Музику люблять майже всі. На рівні подобається – не подобається. На жаль, в цій царині мало просвітників, які допомагали б відсіювати полову від зерна, щоб менше процвітав «сердючкізм-поплавкізм». На щастя, у джазовій сфері є Олексій Коган, а в рок-музиці – Олександр Євтушенко, який нещодавно зробив черговий серйозний вклад в музичну критику, видавши напрочуд кваліфіковану книжку «Україна IN ROCK» (видавництво «Грані-Т»), в якій подає панораму української рок-музики.  ›››

Звітувати про подію, а тим більше – великий фестиваль – справа доволі складна, тому що розповідати про неї має не одна людина, а як мінімум десять. Суб’єктивності тут навряд чи можна уникнути, якщо, звісно, не робиш репортаж, та й репортажі, як відомо, мають суб’єктивність у самому відборі висвітлюваних фактів. Але можна спробувати проаналізувати власні враження та доповнити їх думками інших учасників події. Чим ми, власне, далі й займемося.  ›››

Новий роман "Найдовша ніч Президента" Володимира Яворівського, голови Національної спілки письменників України й народного депутата (фракція "БЮТ-"Батьківщина"), спонукав до зустрічі з ним. Твір невеликий – всього 90 сторінок. В ньому чітко проглядаються образи Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко, Віктора Януковича, а також відомі персони політичного бомонду країни, але роман є художнім, а не документальним чи публіцистичним твором.  ›››

Наскільки справедливо нашу культуру й літературу вважають селянськими? І чи здатна хоч трохи модернізувати сучасну самосвідомість або перекроїти нашу уяву одна книжка, тим більше – поетична збірка концептуально міської лірики? На ці непрості запитання не одразу знайдеться відповідь, але варто її пошукати. Спробуємо зробити це в бесіді з поетом Станіславом Бондаренком, який «навчився ходити на десять віків углиб» і написав збірку «проти шерсті» під назвою «Кирилиця київських вулиць».  ›››

Про скульптора Миколу Знобу можна сказати, що кожна мить його життя, зокрема й до народження, пронизана мистецтвом. Родина складається не просто з династичних художників і скульпторів, а з видатних. У сузір'ї талантів – дідусі, бабусі з обох батьківських ліній. Батько – скульптор Валентин Зноба (до речі, саме він ініціював створення українського Монмартру – Андріївського узвозу) й мати – живописець Тетяна Голембієвська – народні художники України.  ›››

В чому різниця між національним інтересом і бізнес-інтересом? Нібито – перший інтерес пов’язаний суто з явищем соціально-психологічним, культурним і трохи біологічним – нацією. Другий – нібито – більш нагальний, більш явний і осяжний. Перший інтерес породжений самою історією, другий – днем сьогоднішнім, тимчасовістю і швидкоплинністю.  ›››

Володимир Коскін належить до генерації відносно молодих письменників, які увійшли в літературу у нульові роки і заявили про себе сміливою контраверсійною прозою. Його найсвіжіша книжка-роман «Йоржі атакують!» – це абсолютно несподівана суміш трагікомічних пригод, веселих байок і піднесено-романтичних мисливсько-рибальських історій. Одними з найважливіших компонентів твору є дотепний стьоб та гумористично-сатирична усепрониклива атмосфера, яка супроводжує карколомні зигзаги сюжету.  ›››

Високе мистецтво – це круто, але якість повсякденності задає мистецтво вжиткове і вуличне, тому що саме вони формують найближче оточення людей. Буття формує свідомість, тому якщо ми будемо жити в сірих і нудних палітрах залізобетонних лабіринтів, то й самі будемо сірими й нудними… і залізобетонними. Але може і свідомість підлаштувати буття під себе, людина може розфарбувати стіни кольорами веселки, посадити дерево і змайструвати щось цікаве. Таким чином вона оточить себе гарними і розумними предметами, які або просто принесуть задоволення, або ще й нагадають про якісь важливі в житті речі.  ›››

До розмови ми запросили Андрія Чебикіна, ректора Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, академіка, професора, президента Академії мистецтв України. Віртуоз-гравер і досконалий рисувальник, маестро бездоганної лінії і вогнистого контуру, він вражаюче вторгається на суміжні території – в акварель, гобелени, живопис, скульптуру.  ›››

Попри те, що для сучасного мистецтва скульптури — справжнього, потужного, безкомпромісного — в Україні поки що нема умов. Відсутні, за великим рахунком, усі параметри розвитку як такого — ні глядачів, ні арт-дилерів, ні спеціалізованих галерей чи музеїв. Українські скульптори, наче Прометеї, видираються із суворої дійсності, щоб оспівувати краще в людині, матеріалізують свою мрію про прекрасне.  ›››