«Чим більше ми замислюємося над тим, що ми знаємо про себе, звідки ми прийшли, що ми робимо, тим більше ми переконуємося, що нам брешуть. Нас обдурюють усі громадські структури, політичні та духовні інститути. Релігійні ієрархії в цьому світі створені тими же людьми, які дають вам уряд, вашу хибну систему освіти, які створили банківські картелі, тому що вашим господарям начхати на вас и ваші родини. Їх бентежить лише те, що хвилювало завжди: влада та контроль над усім світом. Нас навмисне увели від правди про те, що таке вища сила у Всесвіті, яку люди називають Богом. Я не знаю, що таке Бог, проте я знаю, чим він не є. І поки ви не будете готові побачити правду, яка б вона не виявилася, хто б вам її не сказав, чи прагнете ви позирнути на світ по-новому чи продовжувати грати в свою гру, то рано чи пізно ви зрозумієте, що ви заграєте із Всесвітнім правосуддям. Чим більше ви розвиваєтесь, тим більше ви починаєте розуміти природу речей. Тим більш очевидним усе стає і ви починаєте бачити брехню усюди. Ви маєте знати правду, шукати правди и тоді правда зробить вас вільними»
Джеральд Мессі
Важко не погодитися із словами відомого єгиптолога, що розвиток нашої цивілізації відійшов далеко у бік від законів Всесвіту та прийняв потворну форму. Ми втратили відчуття присутності Бога на Землі. Світ поглинули безкінечні військові конфлікти за перерозподіл територій, ресурсів Землі та за право називатися найсильнішим. Духовні та державні надбудови більше не виконують своїх функцій, а люди, що обирали їх, забули про свої права.
Представники влади та духовенства зайнялися здобуванням влади заради грошей та грошей заради влади. Неофіційне злиття Церкви та Держави відбувається у площині бізнесу, реалізації політичних амбіцій, отримання значних преференцій на усіх рівнях суспільної структури. Логічно зробити висновок, що ті, хто має служити Богу та пасти паству, вже йому не служать і відійшли від віруючих, а ті, хто мав би служити народу – знехтували його інтересами та служать самі собі. Представники обох вагомих складових будь-якого суспільства – духовні інститути та органи державного управління відокремили себе від осново утворюючої та багато чисельної складової, без якої взагалі не можливе відтворення держави - народонаселення. У свою чергу, останнє не спроможне реалізувати свої права, йому відмовлено в усіх видах захисту: державного та духовного, його віра у свої сили зруйнована. Тому жодна спроба достукатися до народних сердець через політичний піар, через пусті обіцянки та яскраві декларації не матимуть успіху, як би хто не намагався і скільки грошей не витрачав.
Наша біда, що ми розучилися розрізняти, а головне, шукати правду. Наша українська історія так багато разів переписувалася, кожного разу відтворюючи діаметрально протилежні трактовки, що більшість з нас втратили можливість опертися на переконливі історичні факти, з яких ми мали б робити висновки та набувати досвіду державного управління.
Кажуть: історія навчає. Так, у глобальному розумінні саме через нашу історію ми маємо можливості подальшого вибору як нації на шляху до побудови досконалого суспільства.
Пережиті війни та аналіз умов Їх припинення, глобальні екологічні катастрофи та здатність їх усунення дає нам неоціненний досвід для переосмислення історичних подій. А головне – усвідомлення ролі людини та її вибору в цих подіях. Згідно Законам Всесвіту, ми маємо обирати свій шлях природно, свідомо та з повною відповідальністю. Тоді і матимемо «життя з достатком та радість досконалу».
Багато вчених досліджують системи управління суспільства з метою їх вдосконалення та з надією знайти формулу оптимальної, досконалої структурної побудови суспільства. На жаль, цього ідеального балансу досягти неможливо, якщо право вибору хоча б однієї людини на Землі уражено.
