Українська мова... Як вона виникла та розвивалася, яких упливіў зазнала... На жаль цю тему приходиться підіймати, привідкриваючи залазну завісу загадки в сій царині, який висить перед чолом кожного українця і з дзеркальним лиском відображує (скоріше нав'язує) стереотип, який привила українім Московія щодо походження української мови. А він простий і невигадливий: українська - це російська, грубо спотворена польською. Крапка! Та чи можна ставити крапку на цьому місці? Чи варто зазирнути та заглибитись у цю проблему більш глибоко, проникнутись її сутністтю? думаю, для кожного українця (хай хоч і несвідомого) - це обов'язок. Або хоча б потреба - знати правду, бо кожен в цьому світі має право на правду - надто - на правду про свою мову...
Отож, чи можна так легко стверджувати, що українська - лише є російським діалектом? Це складне питання, і тому потребує дослідження, аніж простої декламації, яка без питань, як у старому доброму СРСР має сприйнятися на віру...
Мова - то є жива субстанція, яка живе у народі, формується в ньому та формує його. Отож її розвиток може дати нам уявлення про розвиток людей, які цією мовою володіють, про їх злети, та потрясіння... Відповідно - тоді і історія має бути таким же вичерпним джерелом для вивчення розвитку мови, її злетіў і падінь. Беручи до уваги головний арґумент Московщини - те, що за часіў Київської Русі була одна мова - старослов’янська. І а українська, як гілка відійшла від каноніў, зазнавши впливу Польщі у складі Речі Посполитої, звідси і почнемо свої дослідження. Так, дійсно, була старослов’янська мова. Але як вона виникла? Русинські князі, піклуючись про розвиток своєї держави, запрошували на свої землі грецьких ченців, або інших богословіў (бо, як відомо, за тих часіў саме церква була осередком писемності) задля створення своєї абетки, єдиного правопису, певних стандартіў у мові... (Всі знають Кирила та Мефодія, які були одними із перших і найвизначніших у становленні нашого письменства...) Таким чином Київські князі хотіли встановити своєрідний плацдарм (і державозміцнюючий і кільтуророзвиваючий). Адже ота староруська мова була створена штучно - тобто розроблена, як єдина літературна. А в простолюдді нею, як вона в чистому вигляді, - ніхто не користувався. І, більше того - на усій території Київської Русі вона була не єдина. Бо сама ця прадавня наддержава була фактично об'єднанням багатьох племен і трималася на силі. Усі племена (дуліби, тиверці, сіверяни...) в межах такої наддержави - не вважали себе її складовою. Якби не право сили, що змушувало їх платити віно(данину) князям, то вони б взагалі не мали нічого спільного із Руссю тогочасною. Усі такі племена жили досить обмежено, не маючи широких контактіў із сусідами, тому і не мали, відповідно - і мовних. Тобто мова самої Київської Руси була досить неоднорідною. З розвитком її, як держави, з'явились інші дежавннецькі угрупування - як-то Польща (утворилась від кількох Пн-Зх племен Київської Руси), Суздальське князівство (утворилось на Пн-Сх) і так далі. Ці процеси почались та інтенсифікувались, коли рушійну силу - Київської русі - київський престол, власне, знищили моноголо-татари. не було більше утримуючого ярма, яке б з'єднувало ці племена в одну державу. Але центр впливу змістився далі на Захід (спочатку Галицько-волинське князівство) а потім - Польща та Литва.
В цей період саме, можна сказати, починає розвиватися писемність і серед (умовно кажучи ще) досить широких мас, здебільшого - за рахунок широкого розповсюдження християнства. Україна - у складі спочатку Речі Посполитої, вона - задвалось би - мала перебувати під сильним впливом Польщі та Литви. (культурним - а відповідно - і мовним)..Вплив є, але територія України має інакший територіяльний статус на теренах Речі Посполитої. Цей статус диктований малим попитом на степові українські землі та небезпекою, які вони несуть - наскоки татар та турків із Півдня. Тому сюди не ступає нога литовсько-польської цезури. Можна сказати - життя України розвивається своїм ходом, без натиску збоку підкоривших її народностей. Тут формується та закріплюється і православ’я і традиції "середньовічної демократії", які пізніше розвинулися на Січі. Чому так сталося? В ті роки для княжих наділіў вважалися найпридатніші лісові території, що були багаті на тварину та птаха, а небезпечні степи - нікому не були потрібні, але ж прості люди на них жили і тому вони збиралися грошима і викупали для себе територію свого проживання. Для здійснення управління - люди утворювали громади (щось ніби уряду), який обирали на головній площі за допомогою голосування, тобто вияву ступеню довіри простими вигуками або свистом - тощо...Тобто культурна та громадська сфера - перебували у цілковитій майже свободі. Мова зберігала свої руські корені, формувалася...
