Звітувати про подію, а тим більше – великий фестиваль – справа доволі складна, тому що розповідати про неї має не одна людина, а як мінімум десять. Суб’єктивності тут навряд чи можна уникнути, якщо, звісно, не робиш репортаж, та й репортажі, як відомо, мають суб’єктивність у самому відборі висвітлюваних фактів. Але можна спробувати проаналізувати власні враження та доповнити їх думками інших учасників події. Чим ми, власне, далі й займемося.
На «Трипільському колі» мені вдалося побувати, якщо рахувати цей рік, уже тричі. Не потрапив тільки на самий старт циклу «стихійних» - тобто присвячених основним традиційним стихіям – фестивалів. За цей час «Коло» встигло дійсно вирости до масштабу «найпотужнішої події літа», як вони про себе заявляють. Гучні імена на головній сцені, безліч менш відомих – на малій, ярмарок, десятки різноманітних майданчиків, де можна позайматися хенд-мейдом (а точніше – хенд-мейкінгом), отримати різноманітні майстер-класи з різних ремесел, попити трав’яних чаїв, поспілкуватися з представниками культур світу і багато іншого. Кожен бажаючий може знайти собі заняття і розвагу. Разом з тим більш ніж тішить вперта лінія свободи від уживання наркотичних засобів – алкоголю, тютюну та інших речовин. Якщо хочеш отримати транс – заряджайся музикою, танцями, Природою навкруг.
Цього року фестиваль був перетворений на феєричну подію за допомогою дощу, який лив тиждень до нього і під час самої події. Перший день підступно привабив пекучим сонечком, від якого автор швидко заробив собі «рукава» опіків, м’якою землею під ногами і шаленими пахощами степових трав. Але вже під вечір стало зрозуміло, що так легко нам все не минеться. Ніч пролила на землю багато води, ранок четверга трошки скинув натиск, але потім розразився дощем на повну – довго і сильно. Земля на дорозі до фестивалю і на самому полі перетворилася на розкішну багнюку, і стан її погіршувався прямо пропорційно часу. В четвер над полем було досить похмуро. Людей було багато, але вони ще не знали, як себе розвеселити за таких умов. В суботу ажіотаж усе ж таки був, тим більше, що ранок вдався жадано сонячним, і всі вже були подумали, що Природа нарешті зглянулася на своїх дітей, що так відчайдушно прагнуть до неї повернутися із своїх залізобетонних мурашників. Дзуськи! Це була пастка! Усіх щасливчиків, які радо вибралися відпочити і весело помісити багнюку в променях липневого світила, накрила нова порція затяжного дощу. Тоді веселощі народу набули відчайдушного характеру – місіння багнюки в танках фольклорних і шаманських, в слемах під сценою і гуках незламного задоволення. Нажаль, на неділю вибратися з Києва не вдалося, тому закриття фестивалю відбувалося вже без мене. Отут і починається частина суб’єктивна.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12