З часів побудови держави, для реалізації права вибору кожного конкретного члена суспільства народ створював інститути управління: духовні та державні. Сьогодні, як і раніше, їх конкретна робота залежить від якості найманих виконавців, яких ми зобов’язали представляти наші з вами інтереси в органах влади. Їх якість, у свою чергу, залежить від нашого вибору. Чи обираємо ми їх для досягнення своїх корисних цілей, чи з думкою про благо для всіх? У першому випадку група людей на короткий історичний проміжок часу вважатиме, що створює собі «рай на Землі», але при цьому вона постійно буде відчувати тиск обставин. В другому – це буде гармонійно побудовані відносини у суспільстві, при яких кожен громадянин відчує себе комфортно та матиме можливості реалізувати свої власні потреби.
Одним словом, від того, яким чином ми щодня розпоряджаємося своїм правом вибору: чи обираємо ми шлях творчий та правдивий, або хибний, а тому руйнівний, залежить якість нашого особистого життя та життя оточуючих.
Чим більшу відповідальність несе на собі певна особа, тим відчутніше для всіх її вибір та, зокрема, для неї самої. Чим вищий ранг, тим пильніше до людини увага. Залежно від результату вибору, цей негласний вплив деякі сприймають як підступи ворогів, а деякі – як дар Божий.
Подальші події дають нам змогу аналізувати чи приймати як даність наші помилки або досягнення. Біди та радості приходять до нас пропорційно нашим діянням. Втрати фінансів, нещастя, особисті хвороби та рідних, розлад у сімї - це індикатори нашого щоденного вибору. І від того, наскільки ми спроможні усвідомити свої провини та виправити свій вибір, залежить, чи зростатимуть негаразди і надалі як снігова грудка, чи буде дарована милість та прощення.
Дане правило вибору як складова Закону існує у всьому світі та єдино для всіх людей, структур та об’єднань. Навіть для Президентів Держав.
Саме цих духовних категорій нам бракує у сучасному розумінні суспільних відносин. Це те, що ми втратили дуже давно.
Людям, що наділені владою, вкрай важливо усвідомити існуючі Закони Всесвіту, щоб не привести свій народ до громадянських та світових війн, а в масштабах людства – до глобальної катастрофи та знищенню цивілізації.
Сьогодні в Україні склалася критична ситуація і на нас очікують не менш критичні перспективи. Тому необхідність повернення духовності у суспільство, впровадження у відносини в суспільстві тих цінностей, які і призвана проповідувати Церква, приведення, насамперед, представників самої Церкви до певної якості та до їх природного призначення є нагальною потребою, без чого систему цінностей поміняти неможливо.
Без духовної складової укласти договір «народ-держава» неможливо апріорі.
Частина 2. Практика.
Мета вивчення будь-якої теорії – відтворення її на практиці. Тож уявимо себе на мить дослідниками: проаналізуємо та оцінимо події, що відбуваються сьогодні, з найвищої точки, де вся картина як на долоні. Дана публікація – це запрошення до розмови про перспективи: наші та наших дітей. Це пропозиція взяти участь у побудові структури нової Держави. Отже...
Для всіх без винятку громадян України все, що відбувається в політичних колах, виглядає як злочинний хаос, повне замішання людей, які претендують на «абсолютну істину», метання в пошуках шляхів досягнення своїх цілей за допомогою перекручування влади. Всі домовленості, які невпинно відбуваються між ними, приводять все до більшого провалу їхніх намірів і відчуження від народу, заради якого вони і покликані реалізовувати свої цілі. Нескінченно перебуваючи в пошуку «ключів» до заповітної дверці, лідери партій пробують на електораті все нові й нові прийоми, в результаті зводячи всі свої передвиборчі зусилля до примітивної і відпрацьованої схеми купівлі голосів і фальсифікацій. Але, як би не намагався хтось із політиків прийти до влади, вона йде від нього, як вода через сито. І не має рації той з них, хто вірить, що багатство утримує владу, а влада - багатство. Єдино вірний шлях прийти до влади - через якість вибору.
