Є люди, яких годиться вважати взірцем, прислухатися до їхньої думки і цитувати при нагоді їхні праці. Легендам нашого часу не слід помилятися. Але молоді завжди притаманно сперечатися, не погоджуватися з канонами і ставити під сумнів думку авторитетів. Нещодавно, на презентації книжок видавництва «Смолоскип» з нагоди 100-річчя Івана Багряного та Олени Теліги, молодь вразив виступ доктора філософії, колишнього політв'язня Євгена Сверстюка. Він залюблено відгукувався про еліту 1930-х років і заперечував існування хоча б трішки подібних сучасників. Філософ із плеяди шістдесятників вважає, що сьогодні немає націоналістів. Я не можу з цим погодитися, бо знаю таких особисто. Та невже сперечатимуся з самим Євгеном Сверстюком?  ›››

На перший погляд, складається враження, що із прийняттям Закону “Про Голодомор 1932–33 років в Україні перегортається чорна сторінка історії під назвою “Голодомор”. Але чи не зарано? Чи усі крапки над “і” розставлені?  ›››

Розмова із сестрами Тельнюк, українським дуетом.
– Наш слухач – це людина, якій притаманно думати. Людина, котра сумнівається. Тому що коли ми мислимо – ми сумніваємося. Наш слухач – людина, яка досліджує свою душу. Думаю, що нині люди до цього готові. Помаранчева революція таки була поворотним моментом, передовсім у людському мисленні. Від віку, статі, професії наш слухач не залежить. Не залежить навіть від національності. Для прикладу, на наші концерти у США приходила англомовна публіка – і до завершення виступу заливалися слізьми. Вони все розуміли. Адже музика – це імпульс, який не потребує перекладу.  ›››

Чим талант масштабніший, тим більше він розкрилюється над світом і стає інтернаціональним. У музиці Євгена Станковича зійшлися всі сторони світу: урбаністична заклопотаність Заходу і пронизливо-поетичний настрій самозаглиблення Сходу (немов читаєш японські танку і хокку), сувора споглядальність сніжно-льодистих просторів і гаряча, колоритна пристрасть іронічного-веселого півдня. Недарма музика Станковича близька і зрозуміла слухачам у США, Канаді, Німеччині, Франції, Польщі, Іспанії, Китаї, Філіппінах... Його стиль вільний, рухливий, і в той же час відразу відчуваєш наскільки цей композитор – український: повітря, вода, ліс, небо його гармоній просочені національним духом, навіть у тих творах, де фольклор зовсім не цитується або взагалі не проступає натяком рідкісна народна мелодія.  ›››

На смерть він чекав давно — ще з 30-х, коли почалися репресії, і його друзі, один за одним, почали зникати з життя. По нього мали прийти — рано чи пізно. Є моторошна статистика втрат... За деякими підрахунками з 259 українських літераторів, які друкувалися у 1930 році, після 38-го лишилося тільки 36. Загалом у 30-ті роки винищено приблизно 80 % діячів української культури (Ярослав Грицак. Нариси історії України, с. 177-178). Хто лишався «на ходу», незрідка починав боятися навіть власного голосу.  ›››

Дещо про мовні будяки та більш прийнятні вживання таких звичайних, але водночас не вельми природніх для етноукраїнця, слів, словосполук, речень...  ›››

Iм’я Івана Михайловича Дзюби часто супроводжується визначенням — «совість нації». У суспільстві, яке ще вчора перебувало в координатах «радянської мови», що вивітрила і спотворила зміст усіх людських понять, і це словосполучення набуло певної інерційності. Однак саме сьогодні важливо зрозуміти його зміст — крізь призму перемог і поразок останніх років, і зокрема крізь призму цього театру абсурду, який панує нині в політичному і культурному житті України.  ›››

Народна артистка України Ніна Матвієнко… За своє багатотрудне життя вона отримала чимало звань, нагород, призів і грамот, та регалії не шелестять живим листям на дереві натхнення, в якому ховається соловейко.
Божий дар — золотий голос Ніни Матвієнко — то є нагорода Україні. Її неповторний спів, наче сонячний вітерець, летить над рушниками ланів і луків, над плахтами лісів, всотуючи цілющий подих ставків і вишневих садків.  ›››

Є особистості такої інтелектуальної потужності, що думка їхня, залітаючи на десятиліття вперед, уможливлює передбачене ними майбутнє. Таким є і Єжи Гедройць — поляк, котрого мало знають в Україні. Єжи Гедройць — один з тих інтелектуалів європейського масштабу, хто ще в повоєнні часи бачив майбутню незалежність України, Литви, Польщі. Гедройць не те щоб був українофілом: його прагматичний мозок усвідомлював, що «без вільної України не може бути вільної Польщі» — те, що говорив Пілсудський на початку століття. Тоді це називали політичною фантастикою.  ›››

205 років від дня народження Володимира Даля (1801- 1872), російського письменника, лексикографа, етнографа, який народився в Україні.  ›››