На перший погляд таке твердження може викликати у декого думки, що йдеться про якогось запеклого націоналіста, або провокатора, але, коли трохи самі помізкуєте, то переконаєтесь, що моє твердження не тільки правдиве, але й цілковито об'єктивне.
Справа в тому, що російську мову в Україні ніколи не викладали як чужу мову, але вже століттями її „продають” українцям, як мову „великого народу, великої культури, великої літератури, найбагатшої з-поміж мов світу, як світову, що перевищує всі інші мови” – оці „переваги” російської над українською можна було б продовжити перераховувати та підсилити забороною української мови Валуєвським циркуляром 1863 року та забороною вживати навіть назву „український” царським указом Миколи ІІ 1886 року.
Українці, як слов'янська нація, обдаровані мовою, яка дозволяє їм розуміти не тільки близьких сусідів росіян, білорусів, поляків, словаків, але й решту слов'янських мов, бо українська є ключовою мовою до всіх слов'янських мов. Я стверджую це не тому, що я українець, а тому, що більшістю отих слов'янських мов володію, а всі слов'янські мови читаючи, чи слухаючи розумію, знаю їхню граматичну структуру і розрізняю тонкощі їхньої вимови.
Мова – це сукупність інформації про минуле тої чи іншої національної групи, що найкраще демонструють прислів'я та приказки, яких часто не можемо перекласти на іншу мову, а підбираємо відповідний вислів. Отже, втрата мови – це втрата інформації, втрата минулого, втрата власного обличчя. Тому в Европі занепокоїлися втратою декотрих мов і стали бити на сполох, щоб їх врятувати! Врятувати мови від загибелі! Оце і є викликом нашого часу, а в Україні гине мова, найбільшої щодо території европейської держави, другої по величині слов'янської нації, українська мова! Щоб відвернути увагу українців та світу від трагедії, що відбувається в Україні, то ми систематично чуємо про вимоги гореполітиків щодо другої державної, про небезпеку зникнення російської, а тепер ще долучили регіональність! Саме тут можемо пригадати ситуацію, коли злодій кричить – ловіть злодія! Російська мова в Україні запанувала насильним методом – забороною української, а то і покаранням за її вживання, та сьогодні ніхо не вимагає заборони російської, хоч вона насильно була введлена замість української! А в часі, коли потрібно всі сили кинути на порятунок української мови, виходять перекручені гасла регіональної мови і тут залучені до активности всякі маніпуляції з людьми, для яких регіональне означає щось окреме, інакше, не центральне! На жаль до підтримки отої антиукраїнської істерії залучуються часто вихідці з нашої нації, або яничари, яким чуже вже стало ближчим за своє. Саме це і є першим доказом втрати інтелекту, через відсутність рідного.
Українській мові властиві звуки , які є у всіх інших слов'янських мовах, тому українці швидко і без проблем вивчають інші слов'янсьскі мови. Втрата української позбавляє українців їхнього природнього чуття до передачі звуків з інших мов, насамперед ідеться про звук Г, якого нема в російській мові та літеру Ґ, яку дехто так вперто іґнорує, і саме тут починаються непорозуміння, які є причиною не одного перекручення або й образливих слів, що зумовлене сліпим перевзяттям перекладу звуків з російської мови тому з Ґергарда роблять Герхарда, з Ґора – Гора, з Гельмута – Хельмута, з гоум – хоум, а з канадського прем'єра Гарпера роблять Харпера та багато іншого й гіршого.
Втрата вродженого інтелекту спричинює почуття меншевартости, яке протягом століть так вперто прививали українцям окупанти, які, крім мови, не мали що пропонувати, бо нація, яку вони хотіли асимілювати, була старшою від них і мала тисячолітні історію, традиції й культуру, які окупанти спочатку привласнили, а потім стали твердити, що української мови не було та і самої назви не існувало, хоч з прикладу знаємо, що деякі нації протягом історії поміняли свої назви (німці, французи та ін.).
Російська мова в Україні знищує український інтелект, оскільки її не тільки вивчають, але й настирливо вживають замість української! Коли б російську мову вживали так як англійську, німецьку, французьку, іспанську, чи якусь іншу, то це було б свідченням освічености людини, яка знає чужі мови, але своєї не цурається. В Україні нема проблеми знання російської мови, бо всі її знають, але є проблема знання української, бо коли ти знаєш російську, то тобі не потрібно вже українську. Я пригадую 50-ті роки, коли студенти з колгоспів намагалися переходити на російську, бо українська вважалася „селом” і всякий, що потрапляв до міста, то намагався перейти на „культурну” мову, бо так було і так залишилося до сьогодні, що в Києві потрібно шукати під столом продавців кіосків українську газету, бо інтелектуальний рівень деяких міщан втратив свою вроджену ідентичність і перейшов на „общепонятний”, бо так „зручніше”!