Але прийшла Польща на правління Україною. Прийшли старости, податі, що дуже пригнічували людей і їх устрій, що устоявся. Єдиним справді вільним місцем - ставав Низ (це територія, яка зара простягається від Черкащини до самого Криму. Він був небезпечний, але освоюваний вже українцями. Туди посезонно(на літо ходили чоловіки, щоб вартувати і вистежувати татарські наскоки - потім про се попереджувати своїх земляків. З'явились і перші сезонні дерев'яні прості фортеці, де ночували і жили перші козаки. В умовах Польського гніту селяни тікали туди, збираючись у ватаги, спочатку невеличкі, і займаючись то промислами, то нападами на невеликі загони татар, роблячи таким чином і оборонну роботу і корисну для себе :).Отут починається перші справжні спроби у формуванні мови, бо поподи на Низ стають все масовішіми, все більше народу приходить на сезонне чатування, все більше різних представників українських місцевостей...Польська держава набирає обретіў, набирає обертіў і гніт. на українціў, які уе звикли жити як було за громад - тобто досить вільно. Польські пани усе більше опановують землі України(далеко, звичайно, не доходячи до небезпечного Низу...) а чому раптом такі непопулярні степи стають такі цікаві для польських магнатіў?- вся справа у тому, що починається широкий вжиток праці на землі на користь пана. Тобто від тепер найродючіша земля мала найбільшу вагу. Раніше кожна родина працювала на землі на себе - а тепер - земля належить панові і все, що на ній вирощується - теж. Така феодальна експлуатація землі та, надто, - робочої сили - зумовлює посилення впливу Польщі на Україну. А згодом - не тільки на Україну, а і на Валахію (Румунію), Молдаву, Литву, Словакію....Популяризація козакування - стає все розвиненішою. Починають і навіть із-за кордону, інші народності потихеньку вливатись у цю течію. Відповідно, українська мова починає розширюватись, варіюватись, бо кожна народність приносить у неї свої елементи і вимови і октемі слова і вислови. Невеличкі дотепера юрби перших козакіў стають дедалі збільшуватись, починають звучати окремі визначні прізвища ворохобниіў (ватажкіў), які проявили відвагу і з своїми загонами здійснили визначні ворохобні (битви) супроти душманіў (ворогів себто- татар). Козацтво стає відверто масовим, стає відомим і популярним, попри як не старається польська влада його придушити, це дає все більший запал. але ж не варто говорити, що його складовою частиною було селянство - зовсім ні. Туди тікають не тільки селяни, ображені закріпаченням, а і злодії, винні перед законом і дрібні шляхтичі, що також стали неугодні цареві і шукачі пригод і затяті ідейні опозиціонери до польської влади.... (Та, варто зазначити, що більша частина усіх отаманіў Січі була шляхетського роду..) на Низовині великі загони починають формуватися у ще більші структури. Починається будова великої Січі, що була на Хортиці. Ось тут традиції громад і виборного права, принесені переважною більшістю - українським селянством - формують і засади, на яких трималась демократична структура Січі.
Треба зазначити, що в ті часи Середньовічна Европа жила під жорсткою рукою короліў. Чутки про вільну землю доходять і туди. Козакія (як Україну називали на самому Заході Европи) вабить немало німціў, французіў, тощо - на ці землі. Січ стає справжнім котлом, в якому варяться багато яких мов, діалектів, звичайно, основою якого є та українська, яка була сформована уже за часіў Речі Посполитої. Великого впливу приносить і польська мова, однак невідомо, які окремі її елементи вже були вживани у народіў Русі, а які стали новими для укрїанської мови. Близькість до Валахії (Румунії), Молдови ( яка також перебувала і під тюркським і під Польським пануванням), а також - Мадярщини подарували також велику кількість елементіў мови. Але, зважаючи на слов'янську на романську відмінності, цей уплив відобразився не так на самих вживаних словах, скільки на фонетиці, морфології. Через велику відмінність моў, ці народності мали пристосуватись до слов'янсього слова, але ті елементи закінчень, вимови та інше що було романського походження мови - дуже сильно вплинули на мелодику української мови: ті ж закінчення в словах "сказал", на "сказаў" і подібних, та ж, властива романській мовній групі - широковживана літера "е" замість "є" ( що збереглось у польській, білоруській, московинській мовах), та ж тендентивність у скороченні закінчень в словах типу "тече" , "випливає" - без останньої літери "т", (що властиво закінченням моў романської гілки (румунській, іспанській, італійській...)), також - не пом'якшене "Ч", як у московинській мові "чь" - теж вплиў Північнозахідних народностей, що влилися на українську територію шляхом природньої міграції до Низу. Природні для західних(західних слов'ян) моў - уживання літери "j" - відобразилися у таких словах, як "сиджу", "ходжу", "ненавиджу". (де зв'язка "дж" замінює літеру "j". Також є ряд запозичень (невідомо чиїх у кого :)) із західнослов'янських моў - слів типу чекаю", "добре", "ціцьки":), тощо...
