Росії. Сучасні українські чиновники на це не здатні ментально, та й Росія добре дбає про залежність нашої держави від своїх енергоносіїв і від настроїв своєї «п’ятої колони». Нам тонко нагадують про те, щоб ми надоїдливо не втручались в доволі нетривку рівновагу балансу інтересів клубу наддержав. Зважаючи на нарощування сили Китаю та інших країн Сходу, цю нестійку рівновагу не порушать навіть заради України. Якщо ми продовжуватимемо битися об глуху стіну, можемо одержати від світу чергового прочухана - порцію принизливої інформації про слабкість, корумпованість нашої влади і невдалість України як державного проекту. Був момент, коли великі держави світу фактично визнали Україну неминучим партнером світової безпеки. Пам’ятаєте, як Європа і Америка з Росією вкупі наввипередки вмовляли Україну віддати свій ядерний арсенал в обмін на “паперові ” гарантії військової, економічної і якої завгодно безпеки? Потім про це забули і воліють, щоб ніхто не нагадував.