Ви можете не вірити, але маєте право знати Олена Реріх
Людська пам”ять має асоціативну природу. Тобто щось завжди запам’ятовується в зв’язку з чимось, а по більшому рахунку – запам’ятовується вся картина події повністю. Але людський розум працює використовуючи два механізми роботи – не тільки такого запам’ятовування – синтезу, але і розділу цілісної картини події на складові частини – аналізу. Після того, як така цілісна картина подій розкладається на свої складові, між подіями і їхніми наслідками починає вибудовуватися причинно-наслідковий зв’язок. Так працює розум і логіка – і кінцевою ціллю цього процесу стає створення не просто асоціативної статичної кратини в пам’яті, але й створення динамічних зв’язків між різними такими картинками, - тобто в кінцевому результаті – створення вже динамічної моделі світу. Звичайно така модель – наших знань і уявлень - буде лише наближенням до реального стану справ, в більшій чи меньшій мірі правильним. Чим білш точним виявляється таке наближення – тим краще чоловік орієнтується в реальній життєвій ситуації. В даному випадку – в політичних реаліях. Природньо, що чим кращзе він орієнтується, то тим більш ефективно зможе приймати участь в управлінні державою. В ідеальному варіанті повинен існувати освічений народ, який володіє повноцінною інформацією і правильно розуміє взаємозв’язки між різними подіми, їхніми причинами і наслідками, який приймає дієву активну участь в управлінні державою. Творець комунізму В.Ульянов називав таке «жива творчість мас». Таке іноді дійсно буває. В нашій історії таке бувало в перші роки після завершення громадянської війни, коли дійсно певний час панувало якесь народне піднесення, під час віддушини 60-х років та в перші роки перебудови, та на Майдані в часи помаранчевої революції. І цього, на жаль не сталося вже тепер, коли наслідки цієї революції мали привести би в кінці-кінців до такого ж результату і такого ж піднесення. Чому ж таке не відбулося? А вся справа в тому, що існує і радикально інший підхід до справи побудови держави, при якому ні про яку «живу творчість мас» і не йдеться, при якому народ розглядають як пасивну інертну масу, якою треба управляти і чим більш керованою і залежною вона є - тим краще. І механізм такого управління є лише один – БРЕХНЯ. Тобто – для цього треба створити в умах людей картину світу, яка би максимально відрізнялася від реального стану справ, не відповідала би дійсності. А ще краще – щоб вони жили якимись нереальними, міфічними уявленнями. Повертаючись до того, про що ми вже говорили – зробити це можна лише одним способом – створенням неправильних логічних зв’язків між подіями і їхніми наслідками. Тобто між двома, абосолютно незв’язаними між собою подіями створюється штучний причинно-наслідковий зв’язок. Робити це можна навіть зовсім механістичним способом, пов’язуючи між собою абсолютно різні асоціативні образи. Наприклад: Тимошенко-прем’єр – Голова Нафтогазу Івченко – підвищення цін на газ і погіршщення життя. Але поскільки такий логічний зв’язок не відповідає дійсності, то в силу об’єктивних психічних законів така невідповідність буде його знищувати. Тому таке штучне утворення необхідно додатково підсилювати. Методів такого підсилення існує всього два: - повторення; - емоційна насищенність. Тобто одне і теж хибне логічне утворення, вигідне якійсь окремій групі населення (правлячій еліті) необхідно почастіше повторювати. Але оскільки, як ми вже говорили, людська пам’ять має асоціативну природу, то запам’ятовується цілісна картина – не тільки самі події, не тільки логічні зв’язки між ними, але й почуття, які вони викликають, хороші чи погані. Тому таке хибне твердження повинно обов’язково підкріплюватися насиченими емоціями, бажано навіть їхніми карйніми проявами у вигляді любові чи ненависті. І що ми тепер бачимо? На якомусь певному сайті створюється певна група користувачів, які повторюють певний стандартний набір тверджень з постійною повторюваністю. Наприклад, на сайті Юлії Тимошенко, таких тверджень в основному два: а) Відносно самої Тимошенко – або приписуючи їй минулі невдачі, або створюючи образ, що вона не зможе справитися з можливими труднощами в майбутньому; б) Відносно України – постійно пропагуючи те, що такої держави ніби-то ніколи і не існувало, ставлячи під сумнів існування української мови і українського народу і ставлячи під сумнів територіальну цілісність держви, право України на існування в її теперішніх кордонах. Повторення же йдуть одні і ті ж в різних темах і в різних ситуаціях. Це теж має своє значення, пов’язане все з тією ж асоціативною структурою пам’яті – тому що недостатньо сказати щось в одній темі, назва якої відповідє предмету обговорення – для закріплення такого хибного твердження необхідно повторення якраз в найрізноманітніших ситуаціях – і чим повнішою буде картина – тим краще. Саме тому якесь повідомлення йде в різних темах, незважаючи на предмет обговорення – і так наприклад повідомлення про бандерівців виникають в «Міжнародній ситуації», проблеми мови – в обговореннях економіки, а проблема Криму і кордонів України – взагалі всюди і повсякчас. Але найголовнішим є те, що таке твердження повинно супроводжуватися СИЛЬНИМ ЕМОЦІЙНИМ СПЛЕСКОМ. Тому перед тим, як сказати щось схоже, під час цього, чи зразу після цього автор такого твердження повинен викливати в інших учасників дискусії якісь почуття, якось спровокувати їх. Саме тому звичайно в такі моменти йдуть якісь переходи на персоналії, особисті образи і звинувачення. Проте і це ще не все. Таке неприємне почуття може поєднатися в пам’яті з тим, хто його викликав і, відповідно, з автором хибного твердження. Саме тому мова і йде саме про провокації – тобто що все це треба зробити так, щоб потім в такій сварці винним виявилася інша сторона – якраз та, яка і хотіла відстояти істину і неприємне відчуття поєдналося саме з нею і з тим, що досі здавалося правильним. Ну і бажано ще, щоб той, хто і спровокував ситуацію і хто залишився в результаті «білим і пухнастим» мав ще якийсь псевдонім, який легко запам’ятати на майбутнє – щоб створити йому відповідний образ знаючої людини, такого собі «Гуру». Тепер все! Результат досягнуто – Істина тепер викливає лише негативні відчуття, а хибне твердження здається логічним і правильним і асоціюється тільки з чимось хорошим.
