На головну На головну На головну
 
 
Google
Google
Травень 2007
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031 
Архів публікацій

 

512x340 | Переглядів: 334
Пташечки



[ Реклама ]
Реклама від "Порталу українця"
Запрошуємо до співпраці


[ Анонси, події ]
 
 
 

Урочиста академія з нагоди 100-річчя від дня народження О.Ольжича



З ініціативи Київської міської організації ОУН та Київської міської організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. Олени Теліги 19 травня 2007 року відбудеться Урочиста академія з нагоди 100-річчя від дня народження визначного політичного діяча, відомого поета і вченого Олега Кандиби-Ольжича.

Місце проведення: Київ, вул. Володимирська, 57, Будинок вчителя, молодіжна зала, 3 поверх. Початок о 12.00.

Під час заходу працюватиме виставка організована Бібліотекою ім. О.Ольжича, на якій будуть представлені документи, пов’язані із життям та діяльністю О.Ольжича, його соратників, ОУН. Крім цього, усі бажаючі зможуть придбати книги про героя, іншу літературу Видавництва ім. О.Теліги.

В академії візьме участь Голова Організації Українських Націоналістів, голова Фундації ім. О.Ольжича Микола Плав’юк, представники громадських організацій та партій.

Перед присутніми виступлять дипломанти відбірного туру всеукраїнського конкурсу на краще виконання творів Олени Теліги «Щоб далі йти дорогою одною…», а також заслужена артистка України Світлана Мирвода, відомі митці Києва.

Телефони для довідок: 280-03-25; 280-16-75.



ДОВІДКА

Олег Кандиба-Ольжич народився 8 липня 1907 року в Житомирі. Його батьком був відомий український поет Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба).

Ольжич — один із псевдонімів Олега Кандиби (М. Запоночний, Д. Кардаш, К. Костянтин, О. Лелека). Олег був свідком бурхливих і трагічних подій української революції 1917 року. У1919 році його батько стає культурним аташе Української народної республіки в Будапешті, що згодом негативно відбилося на долі Олега та його матері, які після поразки УНР та з приходом радянської влади стали «ворогами народу».

У січні 1923 року Олег з мамою покидають Україну й прибувають до Берліна. Там довго не затримуються й переїжджають Чехословаччини.
До 1924 року О.Кандиба навчається в Українському Громадському Комітеті в Празі, а в зимовому і літньому семестрах 1924 - 1925 років стає слухачем філософського факультету Карлового університету. Водночас він відвідує лекції з передісторичної археології та історії мистецтва, пише наукові та дослідницькі роботи з археології та суспільствознавства. Ґрунтовні праці молодого археолога привертають увагу фахівців Гарвардського університету. Олега Кандибу запрошують до США, а згодом до Італії, де він читає лекції.

Навчання на філософському факультеті Олег Кандиба завершив у 1929 році, водночас навчаючись на літературно-історичному відділі Українського педагогічного інституту імені М. Драгоманова.

За життя О. Ольжич видав, лише дві книжки поезій: «Рінь» (Львів, 1935) та «Вежі» (Прага, 1940). Третя збірка «Підзамчя», упорядкована самим автором, побачила світ уже після його смерті.

У 1929 році О. Кандиба вступає до Організації Українських Націоналістів й одразу ж стає її провідним діячем. На доручення голови ОУН Є.Коновальця він організував «Культурну референтуру ОУН», яка налагодила випуск легальних і нелегальних видань українських націоналістів, об’єднала довкола себе чимало відомих діячів культури та мистецтва.

О.Ольжич був одним із будівничих та оборонців Карпатської України, яка постала у березні 1939 року внаслідок розвалу Чехословацької Республіки. З вибухом Другої світової війни О.Ольжич на чолі перших похідних груп ОУН вирушає в Україну й очолює націоналістичне підпілля в Києві. З його ініціативи у столиці розпочинається розбудова українського політичного і культурного життя. Постає Українська Національна Рада, як майбутній парламент незалежної України. Починає виходити газета «Українське Слово», організовуються інші українські інституції.

З метою мобілізації народу на побудову Української держави, О.Ольжич організовує багатолюдне відзначення та звеличення подвигу героїв, які у 1921 році були розстріляні більшовиками поблизу села Базар що на Житомирщині.

Активізація діяльності ОУН на східних теренах призводить до масових арештів у Києві. Зокрема заарештовано, а згодом страчено у Бабиному Яру Олену та Михайла Теліг, Івана Рогача, Петра Кошика, Ореста Чимеринського та інших діячів ОУН.

На той час О.Ольжич як заступник Голови ОУН фактично керує всією роботою націоналістичного підпілля в Україні. Він покидає Київ та оселяється на Прикарпатті, де на той час вже активно діють партизанські відділи ОУН та загони УПА.

Усвідомлюючи неминучість поразки у війні Німеччини та окупації Радянським Союзом території України, О.Ольжич ухвалює рішення про створення «Куреня смерті», загону добровольців, який мав залишитися за лінією фронту з метою проведення широкомасштабних диверсійних акцій в тилу ворога. Очевидно, що він добре розмів приреченість людей, які б відважилися на цей крок, однак вважав, що ідея нових Тернопілів чи Крутів неодмінно підніме на нову боротьбу майбутні покоління українців. Правда, О.Ольжичу так і не вдалося реалізувати свою ідею.

Фашисти чатують за ним, а в травні 1944 року на конспіративній квартирі у Львові гестапівці знаходять його й заарештовують.

Як особу особливо небезпечну для Рейху, його везуть на допит у Берлін, а згодом у концтабір Заксенхаузен, де після неймовірно жорстоких катувань він загинув. Фашисти боялися О.Ольжича навіть мертвого, а тому тіло героя було наказано спалити у крематорії.


Читати цю та інші публікації у своєму телефоні
на своєму сайті


Unable to safe captcha-image.