На жаль, є фактом, що українці неймовірно розпорошені по світу. В цьому особливого позитиву і радості нема. Та наші земляки, розумні, талановиті, ініціативні, гідно представляють український народ в усіх усюдах, куди вони потрапляють за різних обставин.  ›››

Час українського романтизму доходить кінця. Романтизм героїчних борців за українську волю і яскрава національна ідея неодмінно консолідували б суспільство навколо українських гуманітарних цінностей, але цього не сталось, бо Росія так і не вийшла з незалежної України. Говорячи це ми в глибині душі з самого початку відмовлялись вірити в такий жахливий діагноз. Росія дуже зручно влаштувалась в усіх структурах держави, опираючись на тисячі таємних і тепер неприхованих прихильників, посібників, найманців і технологів російського впливу на українців. Є всі ознаки того, що в Україні домінує силовий процес консолідації суспільства навколо гуманітарних цінностей Росії.  ›››

А чому? Чому цей конкурс справді допомагає дітям відчути смак до рідної мови? Спробував знайти відповідь на це запитання. За всі вісім попередніх конкурсів (а це таки – поважна дистанція) бачиш, що організатори мовного турніру виробили справді національну стратегію: ставка зроблена передовсім на вчительство та громадськість.  ›››

Щорічно відзначаючи День пам’яті героїв Крут, мимоволі задумуємось над долею сучасної молоді. Адже молода жертва в боротьбі з чужою силою для кожного покоління українців стає ледь не історичною закономірністю  ›››

Ніколи ще така нервова тиша не панувала під бляклим світилом, що поволі викочувалось з туману і підносилось над квадратурою безликих помешкань. Дорогами снували неговіркі постаті. Час від часу поперек руху ширяв черговий Обр-питальник і спиняв якогось подорожнього. Між ними виникав тихий діалог і небавом усе мало скінчитися. Зрідка перехожий продовжував свій шлях. Але найчастіше жертва якось дивно ціпеніла, Обр-питальник діставав з червоної скриньки спеціальний апарат і прикладав його до вуст невдахи. Затим лунав нелюдський зойк. Подорожні мовчки позирали в той бік, але ніхто не смів промовити ні слова.  ›››

Багато чого з того, що маємо нині, легко було спрогнозувати ще принаймні років 15-20 тому. Авангардні прояви сьогоднішніх загальних негараздів – матеріально-технологічної вбогості країни та духовно-інтелектуальної вбогості псевдоеліти – були видимі ще на початку 90-х. Зваживши на ці прояви тоді, можна було б уникнути кризи нині. Не взявши до уваги сьогоднішні сигнали з майбутнього, українці за 5-7 років знов пожинатимуть гіркі плоди чергової кризи.  ›››

Івано-франківця Степана Процюка, прозаїка, поета, есеїста, автора п'ятнадцяти книг, лауреата кількох національних літературних премій, одного із засновників літпроектів – «Інша проза» та «Інша література», напевно, вже можна назвати одним з найуспішніших письменників України. Адже за життя автора його творчість почали вивчати в школах. Комусь він нестерпно подобається, а дехто його писання, навпаки, люто ненавидить. Читачі називають Степана Процюка «бунтарем» в літературі, а колеги, письменники старшого й середнього покоління й досі вважають його таким, що «замахнувся на устої» в літературі.  ›››

Кампанія «Пам’ятай про Крути!» ініціюється в рамках Молодіжної ініціативи «Героям слава!» для популяризації серед молоді подвигу юнаків, які в січні 1918 року віддали найдорожче – своє життя – захищаючи незалежність України.  ›››

Ми вже звикли бачити їх присутніми на всіх телешоу і на популярних сторінках преси та в мережі Інтернет. Вони поважно, бундючно і складно балакають про українські справи все якось ніби з позиції стороннього оглядача, ніби з іншої точки планети Земля. То вони лякають нас крахом банківської системи чи державності, то аргументовано доводять тезу про те, що нормальний україномовний українець ні на що не здатний в “цій країні ”.  ›››

Про невмирущі традиції боротьби за Українську Соборність, про їхнє значення для нашої нації розповідає доктор історичних наук Микола ЛИТВИН.  ›››