З приходом до влади демократичних сил національного спрямування, здавалося – стався український прорив. Українська барвиста культура, що довгі роки (та що там і говорити – сторіччя) знаходилася у стані клінічної смерті, у продовж цього року мала б розквітнути і показати своє справжнє обличчя. Та роки принижувань дались узнаки. І навіть ті люди, які йшли на майдан і стояли піч-о-пліч із Помаранчевою командою, дивлячись у вічі усім майданам нашої країни – зараз звертають на незрозумілу стежину меншовартості.
Прикладом такого поводження стала наступна подія: Міністерство Транспорту України, прагнучи оздобити свої коридори та кабінети витворами мистецтва – тобто картинами, замовили у одного із сучасних українських художників картину на (чомусь) японську тематику. Художник в свою чергу, не зрозумівши такого крутого повороту “у бік сходу”, сам вирішив проявити ініціативу і у замовлену картину додати бодай крихточки українського пейзажу. Бо – хіба годиться у найголовнішому органові влади, що керує транспортними артеріями країни тим паче після Помаранчевої революції, прикрашати стіни, хай хоч розкрученими, східними пейзажами? У притаманній японській манері, звісно, художник зобразив не японські сакури, а українські тополі та жоржини. Здавалося – дуже вдале поєднання.., цікаве.. Але при демонстрації такої картини замовникам, майстер почув: “Ми ж просили – Японію, а ти намалював що?! -Черкаси!” Робота не була прийнята. Виявляється – японська сакура ближче по духу панам-дорожникам , аніж рідна українська жоржина чи тополя. От і думай: де він той “український культурний прорив”?
Звичайно – це справа кожного особиста – що кому любити. Чи музику Бетховена чи Мадонни. Але коли йдеться про оздоблення настільки високого державного орґану, то варто проявляти деяку національну солідарність...
Думається, що доки ми самі, на кшталт японців, не почнемо вішати на стіни хоча б службових кабінетів, українські пейзажі, тим самим популяризуючи українську культуру, в світі нікому не збагне повісити український пейзаж бодай у себе вдома. А японці саме з цього і починали, не споглядаючи на минаючі віяння моди, а наслідуючи глибокі традиції предків, які і у нашій культурі є не менш глибокими, але призабутими.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