Ті кандидати, що переслідують мету посадити себе в президентське крісло заради влади і вважають, що гроші працюють на них, тричі помиляються. Грошові кошти безумовно спрямовуються на підтримку певного кандидата, але ніхто з них, без винятку, не досягне своєї заявленої мети і своїх особистих намірів. Забіжу наперед - навіть ставши Президентом! Хто б він не був, що б не говорив і скільки б грошей не витрачав! Всі плани і види на владу розіб'ються об невидимі перешкоди. Це не припущення. Це - твердження.
Як би не намагалися лідери партій визначити, що їм насправді заважає досягти бажаних результатів, вони ніколи не зможуть відповісти на це питання. Проте, всі претенденти на високий пост відчувають невидиме управління ними обставинами. Винуватять один одного в зраді, безвідповідальності і непорядності, проте не беруть до уваги, що жоден з них не гідний тієї ролі, яку хочуть приміряти на себе. На сьогоднішній день серед заявлених претендентів на пост Президента немає людини, яка б була здатна прийти до правильних висновків чи хоча б сприйняти і не намагатися використати на свою користь. Людини, яка володіючи достатніми знаннями та досвідом для визначення цілей і шляхів їх досягнення, змогла би вести за собою націю. Немає лідера, який би вболівав за долю України і був би готовий служінню народу всім серцем і душею.
Передвиборна гонка створює конкуренцію комерційних та політичних інтересів кандидатів, але не конкуренцію програм дій для вирішення проблем суспільства. І до тих пір, поки ми, українці, будемо дозволяти маніпулювати нашою свідомістю, до тих пір ми будемо обирати «несправжніх» вождів. Вони будуть змінювати один одного, ускладнюючи наше життя і доводячи наше існування до критичної точки кипіння. У цьому й полягає логіка того, що відбувається: не можемо зробити правильний вибір, будемо вчитися далі.
На сьогодні, кандидати в Президенти мають абсолютно рівні шанси у своїй боротьбі за право називатися «батьком нації», одержують рівні можливості. Проте, протягом 18 років незалежності країни, жоден з претендентів на високу посаду не спромігся продемонструвати ті позиції і ту якість особистості, якій можна було б довірити «ключі» до наступного :
До реалізації прав і свобод громадян України.
До узгодження інтересів народу і влади, людини і держави, збалансувавши при цьому всі гілки влади і забезпечивши контроль влади з боку суспільства.
До об'єднання суспільства за допомогою закладання правильної системи відносин у розрізі: громадяни, їхні духовні інститути, суспільні інституції та інститути державної влади.
До побудови нової моделі життя і розвитку суспільства на основі духовних законів, на яких і базуються державні Закони. Дотримання й виконання цих Законів вимагає забезпечення і контролю з боку суспільства.
До створення рівноправних умов для виконання своїх завдань духовними інститутами України по впровадженню і зміцненню Десяти основних правил, на яких базується організація життєдіяльності людського суспільства, незалежно від політичних поглядів, майнового і світського стану, етнічного походження, віросповідання і т.д., кожного конкретного члена суспільства.
До створення умов для змагальності процесу суспільних інститутів, як в декларуванні, так і у виконанні тих завдань, які вимагають їх обов'язки та обставини часу в процесі побудови мирного суспільства незалежної Держави.
До створення умов для організації публічності державного судочинства, з реалізацією в цьому процесі місій духовних інститутів в межах їх завдань.
