Як і передбачалось, цей фестиваль дійсно зібрав найкращих носіїв української духовності з багатьох країв України.

Український Дух проявив себе у всій своїй величі, красі і творчому злеті. А якщо врахувати кількісне і якісне представництво етнографічних, музичних, танцювальних колективів – фестиваль “Живий Вогонь єднає Україну” дійсно одразу, із самого початку став одним з найбільших заходів в Україні і дійсно об’єднав Україну Духом козацтва, нашого прадавнього Звичаю, високої духовності і любові нашого народу до свого рідного.

По оціночним даним, на фестивалі в кульмінаційні моменти були присутні понад 5000 гостей і учасників. А за два дні людей, що побували на фестивалі, було незрівнянно більше. На сцені безперервно, змінююччи один одного, виступали етнографічні, хорові та танцювальні колективи, вихованці різних шкіл українського бойового мистецтва, гімнасти, силові колективи з козацькими забавами, бандуристи, етногурти, окремі талановиті виконавці.

• Почесний гетьман Українського козацтваа Володимир Мулява;


• Відомі етнографи Олесь Фисун та Вадим Мицик, Світлана Творун;


• Дмитро Пожоджук – голова селища Космач, що на Івано-Франківщині (українського села, найбільшого в Європі, де започатковувалися етнофестивалі);


• Художник Віктор Крижанівський;


• Кобзар Тарас Силенко;


• Поетеса Антоніна Іванівна Литвин (Гармаш);


• Валентина Сергіївна Бердник – провідник-координатор ГО „Українська Духовна Республіка”;


• Скульптор Олексій Альошкін з творчою групою „Оберіг Мурафа”.

Рідну Віру представляли делегації від багатьох країв України і голови громад:

• Координатор Кола Собору Українських Звичаєвих Громад Дивозор Смірнов;

Голови Громад Рідної Віри:

• Оріяна Андрусенко (м.Нікополь, громада “Православа”);


• Славомир Глущенко (м.Київ, громада “Джерело Роду”);


• Арсенія Гай (м.Київ, товариство паломників “Хоривичі”);


• Доброслав Гірак (м.Львів, громада “Червона Русь”);


• Волелюб Вертянкін (м.Черкаси, громада „Промені Ярила”);


• Відомир Юрков (м.Хмельницький, громада „Стрибожичі”);


• Тарас Перегінчук (громада “Макоша”, м.Одеса);


• Представники громади „Трійця” м.Київ;

Відомі рідновіри:

• Вітан Ващенко (м.Київ, громада “Сонячна”);


• Володар Куртяк (м.Київ);


• Сивоок Сидоренко (м.Київ);


• Валентина Овод (м.Харків);


• Делегація з Івано-Франківщини, Чернівецької області;


• Делегація Звичаєвого Козацтва з Києвщини та багато інших.

На фестивалі діяла заборона на торгівлю пивом та іншими алкогольними напоями а також пербування у нетверезому стані. Цей контроль організовано здійснювала козацька осавульська служба.

Одразу при вході на острів привертав увагу відомий скульптор Олексій Альошкін з Букатинки. На його арт-майдані бажаючі могли вшанувати духів вітру та усі добрі сили природи. Дуже подобалось це заняття дітям, які задоволено били у магічні барабани.

Трохи далі творчий дух свята підтримував і роздмухував митець з Києва Михайло Твердий, граючи на найнесподіваніших музичних інструментах, на які він перетворював усе, що траплялось під руки. Саме за таку різноманітність вмінь грати більш ніж на 200-тах інструментах він і був занесений до книги Рекордів Гіннеса.