Разом з тим не варто забувати, що також Козакія мала тісні (здебільшого трагічні) стосунки із тюркськими народами - татарами, турками, грузинами і вірманами. Щодо останніх - то відносини здебільшого базувались на торгових зв'язках, а ось з татарами та турками не так на торгових (хоча цей фактор також був присутній на Передкримських територіях) Частина тюркської раси також внесла свій вклад у розвиток українського етносу і, відповідно, - мови. багато сліў, уживаних тепера, є тюрксього походження, такі як тютюн, бариш(бакшиш), чабан, душман,Мухтар (сільський староста)...Що теж вкладає свій вплиў на мову українсього народу. Є також елементи вимови, що спільні із тюркською мовою. Оскільки фундаторами старослов'янської мови є грецькі богостови та мовописці, то українську мову не обійшоў і грецький вплиў. Забуті зараз, але широковживані за частіў козаччини суто грецькі слова(не перероблені на західноевропейський або інший лад) - оконом (економ), Атени (Афіни), школяр і таке інше...
Свідоцтво про багатогранність витокіў української мови, іі фонетики, морфології лежить і в багатьох історичних згадках західноевропейських, тюркських, слов'янських Середньовічних та доби Відродження письменникіў, мандріуникіў; численних знахідках археологіў - як то - дамахи (шаблі із сталі, що була здобута у далекому Дмамаску), голлєндерські дукати та таляри (золоті та срібні голландські монети), п'ястери ([наголос на "е"] тобто за суч. вимовою - піастри), турецькі, заморські прикраси та коштовності, тканини… усе це свідчить про те, що козацька Україна - надто її народність жили у жвавому контакті із світом і перебували у ,відповідно - жвавому обміні мовними елементами.
Українська мова є унікальною збіркою багатьох культур, рас...Вона спромоглась, утримавши основні засади мов слов'янських народіў, що НАСЕЛЯЛИ ЇЇ ТЕРИТОРІЇ, збагатити себе не тільки словами та фонетикою інших слов'янських народностей, які на базі інших слов'янських племен створили свої неповторні мовні варіяції, а і увібрати романські, тюркські, прибалтійські, західнослов'янські(Сербія, Болгарія, Македонія,..) мовні елементи.
Грубою помилкою (або навмисним замовчуванням) було б стверджувати, що українська є похідною російської мови. Адже попри близькість нароіў, що формували Державу, яка об’єднала переважну більшість східно-слов'янських народіў, кожне плем'я несло свої, унікальні мовні елементи, фонему, вимову, властиву лише йому, і тому за ціх часіў фундаторами мови можна вважати ті племена, які населяли територію сучасної України, за вийнятком Криму та тих узмежних територій, які увійшли до складу України пізніше за падіння Киівської Руси.
Стверджувати, що українська -є діалектом на основі єдності моў Київської Руси є ще й помилковим, бо тоді з цієї “теорії єдності” відверто випадає польська гілка, яка також формувалась із єдино-руської тобото- тієї староруської.. Чому тоді і її не вважати б діалектом російської? А може тоді за тією теорією – навпаки, - і російська і українська є діалектами польської..:-/ Інша справа, що дійсно дає підставу явно перебільшувати статус московинської на теренах України – це те сучасне зубожіння української мови, зумовлене штучним, однобоким наповненням її московинською мовою. З того часу, як Україна стає частиною Московської Імперії, московини пильно починають стежити за розвитком мови, роблячи цю важливу культурну ознаку народу, як вамостійної одиниці – преорітетною у своєму підпорядкуванні. Тепера вільний розвиток мови фактично припиняється. Із приблизно 1700-их починається збагачення української лишень московськими словами, фонетикою, морфологією. Цей процес іде повільно, але під цупкою рукою Московії, він іде упевнено. На кінець 20-ого століття – цей процес досяг свого апогею! Забуто не тільки багато унікальних мовних елементів, а і вадбувся майже повний перехід досить умовно україномовних громадян України фактично на мову сусіда, подекуди зберігаючи скупі поодинокі елементи в фонетиці, морфології тієї багатої української...Так, послухавши мову, якою спілкуються сьогодні в Україні люди на вулицях міст та сіл – то дійсно складається враження, що то - якийсь незрозумілий експеримент, що був вжитих на території України...:( , яка до того говорила староруською...Але ж це не так...Історія береже в собі усі унікальні таїни нашої багатої і унікальної колись мови (навіть ще на початку 20-ого століття вони були).Справа у тому, чи зможе український нарід відродити себе, дізнати правду і головне – повірити у неї та у себе...
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
