Репертуар театру-студії "МІСТ" на грудень 2012 у приміщенні Культурного центру видавництва "Смолоскип"  ›››

Роман Сергія Германа, названий ніжним жіночим іменем «Інґе», який щойно випустило видавництво «Ярославів Вал», — повний флакон інтриг — від інтимних до… історичних, адже йдеться не просто про кохання в іще тоді не розділеному стіною, але поділеному на сектори Берліні, а про кохання й долю саме убивці Степана Бандери – Богдана Сташинського й німецької дівчини, яка стала йому дружиною. Тож інтимне з його своєрідною логікою вчинків — лиш частка історичного тла. Найбільший парадокс полягає в тому, що цілком приватна любов може, виявляється, змінити хід історії.  ›››

Сьогодні Польща відзначила 94 річницю своєї Незалежності. Урочистості розпочалися месою за вітчизну, відправленій в Польовому костелі Війська Польського. Президент Броніслав Коморовський також вручив високі державні нагороди. Пополудні розпочалися також урочистості на пл. Пілсудського. Після них рушив марш «Разом для Незалежної».  ›››

Іван Драч – і цим все сказано. Поет, який вмістив в собі кіносценариста, драматурга і перекладача. Герой України і лауреат Шевченківської премії, він ніколи не почивав на лаврах. Всюдисущий і доброзичливий, Іван Драч є антиподом байдужості, його рука завжди на пульсі часу. Втім, чи не точніше буде сказати, що його серце є пульсом часу...  ›››

Є така особлива приреченість у житті – бути серед людей. Вона надихає на подвижництво, мабуть, навіть більше, ніж філантропія. Давайте подивимося у вічі правді – нам з вами одне від одного нікуди не дітися. Тікати можна довго і далеко, стіни можна зводити високі й товсті, але зрештою суспільство нас усе одно наздожене і викриє. Так чи інакше, але доведеться нам одне з одним якось уживатися, притиратися характерами та інтересами, з’ясовувати стосунки і таке інше. То чому б не уникнути зайвої праці та не вирішити ці питання між собою одразу? Сьогодні ми опинилися в ситуації, коли чекати на справедливість від держави чи ще когось нема жодного сенсу. Вже ніхто не зробить нам гарного життя, крім нас самих.  ›››

На початку зими, із 7 по 16 грудня відбудеться ХІІ міжнародний джазовий фестиваль «Jazz Bez». Цього року джаз поєднає 15 міст України та Польщі: Львів, Луцьк, Київ, Харків, Тернопіль, Івано-Франківськ, Рівне, Севастополь, Одесу, Перемишль, Люблін, Санок, Новицю, Ярослав та Білосток.  ›››

На Вас чекає зустріч з одним з найкращих українських акторів – з народним артистом України Валерієм Легіним, який працює у столичному Молодому театрі. Сучасний, колоритний, різноплановий, темпераментний, він має академічну акторську школу: закінчив Театральний інститут ім. Івана Карпенка-Карого, зіграв у п’єсах Шекспіра, Шиллера, Гоголя, Чехова, Старицького, Ібсена, Булгакова та інших класиків.  ›››

Слово економіка скоро стане ненависним для людського роду. Для українців так звана економіка, утримувана державою, асоціюється з бездушним монстром, який харчується людською працею, нервами і розважається похоронами людських сподівань. Так воно і є, адже за життя простою працею можна заробити лише на мінімальне утримування сім’ї, тобто на відтворення робочої сили, яка стрімко втрачає в попиті і ціні. Власна приватна економічна ініціатива настільки ускладнена, що простіше продати свою робочу силу там, де вона має кращу ціну – за кордоном батьківщини. Тим, хто не може залишити рідну землю залишається гірко-болюча мрія про економіку для людей, справедливу платню і справедливу пенсійну систему.  ›››

Стереотипам піддаються майже всі люди, незалежно, чи вони «пересічні громадяни», а чи «плем’я високолобих передовиків». Киянам, наприклад, властиво думати, що соціальні, політичні та культурні процеси автоматично поширюються на всю країну, тому їх не надто непокоїть життя в провінціях. Киянину нецікаво знати, чим живе Маріуполь, доки там не лусне домна чи не випаде рясний смог, так само, як маріупольцям не надто цікаве життя Києва далі від Банкової та Майдану… Людям досить і декількох найбільш знаних рис, аби з легкої руки нагородити цілий регіон ярликом.  ›››

Це вже навіть не смішно. Перед кожними виборами у нас ставлять під сумнів статус української мови. І так – вже 20-ть років! Невже це ніколи не скінчиться? І як все-таки цього можна позбутися?  ›››