Перерахуємо хоча би деяких учасників фестивалю:

• квартет „Тиверці” з м.Тиврова та поетеса, заступник голови Тиврівської райдержадміністрації Жанна Дмитренко;


• ансамбль танцю „Вінничанка”;


• делегація Хмельницької обласної федерації Бойового Гопака з показовою програмою;


• лідер гурту „Тінь Сонця” Сергій Василюк;


• ансамбль „Надбужани” з села Гущинці;


• показова спортивна програма з Козацького Рукопашу, а також дзю-до, самбо, у-шу, боротьби на поясах;


• народний ансамбль Козацької Пісні з м.Бар;


• гурт „Козацькі Витівки” з силовими жонглюваннями;


• виступ рекордсмена світу з гирьового спорту Д.Кльонова та його учнів;


• паркур;


• виступи козаків-характерників з Києва з показами людських надможливостей (танці на битому склі, ходіння і лежання на цвяхах тощо);


• ансамбль „Ладозвін” з м.Літина, „Подільські Козаки”, „Ветеран”;


• жіночий ансамбль „Берегиня” м.Вінниці;


• клуб історичної реконструкції „Білий Вовк” з показом середньовічних боїв;


• інструментальний ансамбль „Брідж”;


• ансамбль Вінницького районного будинку культури „Подільські Музики”;


• делегація вояків УПА з Львівщини;


• хор «Добродар»;


• виступи сопілкарів;


• показ української стародавньої та сучасної моди, підготовленої колективом Подільського Народного Університету Культури;


• дует „Хорея Козацька”;


• етногурт „Йорий Клоц” зі Львова;


• гурт барабанщиків під керівництвом Вєри Шевченко з м.Києва;


• кобзарі: Тарас Силенко, Максим Сліпак, Віталій Мороз;


• квартет кобзарів з Черкаської області;


• бандуристи з Вінничини та Львова та багато інших патріотичних виступів.

Фестиваль завершився грандіозним Купальським дійством, у якому прийняли натхненну участь всі присутні. У місті над Богом Купайла і Рідних Богів уславили тисячі учасників та гостей фестивалю. Змістовний і яскравий обряд відтворив усі таїни Купальської містерії.

За допомогою стародавнього пристрою був видобутий Живий Вогонь, який під час обряду поєднав свою силу із Живим Вогнем, народженим на священній горі Ґрегіт, що прибув на наш фестиваль з селища Космач, від якого на нещодавно проведеному етнофестивалі «Великдень у Космачі» була розпалена найбільша в світі 14–ти метрова ватра. Ці вогні поєднали свою силу в золотій ритуальній чаші 300–літньої давнини, якою голова селища Космач Дмитро Пожоджук і розпалив наше священне Подільське Купальське Вогнище, чим і відбулась передача естафети проведення фестивалей Звичаєвої Культури з Карпат, де вони зародилися, на наше Поділля, звідки Вогонь має продовжити свій шлях по Україні. Від Купальського Вогнища незгасаючий Живий Вогонь вже помандрував на східну Україну у м.Ромни на Сумщину, на батьківщину останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського, де у найближчому майбутті також відбудеться розпаленння Живого Вогнища. В подальшому такі Вогнища, що символізують наше Українське Відродження, мають розгорітися по всій Україні, а далі і по всій Слов`янщині.

Сили Вогню додали 16 смолоскипів, що їх у колі тримали обрядодії і під магічні звуки ритуальних барабанів були покладені у вогнище, що набирало сили. Воду у чаші освятила жриця Оріяна (м.Нікополь), якою по колу усіх учасників фестивалю окропили страрійшини Собору Українських Звичаєвих Громад Олесь Фисун і Вадим Мицик. Житом–пшеницею на щастя, здоров’я і достаток Роду Українців–Русинів осіяв коло усіх учасників фестивалю жрець Доброслав (м.Львів).

Парубки вирубали Купайлицю, яку дівчата під пісні уквітчали гарними квіточками-діточками. Скупали Купайлицю у воді і окропили нею всіх присутніх, а саме вербове гільце вмить розломили на гілочки на щастя. Вогнене Колесо завершило свій шлях у священних водах ріки Бог, символізуючи початок згасання світового дня, але тим народжуючи нове Життя. Очищались, стрибаючи через Багаття. А віночки, провіщаючи добру і щасливу долю чарівним дівчатам ще довго блимали вогниками вдалині, куди їх, наче у вічність, відносили тихі хвилі Богу...