Мова - не тільки засіб спілкування, але й форма і зміст, що збереглися і збагатились протягом віків, це музика, яка не потребує музичної освіти, але якою всі користуються. Втрата мови – втрата вродженого інтелекту нації, яка після цього перетворюється на масу, з якої можна формувати що завгодно. Прикладом такої маси є історичні яничари та українські комуністи, які втративши мову, втратили почуття національної приналежности і стали лише масою, яку використовують інші для своїх цілей.
Коли слідкувати за сучасними російськими політиками, які представляють РФ за кордоном, то можна позаздрити, як гарно вони володіють чужими мовами! А для українських політиків і далі залишилася „мировим язиком” російська, бо в українських школах і вузах далі викладають російську в шовіністичному дусі і зневажанні української. Тому до сьогодні такі славні громадяни України як брати Клички, А. Шевченко, Клочкова та багато інших не здатні перед камерою сказати слово по-українськи, але раді похвалитись, що за короткий час вивчили чужу, а то і не одну мову! Або візьміть до прикладу мера столиці України Черновецького – хіба можна собі уявити будь-яку столицю світу, щоб в ній вибрали мером людину, яка не володіє державною, тобто, мовою людей, які його вибрали! У цивілізованому світі таке варварсто неприпустиме, людина, яка поважає державу і інших, не вийде перед виборців на державній мові сусідньої країни, і це не ознака демократії, а скоріш нехтування повагою до нації, до самих себе, ознака меншевартости, брак вродженого інтелекту, який кияни щороку втрачають з втратою рідної мови!
Тут годиться зазначити, що посол Канади в Україні пані Данн, перед тим ніж заступити на призначену посаду посла, протягом шести місяців вивчила українську настільки, що може нею спілкуватися, а вона ірляндського походження! Якже ж розуміти таких, які життя прожили в Україні, виросли на її хлібі й молоці, а „братньої” мови своїх предків, чи сусідів не вивчили, а що гірше – перешкоджають своїм дітям вивчити мову держави, в якій живуть?
Найновіша атака на українську мову – статус реґіональної російської і тут знов чомусь в телебаченні надається слово панові Шурмі, ставлення якого до української мови відоме вже з часів панування його партії в адміністрації президента, який демагогічно оперує терміном реґіональна, замість послухати викладені факти міністра юстиції Головатого. Вже однопартієць Шурми Шуфрич покликався на приклад багатомовної Швейцарії, але „не розібравши броду він упав у воду”! Для демаґоґів факти не грають ролі, тому й зараз Шурма і йому подібні не розглядають факти, а вдаються до фехтування неправдивою статистикою, а правдива статистика голосить, що в Україні, згідно з останнім переписом населення, проживає 77,8% українців, які й мають державну мову, згідно з конституцією, а решта все махінації і маніпуляції.
Колись Генерал Григоренко виступив на захист прав кримських татар, може сьогодні знайдуться генерали, які стануть на захист української конституції і законних прав 77,8% населення України! А коли вже згадувати Швейцарію, то слід людям пояснити, що в Швейцарії живуть чотри ЕТНІЧНІ групи (тобто не зайди і не асимільовані іноязичні) і мовна політика у Швейцарії керується демократичною рівністю серед ЕТНІЧНИХ груп, що полягає на ідентичності, повазі до сусіда і його мови.
В Україні, де нема ні одної загальнореспубліканської щоденної україномовної газети (переважна більшість регіональних та інших газет появляється під кінець тижня, а декотрі два-три рази на тиждень), нема ні одного телевізійного каналу, де б від початку до кінця передавали українською мовою, нема жодного радіо, де б цілодобово лунала українська мова, зрештою, нема українського парламенту, де б лунала тільки українська мова, існує дуже актуальна загроза існуванню, другої по величині, слов,янськоої мови.
Днями в газетах повідомили, що Україну обрали до комітету з прав людини при ООН, треба сподіватися, що в Україні стануть приглядатися до права українців на їхню історичну і національну мову, щоб вона запанувала на своїй історичній і споконвічній території і то не через заборону інших мов, але через визнання законних прав на існування української, бо навіть лужицькі сорби в Німеччині відновлють свою мову. Сподіваймось, що в Україні після Валуєва, Миколи ІІ та комуністичного нападу на український правопис 1935 року, Україна переживе і інвазію „регіональности”, бо гасла міняють, а мета залишається одна – знищення всього українського. Сподіваємось, що Україна 2006 року – це не Малоросія 1863 року!
А Вам в голову не приходило, что то что вы хотите называть Украиной и то, что Украина на самом деле - разные вещи. Будуйте себе в Галиции что хотите, но оставьте в покое Крым, Херсон, Одессу, Луганск, Донецк...
Нема жодної Новоросії, і решти ПІСУАРів немає. І споконвіку там російською не говорили, вже час ці брехні припинити. Українці, захищаймо свою мову на нашій землі!
А может пора уже понять, что в состав Украины входит республика Новороссия, население котороий испокон веков говорило на русском языке? Кому напомнить опыт Чехословакии?
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