Отже, після коротенького аналізу якості теперішньої політичної «еліти», я визначила ті позиції, які, на мою думку, і є нашим українським «маяком» у бурному морі суспільних змін. Тут ми наразі поєднали теорію про необхідність повернення духовної складової у суспільство, про зміну системи цінностей з домінуванням духовних категорій з практичною побудовою громадської структури управління. Чому нам так важко усвідомити правильність та універсальність такого поєднання суспільних складових, це навіть не запитання. Це наш національний біль та велика втрата. Втрата духовного імунітету - важливої складової розрізняння сутності та положення речей. У цілих поколінь її насильно було забрано, починаючи з 1917 року. І ще була забрана Віра: Віра в Бога, Віра в Правосуддя, Віра в Захист, Віра в Мудрість. Ми покірно прийняли те, що нас відокремили від Церкви и тому не намагаємося повернути собі цей впливовий інструмент Правосуддя. Ми перестали вимагати від своїх духовних пасторів повноправної присутності у суспільному житті. В решті-решт, офіційно відокремивши духовні інститути від суспільства, ми самі створили їм умови для безконтрольних зловживань своїм положенням. Не маючи ґрунту для виконання своєї природної функції, конфесії почали «варитися у власному соку» та загралися настільки, що тепер лише криза зможе привести їх до тями.
Ще недавно я особисто вважала, що треба впроваджувати зміни внутрі існуючої системи управління. Сьогодні очевидно, що всі наші пропозиції, всі наші зусилля марні і наші голоси не чути. Все одно в президентське крісло сяде той, у кого важче гаманець, креативніші політтехнологи та впливовіші покровителі. Значить, необхідна кардинальна зміна системи управління.
Тому я так наполегливо веду паралельно дві демонстрації: з одного боку вплив зовнішньої кризи та власна криза системи державного управління та духовних інститутів, з іншого – перспективні позиції відносно їх співпраці у громадському суспільстві дають нам змогу зробити висновок, що саме відокремлене існування цих двох складових стало запуском механізму їх самознищення.
Коли щодня спостерігаєш те беззаконня, корупцію та хаос, які відбуваються в політикумі, грішним ділом починаєш радіти, що цей процес «самопоїдання» відбувається досить швидко.
До речі, чим швидше цей процес пройде, тим скоріше ми отримаємо умови для відтворення нової системи управління, нові суспільні відносини, нове правосуддя та нове значення нашого вибору. І нову національну свідомість. Процес її зміни вже триває…
Частина 3. Про ролі та сценарій
Переживши крах надій після «помаранчевої революції», українці все менше довіряють як окремим політикам, так і владі в цілому. Як би не намагалися політики «помаранчевої коаліції» виправдати себе діями опозиції, причини їхнього краху закономірні. У 2001 році під прапором Партії регіонів до влади рвалася група людей, яка так цинічно підмінила задекларовані цілі своїми власними корисливими намірами, що виникла необхідність «оголити правду». Коли факти фальсифікації стали явними, це викликало шквал обурення в суспільстві. Опозиція на чолі з Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко скористалася моментом і заявила про свій намір реалізувати задекларовані на виборах цілі, на які покладали надію мільйони українців. Їм було дано народний кредит довіри і як «помаранчева коаліція» ним розпорядилася, ми всі вже добре знаємо. Наразі, справжні цілі підмінені своїми особистими, що не мають нічого спільного з очікуваннями людей. Історія знову повторюється. Наше спільне завдання - розірвати це замкнене хибне коло. Маючи такий багатий історичний досвід, українці мають можливість навчитися розпізнавати справжні цілі і наміри тих, хто претендує на керування нацією. Поступово, свідомість українців знайде ту необхідну якість, коли, усвідомлюючи свою відповідальність перед своїми дітьми та онуками, ніякі особисті інтереси не зможуть взяти верхи над бажанням зробити правильний вибір. Краще нікого не обирати, чим йти на компроміс, а потім нарікати, що нас обдурили. Ми нещасні у своєму виборі і робимо у сто разів більше нещасними людей, яких обираємо. Не досягаючи поставлених цілей, вони не в змозі реалізуватися і тому безмежно незадоволені станом речей. Невдачі сиплються на їхні голови з усіх боків, але визначити справжню причину своїх поразок вони неспроможні, так як пошук відповідей йде в іншому, традиційному, напрямку. Законами, які неможливо переписати під чергову передвиборчу кампанію, сьогоднішня політична «еліта» приречена, свою місію вони виконали і вже сьогодні ми є свідками радикальної зміни політичного життя. Згідно зі сценарієм, за яким відбувається природне управління подіями, роль політичних фігурантів і всієї передвиборчої кампанії така: - максимально виявити всі нагальні проблеми, що існують у суспільстві; - показати нації нездатність будь-кого з них запропонувати програму реальних дій для досягнення конкретної мети - створення гармонійного і нормально функціонуючого суспільства; - підготувати свідомість виборців до того, що кожен з них як громадянин своєї країни, несе відповідальність за свій вибір перед своїми дітьми та онуками, за покоління українців; - ґрунтуючи свої передвиборчі кампанії на принципах конкуренції, кандидати дають можливість українцям зробити свій вибір, навіть якщо це вибір проти всіх; - створити сприятливу фінансове та психологічне підґрунтя для приходу справжнього лідера нації, якого українці розпізнають за близькістю до них духом і за його моральними особистими якостями. Україні вкрай потрібна саме така особистість. Це не пафосні слова, це констатація, це назріла потреба, яку повинні усвідомити і політики, і всі громадяни.
