Аналіз мовної ситуації, що існує в нашій державі, зокрема в місті Суми, свідчить про зростання напруження довкола проблем реалізації конституційних вимог щодо розвитку й застосування мов. Слід констатувати, що вкрай повільно впроваджується українська мова в усі сфери життя. Навпаки, вона місцями “здає свої позиції” перед російською порівняно з попередніми роками. Адже більшість газет, теле- і радіопрограм виходять російською мовою, а відомо, що народ говорить тією мовою, якою говорять ЗМІ. Зокрема, у сумських газетних кіосках немає жодного українськомовного пізнавального видання для юнацтва, хоча часто чуємо, що молодь — це майбутнє нашої нації.
В Україні проживає близько 12 % росіян проти понад 70 % українців. Зіставлення цих даних робить незрозумілим питання двомовності як такого (українська та російська мови як рівнозначні). Яка нація в цій державі панівна? Та й світова практика свідчить не на користь двомовності. Адже навіть у такому конґломераті народів, як США, розуміють, що мова є зв’язкою, що збирає націю докупи. Було б дивним, якби, наприклад, розбудова держави Ізраїль почалася з двомовності. І нам є чому повчитися у цієї держави. Адже іврит — це мова, яка 1500 років переживала гоніння, стала “мертвою” мовою, але відродилася.
Чому саме в Україні постає питання двомовності? Чи це якийсь комплекс меншовартості, неповноцінності своєї мови, культури, нації, себе самих? Якщо ж казати про спорідненість української і російської мов та історичні корені російськомовності в Україні, треба звернути увагу на те, що для Західної України ріднішою є польська. І саме тут постає питання, а чи є проблема двомовності суто культурною? Адже двомовність не сприятиме ні зміцненню Української держави, ані духовному єднанню нації. Таким шляхом можна лише пошматувати країну на окремі князівства. То виявляється, що мовне питання є й питанням національної безпеки.
Звісно, такі країни, як Канада, можуть собі дозволити двомовність. Бо важко сказати, яка з двох мов — англійська чи французька — є для Канади національною, бо чи є таке поняття, як “канадська нація”? Поняття “американська нація” — є. Бо в американців є спільна мова, так званий American Еnglish, який уже давно перестав бути просто англійською. Не можна забувати і про таке поняття, як “лінгвістична картина світу”. Воно означає, що кожен народ, кожна нація сприймає світ через призму своєї мови, і сприйняття не є однаковим у англійця, француза, росіянина й українця. Воно різне, бо у них різні мови, а мова — то відображення мислення, способу життя. Ідея про глибинний зв’язок між мовою, мисленням і духом народу має значні історичні корені. Проте чи не найкраще її сформулював німецький мовознавець і філософ Вільгельм фон Гумбольт: “Мова народу — це його дух, і дух народу — це його мова”. Порівняймо, наприклад, етимологію деяких українських і російських слів: виховати — заховати від зла; воспитать — выкормить; лікарня — лікувати, давати здоров’я; больница — терпеть боль; шанувальник — пошана, повага; поклонник — поклонение; освіта — світло; образование — формирование по образцу; подружжя — дружба; супруги — сопряженная пара; шлюб — “злюб”, кохання; брак — брать. Як бачимо, російська мова не така вже й співзвучна українській, та й український менталітет не схожий на російський. Я не знаю жодної вагомої причини, з якої українці мали б надати російській мові статус державної. Знаю, чому цього робити не можна. А у владних колах ще й досі існує думка, що не буде шкоди від використання російської мови як офіційної у реґіонах і містах із переважно російським населенням. Прикро, що в деяких реґіонах України більшість шкіл — російськомовні. Та й у ряді українськомовних навчання проводиться російською мовою. Для порівняння: у степових провінціях Канади, де українців нараховується 6—10 %, українських шкіл немає, і не тому, що уряд цьому перешкоджає, а з іншої причини: канадійці українського походження, зберігаючи знання рідної мови, вважають нерозсудливим ігнорувати державну мову і відмежовуватися від культури, що їх оточує. В Україні ж є і російськомовні вищі навчальні заклади. Усупереч 10-й статті Конституції України про державність української мови в деяких містах і областях російська мова вже набула статусу другої державної (Одеська міська рада ухвалила таке рішення 1993 р., Луганська — 1994 р., Харківська — 1996 р., Донецька — 1997р.; прийняли подібне рішення й інші міста України: Харцизьк, Горлівка, Маріуполь, Новомосковськ, Лисичанськ, Запоріжжя). Це зумовило появу сумних відголосків: денаціоналізація в цих реґіонах віддзеркалюється у деградації населення. Як свідчить статистика, саме Одеська, Запорізька, Луганська, Харківська області і Крим — лідери зі злочинності в Україні. Ще сто років тому у своїй статті “Двоязичність і дволичність” Іван Франко звертав увагу на подібні факти (до речі, ця праця через критику москвофільства і відступництва від рідної мови багато років не друкувалася. Не включено її і до 50-томного зібрання творів Франка).
Що ж до “взаємозбагачення культур”, то маємо орієнтуватися не на сучасні Канаду чи Швейцарію, а на Грецію 1829 року, Польщу 1917 року, Чехію 1918 року, Ізраїль 1948 року. У цих країнах зрозуміли, що взаємозбагачення культур може проходити лише за умов їхньої вихідної рівності. У них, як і в нас зараз, була придушена власна мова (і культура) мовою колишньої метрополії, яка традиційно була на виграшних позиціях. У такому випадку сильніша культура поглинає, нівелює слабшу. (Прошу зауважити, що слово “слабшу” означає ослаблену, а не менш розвинену). Можна і приклад навести, що з нами станеться, як не замислимося: в Ірландії теж давали всім “шанс” — тій самій англійській. І тепер англійська в Ірландії є, а ірландської немає.
Мені сумно, коли наші політики, намагаючись продемонструвати свою демократичність, розмовляють російською мовою під час офіційних візитів в Східну Україну. Мовляв, ми всім мовам даємо рівні шанси на розвиток, усі оберігаємо. Але це те ж саме, що щуку від карася боронити: за цією демократією ми не бачимо, що саме українська мова в Україні потребує захисту. За І. Огієнком, “мова — то серце народу, гине мова — гине народ”. Тож питання двомовності — це не питання демократії, це не питання захисту мови нацменшини. Це питання існування української нації.
Л. КАРПЕНКО, прихильниця товариства “Просвіта”, м. Суми
До речі:
ІВАН ФРАНКО Й САНСКРИТ
У 1880 році Михайло Красуський розбудив пригнічених українців і заодно налякав репресивний апарат царської Росії своєю книжкою “Древность малороссийского языка”, що вийшла в Одесі. Наших гнобителів шокувало сміливе й арґументоване дослідження молодого поляка, що доводив найдавніший вік пригніченої імперіялістами української мови. Як зазначає М. Красуський, українська мова давніша не тільки від грецької, латинської чи навіть давньоєгипетської, а й від самого санскриту, котрий, власне, походить від праукраїнської мови VІІ—ІV тис. до н. е. Михайло Красуський був переконаний, що після заборони української мови Емським указом від 18 травня 1876 року, царська російсько-азіятська влада почне забороняти і польську мову, бо Росія — продовжувачка татаро-монгольського іга у Східній Європі, тому й ненавидить мови інших народів, як ненавидів їх Чингісхан.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