P.S. Ви можете не вірити в усе це – але маєте право знати, як з вами працюють на самих різномантіних Інтернет-форумах такі «знаючі» люди. По-великому рахунку це далеко не жарти – адже мова йде про безпеку і майбутній розвиток держави.
Від правди не втекти, але як розмовляти з персонажем який є корінним українцем і спілкуєтся мовою загарбника, коли звернути йому увагу, що в Україні є державна мова старша від мови ,,старшого брата" набагато і гарніша і чистіша (без матюків), тоді чути у відповідь: а какая разница? Дуже часто таку позицію займає молоде покоління народжене вже у вільній (?) Україні.
Я між іншим одного разу помітив точно такі ж прийомчики на телеканалі 1+1. Враховуючи його близькість до любого друга, який претендує тепер на спікера - напевно розумієте, що це теж було спрямовано проти Тимошенко. Це було в недільній аналітичній програмі. Щось розказували про політику і одночасно показували як заставки між політиками кадри з якогось мультика. Персонажі були підібрані вдало, щоб поступово викликати симпатію в глядача. А потім з"являється таке. Якийсь півень (справжній, це ж мультик!), говорить з куркою. Та щось його не розуміє. Він і каже: - А ти скажи їм те, що вони хочуть почути! Вона і відповідає: - То що, я маю збрехати?! І тут же, зразу без ніякої паузи (це має велике значення - щоб накласти один образ в пам"яті на інший) показують Тимошенко - кусочок з інтерв"ю, де її зупинили на ходу в приміщенні, здається, Верховної Ради. Що саме вона говорила, я вже не пам"ятаю. Але ефект, я думаю ви зрозуміли - така ж спроба поєднати дві речі. Значить Тимошенко: а) бреше б) дурна як та курка.
Так що з нашим телебаченням треба бути обережним - добре, що я встигаю відслідковувти такі моменти - а переважна більшість людей такого навіть не помічає - і в них в пам"яті після того залишається тільки якесь незрозуміле вороже відчуття. Я думаю саме стосовно Тимошенко так не одному голову попсували. В усякому разі я одного такого чоловіка на своїй роботі знаю, в якого Різко негативне ставлення до неї виникло після перегляду однієї передачі на 5-му каналі - він навіть казав мені, якої саме. Але пояснити йому тепер вже нічого неможливо - і більше того, така його ворожість перекинулася тепер і на мене - тільки тому, що я один раз спробував щось заперечити йому, чи вказати йому на те, як ним маніпулюють.
Дуже слушно. Це добре відомий класичний дрібнохуліганський сценарій. До вас починає чіплятися і ображати якась сявка, а коли ви цілком слушно ставите її на місце за неї вступається все кодло. І, звичайно, із найблагороднішими намірами. Захищаючи ображену вами людину. Якщо ж цілком серйозно, то звертаючи увагу на ЗМІ, форуми, інтернет-новини, вже неозброєним оком видно, що проти України і українців розгорнута широмастабна ідеологічна і інформаційна війна. Як відповідь на демократичний вибір українців, на помаранчеву революцію, на українське відродження. Походження її явно не українське. Наш найкращий друг, брат і правонаступник СССР має великий і досвід і кадри і ресурси для такої справи. На превеликий жаль наші урядові структури не бажають помічати цього і думають відсидітися мовчки (бо хто зна чим це закінчиться і чий зад доведеться лизати). Але на щастя це вже є очевидним для українців. Тому на форумах і на наших сторінках уже зявляються матеріали, статті і дії з протистояння. То ж не можна мовчати. Маємо цьому протистояти і спонукати до дій й українську владу. Про методи ведення пропагандистської та інформаційної війни та протистояння раджу почитати на http://psyfactor.org/psyops/ . Раджу також ознайомити з цією інформацією як можна більш широке коло українців. Не варто ні на кого чекати. Із власного досвіду спілкування, поради. Ніколи не залишайте без відповіді атиукраїнські випади, але ніколи не опускайтеся до рівня образ чи пустих балачок. Найкращою відповіддю є власна історія, посилання на конкретні архівні матеріали, статистика, власні свідчення, спогади або спогади і свідчення ваших рідних, друзів. Чим конкретнішими є факти ти важче їх відкинути. Спробуйте перейти до особистого діалогу із автором. Довідайтесь про його походження, історію його родини, освіту, роботу. Як правило такими справами займається або люди безродні, злюмпенізовані, або прямі нащадки КДБ-істів і російських чорносотенців. Уникання прямої і відвертої розмови на противагу відкритості руйнує довіру до агресора. В жодному разі не варто піддаватися на провокації і ображати національний загал. Здається однією з цілей цих акцій є елементарне розпалювання міжусобиць. Зараз Україна і українці знаходяться за вельми сприятливих умов. Але маємо боротися. Маємо єднатися, маємо шукати спільні справи, спільні ідеї, друзів і прихильників. Маємо вчитися захищати. З повагою, Сивий
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