Коли серед лідерів партій чи громадян України знайдеться людина, яка в силу своєї біографії, досвіду та переконань самостійно прийшла до розуміння того, що та як потрібно робити, якщо ця людина зможе дотримуватися своєї дійсної мети і призначенню, то такий лідер нації представить програму дій для всіх інститутів влади. Дій реальних і вкрай необхідних, які забезпечать ясність в політиці. А ясність - гарантія стабільності, довіри людей до влади, забезпечення конституційних прав і свобод громадян і, зрозуміло, обов'язкова умова подолання існуючої кризи.
Той, хто сьогодні здійснить такі кроки, отримає народний кредит довіри. Його приклад будуть наслідувати люди і він отримає всебічну підтримку народу. В ознаку найвищого визнання він увійде в історію творцем держави.
Коли така людина заявить про свою готовність нести відповідальність за долю нації, йому буде створений режим найвищого сприяння у всіх сферах, а також надані всі умови, як у внутрішній, так і зовнішній політиці.
Цей політик зможе увійти в історію також і як людина, що на своєму досвіді виховала і представила суспільству нового Президента країни, що володіє всіма знаннями і якостями свого вчителя та здатного продовжити його справу.
Саме собою постає питання, хто з відомих політиків може опинитися на місці людини, яка здатна взяти на себе відповідальність за долю країни? Поки що відповідь: «ніхто». Проте я особисто вважаю, що такий перебіг подій цілком реальний. Якщо говорити пафосно, сьогодні вакансія рятівника нації вільна. Будь-хто з претендентів на роль творця держави може отримати «зелене світло», якщо доведе свою відповідність цій ролі. І час тут не має ніякого значення.
Так, лідер необхідний Україні саме зараз! Але до тих пір, поки він не виявить себе громадськості, українці не зможуть його впізнати і відчути серцем. Природно, ми будемо його шукати і коли знайдемо, своїм вибором запропонуємо реалізувати своє призначення.
Вся нація прагне до ясності і стабільності в усіх сферах суспільства. Особисто я вірю, що якщо в українців майне промінь надії на те, що своїм демократичним вибором вони зможуть змінити хід історії, вони зроблять правильний вибір за велінням серця. І Україна буде святкувати День Незалежності, будучи процвітаючою, шанованою і багатою країною в центрі Європи.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Інші публікації на цю тему
Розподіл і влада Людина швидко усвідомила величезні переваги, надані йому правом...
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Важко не погодитися із словами відомого єгиптолога, що розвиток нашої цивілізації відійшов далеко у бік від законів Всесвіту та прийняв потворну форму. Ми втратили відчуття присутності Бога на Землі. Світ поглинули безкінечні військові конфлікти за перерозподіл територій, ресурсів Землі та за право називатися найсильнішим. Духовні та державні надбудови більше не виконують своїх функцій, а люди, що обирали їх, забули про свої права.