Знімаємо кіно з полиці або Чому військового глядача й досі «годують» рештками соцреалізму.
У Положенні «Про центри культури просвіти та дозвілля Збройних Сил України» і в документах, що регламентують розпорядок дня військовослужбовців строкової служби, йдеться про такий культурно-виховний захід, як кінообслуговування особового складу. Але ж які фільми пропонуються солдатській аудиторії?
НАЙВАЖЛИВІШЕ З МИСТЕЦТВ
Харчування, відвідування лазні та перегляд кінофільмів — невід’ємні складові солдатського життя. Адже навіть для тих солдатів, які у вихідні або на свята несли службу в наряді й не мали змоги переглянути фільм, керівними документами визначений для цього окремий день. Військовим розпорядком передбачені й дні демонстрування навчальних та хронікально-документальних фільмів. Отже, все передбачено… Щоправда, майже так само, окрім ідеологічного наповнення, було й за часів радянської влади.
Зрозуміло, сучасне патріотичне виховання має базуватися на засадах українського національного кіно, зокрема пострадянського періоду. Однак, на превеликий жаль, наші кінорежисери таких фільмів не створюють, а заступник командира частини з гуманітарних питань, зрозуміло, не може сам знімати кіно для своїх підлеглих… В його обов’язках організовувати співпрацю з місцевими кінопрокатами. Наприклад, Київ має найпотужніший військовий кінофонд в Україні. Та чи є там щось путнє, — запитання риторичне. Ті кілька десятків фільмів сучасного вітчизняного виробництва аж ніяк не задовольняють потреб ані офіцерів, ані солдатів. Отже, викручуються хто як може. Солдатів столичного гарнізону періодично запрошують на кінофестивалі, кіновікторини, кінолекторії, наприклад, до київського Будинку кіно. Зокрема, нещодавно військовики «кінопросвітилися» з питань національно-визвольної боротьби, голодомору, 60-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні, зустрічалися з відомими кіномитцями… Однак таке щастя випало далеко не всім столичним солдатам. А що вже казати про віддалені гарнізони?..
КРАЩЕ РАЗ ПОБАЧИТИ
У наших збройних силах існує розгалужена мережа кінопунктів та кінобаз, але за останні чотирнадцять років до них не надійшло жодного нового українського фільму! Там на полицях лежать кінострічки «Чапаев», «Как закалялась сталь», «Ленин в Октябре»… Сучасним солдатам ці застарілі «хіти» можна показувати хіба що як комедії.
— За роки незалежності на всіх військових кінопунктах та кінобазах були проведені лише дві загальнодержавні інвентаризації. Метою цих заходів стала не тільки перевірка та визначення категорій наявної бази фільмів. Були відібрані актуальні й нині хронікально-документальні, історичні, навчальні та художні фільми, решту ж ідеологічно застарілої кінопродукції списали. От і доводиться сучасному військовому кінообслуговуванню «годувати глядача рештками соцреалізму», — прокоментував ефективність діяльності військового кіносервісу начальник відділу культури та духовності Департаменту гуманітарної політики полковник Олександр Мельник.
Щодо технічної бази, то вона — теж спадок від радянської армії, як, власне, і цинкові «консерви» з кілометрами кіноплівок. Щоправда, за усі ці роки кінообладнання жодного разу не обновлялося і не вдосконалювалося… Тим часом кіномеханіків для військових частин і будинків офіцерів продовжують готувати. У деяких частинах люди мають навіть відповідні посади. Але, як правило, це перша ланка, яка на випадок скорочення чисельності штату військової частини опиниться за бортом. Можливо, командири й праві, коли говорять, що «це ті посадові особи, які неефективно використовуються в процесі служби».
А як же щодо ідеологічного впливу кінематографа? Не треба бути психологом, аби розуміти: за допомогою фільму значно легше і ефективніше вести пропагандистську роботу. Не обов’язково бути істориком, щоб знати, яку роль відіграє кіно у патріотичному вихованні, особливо в часи війн та соціальних конфліктів.
ВІЙСЬКОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ЕПОХИ DVD
З початком масового придбання відеомагнітофонів військовими підрозділами виникла потреба створення бази відеофільмів на касетах. На кінобазах та кінопунктах вже існує чималий запас відеокасет, зокрема на центральній кінобазі міноборони. Де ж розжилося керівництво бази таким добром? Адже зберігання кінофонду на кіноплівках — досить складний технологічний процес, який передбачає підтримання необхідної температури, вологості повітря, періодичне перемотування плівки, аби не «злежалася» чи не «посипалася». От на центральній військовій кінобазі й знайшли спосіб «дати нове життя» фільмофонду. Для «перегонки» фільмів з незручних і громіздких плівок на компактні відеокасети була обладнана спеціальна кімната, де кінофільми з плівок проектуються на невеличкий екран, а влаштована перед ним звичайнісінька відеокамера знімає зображення. Проте навіть більш-менш сучасно оснащений фільмофонд уже морально застарів і не викликає інтересу серед глядачів. Можливо, для проведення тематичного заходу, присвяченого конкретним історичним подіям, якомусь заступникові командира і пощастить «відкопати» у надрах кінобаз відповідний фільм, але це буде скоріше виняток із правила.
Щодо перегляду художнього кіно як заходу організації дозвілля, звертатися до військових кінобаз просто недоречно. За наявності відеомагнітофона в казармі до плану проведення дозвілля солдатами додається похід до відеопрокату. Відеоасортимент, як правило, контролюється офіцерами, і бійці зазвичай дивляться переважно комедії, мелодрами або щось з історичної тематики. Однак часом і самими офіцерами ініціюється перегляд низькопробних бойовиків з американським псевдопатріотизмом у двох фінальних хвилинах.
ТАЄМНЕ «ЗОЛОТЕ СТРЕМЕНО» І «НЕВІДОМА УКРАЇНА»
У перші роки становлення молодої самостійної держави національна кінематика зробила спробу співпраці з міністерством оборони. Спроба виявилася вдалою. Але для кого?..
Ситуацію зі створенням новітніх військових кіношедеврів прокоментував полковник Петро Костюк — заступник директора Департаменту гуманітарної політики:
– За державні кошти знімався навчально-документальний серіал «Золоте стремено», який складався з кількох тематичних серій про Збройні Сили України — виховну роботу, навчальні польоти авіації, сухопутні навчання тощо. Консультантами при написанні сценаріїв та проведенні зйомок, в яких брала участь значна частина тодішніх військовиків, були військові спеціалісти. Згідно з угодою та сценарієм, наші солдати і офіцери стали героями серіалу, а знімальний процес гримів по всій Україні. Однак після закінчення зйомок та виходу серіалу «в світ» лише один комплект відеокасет був виділений для потреб Університету українознавства при Центральному будинку офіцерів.
Другою спільною роботою національної кінематики та військового відомства став серіал «Невідома Україна». Він так і залишився невідомим для широкого загалу, оскільки мав долю попередника — один примірник все для того ж Центрального будинку офіцерів. Звичайно, забезпечення касетами не є обов’язком виробників фільмів. Але тиражування вітчизняних серіалів на військово-патріотичну тематику для розповсюдження їх у військових частинах виявилося для міноборони не по кишені.
Центральній телерадіостудії Міністерства оборони України також неодноразово ставилося завдання щодо створення відеоархіву для виготовлення документальних фільмів про миротворчу діяльність, міжнародне військове співробітництво тощо. Та коли поставало питання, де взяти нову касету для чергової зйомки, той самий замовник (міністерство) розводив руками. І запис доводилося робити на касету з попередніми архівними зйомками…
У КІНО СОЛДАТИКИ СХОДИЛИ Б…
Віднедавна Збройні Сили України можуть пишатися результатом творчої співпраці з кінематографістами, а саме кінострічкою «Командир армії безсмертних», яка присвячена легендарному Роману Шухевичу. Створено фільм кіностудією імені О. Довженка, але інвестиції залучалися іноземні. У масових сценах знімалися українські солдати та офіцери, використовувалась військова техніка та полігони… Так наша армія внесла до скарбниці військових кінотворів цей історико-патріотичний шедевр.
Новітня історія свідчить, що кіноіндустрія країн пострадянського простору зазнає певних змін, в основному кількісних. «Серіальний бум» крокує й нашою країною. Наприклад, деякі південні регіони України, зокрема Кримський півострів, сприяють нині зйомкам військового серіалу про сучасні збройні сили… Російської Федерації.
Що стосується нас, то спроби достукатися до свідомості керівництва країни робилися ще на ранніх етапах формування та розвитку збройних сил. Фахівці тодішнього Головного управління виховної роботи разом із командуванням Збройних Сил України намагалися переконати уряд у необхідності створення не просто декількох військових фільмів, а й кіностудії міністерства оборони. Може, тоді б і почала поступово зникати біла пляма у кінообслуговуванні військових. Та де там…
Отож на разі маємо те, що маємо: відсутність військового фільмофонду і старенький кінопроектор «Україна», який, як і раніше, збирає на собі пил у темних кінобудках солдатського клубу…
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Знімаємо кіно з полиці