У талановитій людині завжди прочитується “вугласта” біографія – власна і часу. Микола Соколов - яскравий того приклад. У його роботах - фресковість, іконописність, мозаїчність численних храмів міста Ярославля на Волзі, де художник народився в 1946 році; монументальність, похмурість, урбаністичність, театральність Ленінграда, де Микола Соколов здобув міцну академічну школу; теплий колорит, енергійність, декоративність, святковість Києва, у якому художник живе з 1976 року. Його біографія вмістила роботу у Ферапонтовому монастирі й у Михайлівському Золотоверхому соборі (на склепінні купола можна побачити витвори рук Соколова).  ›››

Є голоси, котрі нам здаються травою, морем, вітром, джерелом, зірками, щастям... Усе це є у співі Юлії Роми, молодої київської виконавиці, вокал якої вражає красою, м’якістю, делікатністю, акварельністю. Їй підвладна вся палітра почуттів: від суму-страждання до оптимізму-радості.  ›››

Уперше із загадковим, струнко-кремезним чоловіком на дивне ім'я Голтіс я познайомився в 2004 році, коли він як охоронець супроводжував у Києві всесвітньо відомого письменника Пауло Куельо. Тоді ми в телеграфній манері поспілкувались на теми літератури і цілительства. Потім я втратив Голтіса з поля зору. Навесні 2007 року відбулася триваліша зустріч в Українському фонді культури, де Голтіс, «проявившись» зовсім в іншій іпостасі — фотохудожника, влаштував персональну виставку. Більшість представлених робіт були справжніми шедеврами і відображали подорожі Голтіса.  ›››

Провід ОУН з глибоким сумом сповіщає українців, що 9 вересня 2007 року у Києві на 95-му році життя відійшов у вічність Василь Степанович Кук – останній головнокомандуючий Української Повстанської Армії, один з провідних діячів революційної Організації Українських Націоналістів часів збройної боротьби за незалежність, автор ряду публікацій на тему національно-визвольних змагань, керівник наукового відділу Всеукраїнського Братства ветеранів ОУН-УПА  ›››

Нашим співрозмовником є народний артист України Сергій Бондур — соліст Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей і юнацтва, танцівник і хореограф.З плином років шанувальники балету дедалі глибше розуміють, якого колосального артиста має Україна в його особі. Людина-світло, людина-усмішка, людина-харизма. Майстер. У його арсеналі понад сімдесят феєричних ролей, і кожна з них — неповторна.  ›››

Нашою гостею є художниця, член Спілки дизайнерів України Марина Соколова, що обрала для своєї творчості дуже непросту «основу» — тканину. Виявляється, на трепетному, примхливому і ніжному шовку можна створювати речі не тільки для повсякденного вжитку, але й шедеври на віки. Художники Сходу це доводять протягом 2000 років! А чим українці гірші?  ›››

Рада Покаржевська — вільна птаха індустріально-урбаністичних нетрів Донбасу. Вона примудряється так витьохкувати серед териконів, немов сидить на зеленій живій гілці, що хитається над сонячною річкою,— стільки в цьому голосі жвавості, нахабності-наївності, радості, вигадки, задерикуватості.  ›››

Віктор Женченко... Співак, поет, актор, діяч культури. Талановита, універсальна людина, яка вміє захоплюватися щиросердно чеснотами й талантами інших людей, а це вже рівень богоугодного ставлення до світу.  ›››

На колір і смак товариш не всяк. Комусь подобається штучний газон, пепсі-кола і комікси, хтось віддає перевагу лісовій квітучій галявині, джерельній воді і живому театру. У царині музичної культури ситуація з уподобаннями більш заплутана, розмита і вельми безрадісна. Маскульт і кіч затягують і засмоктують усіх без розбору. Штучне замулює натуральне, електронні «самограйки» душать виконавську майстерність. Прогресивна Європа цим давно «наїлася», йде активна боротьба за все натуральне, екологічно чисте, за живе. «Фонограмна» музика піддається осміянню і вигнанню. Дедалі дієвим стає гасло: «Хочеш бути знаменитим, умій добре співати». По-справжньому, без хитрощів. Співоча Україна в цьому плані тільки підводить голову.  ›››

Доля Миколи Луківа здається парадоксальною. За три десятиліття творчого життя він випустив тридцять поетичних книжок, написав триста пісень, поміняв лише два місця роботи — 11 років працював у «Літературній Україні» і ось уже 22 роки незмінно очолює часопис «Дніпро». Здається, його шлях легкий: за книжками приходили літературні премії (ім. М. Островського, Г. Сковороди, В. Вернадського, С. Гулака-Артемовського), у періодиці друкувались добірки нових віршів, по радіо часто звучать його поезії, а останнім часом відбувся справжній вибух пісенного мистецтва Миколи Луківа. «От щасливчик долі!»,— мимоволі спадає на думку. Які джерела цього успіху? Чим він захищений? Певна розгадка криється в його біографії.  ›››