25 червня 1919 року Вища рада Антанти погодилася на приєднання Галичини до Польщі. Відтак, у четвер 17 липня Українська Галицька Армія була змушена перейти на східний берег Збруча – на територію Української Народної Республіки.
Антiн Кравс, генерал-xорунжий, командувач 3-го Галицького корпусу, визволитель Києва в серпнi 1919 р.
Після об’єднання галицької та наддніпрянської армій їхня загальна чисельність становила 85 тисяч вояків, і вже 12 серпня вони вирушили в похід на зайняті більшовиками Одесу та Київ. 22 серпня Штаб Головного Отамана заборонив українським частинам вступати в бій з денікінцями, оскільки сподівався укласти з ними союз проти більшовиків. Наступного дня британський військовий міністр Вінстон Черчіль у листі порадив генералові Денікіну піти назустріч українським сепаратистським тенденціям.
Ленін наказав Троцькому захищати Київ та Одесу до останньої можливості і до останньої краплі крові. Більшовики розмістили в тилах своїх частин загороджувальні загони, які з кулеметів розстрілювали червоноармійців при спробі відступу.
29 серпня почалися бої за Київ по лінії Ірпінь–Боярка–Глеваха, а ввечері 30 серпня українські частини вступили до столиці. За спогадами учасника походу, галицькі стрільці, побачивши панораму Золотоверхого Києва, падали навколішки, підносили руки до неба і цілували київську землю.
Наступного дня до міста з лівого берега увійшли частини Полтавської групи Добровольчої армії. Коли денікінці спробували підняти російський прапор над будинком Міської думи (на місці теперішнього Майдану Незалежності), його зірвав козак Запорозького корпусу. На вулицях Києва почалися сутички між українськими та російськими підрозділами. Щоб припинити їх, командувач українським військом генерал Антін Кравс і командир денікінців генерал Бредов підписали перемир’я. Згідно з ним, українське військо відійшло з Києва на 35 кілометрів на захід на лінію Стугна–Васильків–Макарів–Ірпінь.
4 вересня уряд УНР звернувся до населення з відозвою з приводу конфлікту у Києві 31 серпня, наголосивши, що не допустить порушення найсвятішого права вільного самоозначення українського народу. А 23 вересня український уряд вирішив негайно розпочати воєнні дії проти армії Денікіна.
короче так мій пра-пра-дід рідний брат Антіна Кравса,
і вони були родом з німечини справжшя фамілія Краузе...
пишіть подискутуємо!
Інші коментарі
Для fisher7_Цікаво продовжити. Ну, найперше всіх хочу привітати із світлим святом Різдва! Щастя, миру і добра ВАМ!
На рахунок "моя хата скраю" - то є поширена думка про стереотип українського мислення. І хоча я не зовсім погоджуюся із тим, що це...››› Роман| 09.01.2009, 23:57
Романові і Володимиру - обом. Громадська самоорганізація як суспільне явище була і є. І буде. Нема потреби її створювати. Майдан - один з проявів цього ПОСТІЙНОГО процесу в нації. Нема потреби створювати температуру пацієнту, достаньо її виміряти або відчути....››› Fisher7| 07.01.2009, 22:24
Шановна, пані Ніно!
Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Щастя і здоров`я і Божої любові!
Хочу подарувати Вам кілька нових пісень:
РАДІСТЬ МОЯ, УКРАЇНО!
Я не шукаю Україну –
Вона у дітях і в мені.
Історію Руси величну
В казковім бачу я у сні.
Про...››› Володимир Мангов| 07.01.2009, 20:57
Романові.
Я не казав, що моя хата скраю. Складається враження, що ти дискутуєш із власними припущенням. Доведи, що вмієш не домислювати те, чого насправді не було.
Про Майдан. Майдан власне і був тим, що Володимир називає "громадською...››› Fisher7| 07.01.2009, 18:59
Надто багатослівно можливо пишу, хочу повторити основну думку - давайте будемо подавати ВЛАСНІ ІДЕЇ. Тоді це буде рух вперед. Якщо тільки робити аналіз чогось, то ми тупцюємося на місці. Ідімо ВПЕРЕД! Моїм невеликим розумом думаю, що так буде і цікавіше і...››› Роман| 05.01.2009, 02:01
Інші публікації на цю тему
«Свічка пам 'яті» Програма заходів за участю Президента України В.А.Ющенка у зв’язку з 75-ми...
Три Голодомори За останні роки в Україні побачило світ чимало праць, присвячених жертвам...
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
25 червня 1919 року Вища рада Антанти погодилася на приєднання Галичини до Польщі. Відтак, у четвер 17 липня Українська Галицька Армія була змушена перейти на східний берег Збруча – на територію Української Народної Республіки. 
