Музику люблять майже всі. На рівні подобається – не подобається. На жаль, в цій царині мало просвітників, які допомагали б відсіювати полову від зерна, щоб менше процвітав «сердючкізм-поплавкізм». На щастя, у джазовій сфері є Олексій Коган, а в рок-музиці – Олександр Євтушенко, який нещодавно зробив черговий серйозний вклад в музичну критику, видавши напрочуд кваліфіковану книжку «Україна IN ROCK» (видавництво «Грані-Т»), в якій подає панораму української рок-музики.
›››
Про Михайла Слабошпицького в Україні та діаспорах не знає, мабуть, хіба що надто лінивий. Це видатний – поліфонічний, унікальний – трудівник української літератури, котрий єднає творців і читачів. Ним відкриті і охарактеризовані сотні імен. Повз Слабошпицького не проходять великі літературні події, явища, катастрофи, нові надії.
›››
Vox populi не лишився непочутим владою. Мабуть тому, що наміри у людей дійсно були «від dei». Продовження скандального будівництва на горі Щекавиця стало під іще більший знак питання.
›››
Звітувати про подію, а тим більше – великий фестиваль – справа доволі складна, тому що розповідати про неї має не одна людина, а як мінімум десять. Суб’єктивності тут навряд чи можна уникнути, якщо, звісно, не робиш репортаж, та й репортажі, як відомо, мають суб’єктивність у самому відборі висвітлюваних фактів. Але можна спробувати проаналізувати власні враження та доповнити їх думками інших учасників події. Чим ми, власне, далі й займемося.
›››
Новий роман "Найдовша ніч Президента" Володимира Яворівського, голови Національної спілки письменників України й народного депутата (фракція "БЮТ-"Батьківщина"), спонукав до зустрічі з ним. Твір невеликий – всього 90 сторінок. В ньому чітко проглядаються образи Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко, Віктора Януковича, а також відомі персони політичного бомонду країни, але роман є художнім, а не документальним чи публіцистичним твором.
›››
Наскільки справедливо нашу культуру й літературу вважають селянськими? І чи здатна хоч трохи модернізувати сучасну самосвідомість або перекроїти нашу уяву одна книжка, тим більше – поетична збірка концептуально міської лірики? На ці непрості запитання не одразу знайдеться відповідь, але варто її пошукати. Спробуємо зробити це в бесіді з поетом Станіславом Бондаренком, який «навчився ходити на десять віків углиб» і написав збірку «проти шерсті» під назвою «Кирилиця київських вулиць».
›››
Побачила світ нова книжка першого заступника Голови ОУН, провідника Київської міської організації ОУН Богдана ЧЕРВАКА «З ЦИМ – ПЕРЕМОЖЕМО!». Якщо у своїх попередніх працях, присвячених теорії і практиці українського націоналізму – «Уроки націоналізму» (2003 р.), «Націоналізм. Нариси» (2007 р.) – автор чимало уваги приділив історичним і світоглядним аспектам націоналізму, то цього разу основна увага акцентується на сучасній проблематиці національного державотворення та місці і ролі націоналізму в процесі утвердження України як незалежної держави.
›››
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Музику люблять майже всі. На рівні подобається – не подобається. На жаль, в цій царині мало просвітників, які допомагали б відсіювати полову від зерна, щоб менше процвітав «сердючкізм-поплавкізм». На щастя, у джазовій сфері є Олексій Коган, а в рок-музиці – Олександр Євтушенко, який нещодавно зробив черговий серйозний вклад в музичну критику, видавши напрочуд кваліфіковану книжку «Україна IN ROCK» (видавництво «Грані-Т»), в якій подає панораму української рок-музики.
Про Михайла Слабошпицького в Україні та діаспорах не знає, мабуть, хіба що надто лінивий. Це видатний – поліфонічний, унікальний – трудівник української літератури, котрий єднає творців і читачів. Ним відкриті і охарактеризовані сотні імен. Повз Слабошпицького не проходять великі літературні події, явища, катастрофи, нові надії.
Владислав Таранюк – сценарист, режисер, письменник. Тож справи його (а набрав він їх напрочуд багато) простягаються в різних творчих напрямах.
Звітувати про подію, а тим більше – великий фестиваль – справа доволі складна, тому що розповідати про неї має не одна людина, а як мінімум десять. Суб’єктивності тут навряд чи можна уникнути, якщо, звісно, не робиш репортаж, та й репортажі, як відомо, мають суб’єктивність у самому відборі висвітлюваних фактів. Але можна спробувати проаналізувати власні враження та доповнити їх думками інших учасників події. Чим ми, власне, далі й займемося.
Наскільки справедливо нашу культуру й літературу вважають селянськими? І чи здатна хоч трохи модернізувати сучасну самосвідомість або перекроїти нашу уяву одна книжка, тим більше – поетична збірка концептуально міської лірики? На ці непрості запитання не одразу знайдеться відповідь, але варто її пошукати. Спробуємо зробити це в бесіді з поетом Станіславом Бондаренком, який «навчився ходити на десять віків углиб» і написав збірку «проти шерсті» під назвою «Кирилиця київських вулиць».
