Київ мистецький нині не можна уявити без надзвичайно талановитого гострохарактерного актора Молодого театру Олексія Вертинського. Він одразу запам'ятовується у будь-якій виставі. Вертинський — це феєрверк бурхливого темпераменту, музичної та пластичної обдарованості, філігранної техніки. Його творчість відзначається пошуком правди і нових театральних форм вираження, багатогранною синтетичною формою відображення матеріалу, любов'ю до характерної деталізації образу, вмінням вибудувати перспективу ролі, наповнити її оригінальними барвами.  ›››

Сергій Грабар – це людина в трьох особах. Меломани його знають як організатора Міжнародного джазового фестивалю «Єдність», любителі літератури – як письменника, будівельники – як директора Української будівельної асоціації. Сам він вважає головною справою життя – літературну діяльність.
18-19 березня десятий рік поспіль відбувається джазовий фестиваль «Єдність», організатором якого є Сергій Грабар.  ›››

"Поки живе наше Слово, поки поезія ще чогось варта в цьому світі – ми творитимемо Українське Святе Письмо, утверджуватимемо українську культурну традицію, бо тільки прозорі засади етнопедагогіки спроможні створити основу для народження нового громадянина – вільного у своїй відповідальності за світ, чесного перед Матір’ю Божою, перед Батьківщиною. Піддаватися не можна… Правда на те Правдою й назвалася, що з Кривдою їй не по дорозі. Україна і рабство – поняття несумісні. Ось чому з рідним Словом у серці українець завжди на коні."
Наш гість – Віктор Грабовський, поет, перекладач, літературознавець, критик, журналіст, прозаїк.  ›››

Ми розбещуємо наших політиків, тим, що часом навіть не вловлюємо наскільки часто вони порушують закони етики, моралі, бо насправді не маємо цих принципів у собі. Якби ми розуміли, що наше завдання як громадян – не дозволити цього політикам, ми б піднялися на активні дії і добилися того, щоб політики стали інакшими. Таку думку висловив проректор з питань призначення та місії Українського католицького університету, правозахисник Мирослав Маринович.  ›››

Цікаво роздивлятися твори художника, тримаючи запалену свічку, – вони оживають, стають загадковішими. Так ми проекспериментували на виставці народної художниці України Наталії Ніколайчук у київському Театрі “Колесо”. На думку спало, що її творчість – це і є палаюча свічка. До такої міри картини і примхливе полум’я були споріднені. У мінливому світлі зображення емоційно відгукувались – так сердечко вогню озивається на найменший порух повітря і настрою.  ›››

Є серед індустріально-транспортного ревища в серці Києва на Печерську незбагненно затишний зелений закуток, де у висотці мешкає 88-річний письменник Анатолій Дімаров, котрий вражає гострим розумом, веселою вдачею, почуттям гумору, іронією і працездатністю. Вікна його квартири справді виходять у зелену тишу, а саме помешкання освітлене світлом книжок і колекцією різнобарвного каміння. Поруч з живим класиком української літератури – сонячна, вірна дружина Євдокія Несторівна, в котрій злилися професіонал-фізик і письменниця. Друг-соратниця не тільки підживлює оптимізмом (звісно, це взаємний процес) свого видатного чоловіка, а й залюбки пригощає гостей цікавими розмовами й смачню  ›››

«Дівчина з Полісся» Олеся Сінчук є зразком ренесансної людини. Змалку вихована на поезії і музиці (батьки – педагоги-філологи), вона почала писати вірші, стала професіональним піаністом, згодом композитором і... художником-графіком. Вважає, що не розпорошується, просто одне доповнює інше. В тому, що найбільше лягає на серце, виявляє себе, працює у таких сферах, як фольклор, класика, акустичний рок, романтичні імпровізації для фортепіано, популярна музика, лірична пісня. Співає українською, російською, польською, іспанською, англійською мовами. Сінчук із тих невгамовних трударів, хто хоче – і втілює.  ›››

Твердження про неактуальність теми Голодомору, «очищення» від даних про ці та інші злочини сталінізму сайтів деяких державних служб не узгоджується з наявністю ще «білих плям» у їхньому висвітленні. Теми досі «невідомого» Голодомору у прикордонних колись подільських селах Куражин, Калюс, Гарячинці, Великий Берег, Малий Берег Новоушиччини торкається в газеті журналіст Василь Василашко родом із тих місць.  ›››

Чим вирізняються хороші художники? Світлим оптимістичним поглядом на життя, спрямованим на нас із картин. Навіть сум в їхніх творах світлий. Ну як можна виявляти і оспівувати красу без радості? Юрій Совінський чимало поневірявся в Україні і за кордоном, проте зберіг сонце в серці, і це його зміцнило, вивело на дорогу визнання. Він не лише побачив чимало європейських країн – він там жив, всотуючи повітря незнайомих культур, чим і збагатився. Дивна річ, наймодерніші художні напрями, стилі й тенденції тільки загострили його відчуття реалізму, він не зірвався до абстрактних плям і символіки, а залишився вірним найкращій у світі вітчизняній школі живопису.  ›››

Солістка Національної філармонії України заслужена артистка Валентина Матюшенко цілком відповідає характеристиці: «Блискуча співачка з блискучими перспективами, бо блискуче розвивається». За цими словами – нетьмяніюче золото працелюбного таланту. Голос Валентини Матюшенко має великий діапазон, що дозволяє виконувати найрізноманітніший репертуар, не заганяючи себе в межі розхожих визначень на кшталт «колоратурне сопрано», «ліричне сопрано» тощо.  ›››