Чия мова старіша? Чия правдивіша й сягає корінням своїм у глиб сторіч? Чия: сучасна російська чи сучасна українська? На це питання намагалося відповідати багато людей, як росіян так і українців, нестримно намагаючись історичну правду схилити в бік свого народу іноді навіть за допомогою застосування відвертої брехні. Але для вивчення мови та її походження не треба вигадувати складні мережива теорій та здогадів. Мова сама виказує своє походження, свою суть через слова, через окремі вирази… варто лише трохи пильніше придивитися. Отож почнемо з короткого історичного огляду. Він необхідний нам для того, щоб зрозуміти, як жили ці два народи, в яких умовах як розвивалася їх культура впродовж останньої тисячі років. Ці всі аспекти поза сумнівами були вирішальними у розвитку мови й відобразилися у її формуванні впродовж цього усього часу.
Як відомо із історії, в доруські часи на території сучасної території України, Польщі, Білорусі та дуже частково - Росії жило багато досить слов’янських племен. Вони жили досить відокремлено, не мали засобів для достатньої комунікації між собою. Тому обміну культурного та будь-якого іншого було не багато. Отже й мови їхні хоча й були споріднені – не мали дуже великої ідентичності. З розвитком цих народів – особливо – полян (на сучасній Київщині), сіверян (на Сучасній Чернігівщині та Сумщині) розвивалися й міста. Почалися між народами війни за право брати данину, за право панувати над іншими. У війнах виокремилися великі міста-центри як Київ, Чернігів, Новгород, Іскоростень (Коростень) та інші. Мовне середовище почало зазнавати змін, обопільних впливів сусідніх племен. Так почалося не первинне далеко, але потужне формування мов. (Кажу мов, бо однієї мови не існувало, а в кожному куточку Русі існували її варіації: свої вимова, слова, акценти, тощо). Після 1240 року й розвалу стольного ґрада - Києва процес подальшої асиміляції культурного та мовного середовища тогочасних слов’ян неабияк загальмувався й переорієнтувався. Південно-Східний напрямок руху монголо –татарської загарбницької Орди визначив напрямки розвитку нових державних переутворень слов’янських племен: північні племена просунулися ще далі на Північ, західні, південно-західні та центральні – на Захід та Північний Захід. І ці гілки утворили нові державні формування, які вже зазнавали істотних змін, мусячи пристосовуватись до нових умов життя, до нових сусідів, тощо. Так північні деякі племена, рухаючись на Північ почали утворювати нові міста, як Моква (сучасна Москва), переносити акценти на існуючі міста такі як Суздаль, Новгород та інші. Поряд із цими племенами розташувалася Орда. Вони не могли далеко втекти він неї, хоча й робили перші невдалі спроби підкорення сучасних центрально-російських територій. А невдалі, бо на тих територіях жили вже племена фіно-мордовської групи: вєсь, мурома, чудь, тощо. І ці племена відстоювали свою територію. В деякій співпраці із ординцями північні слов’яни таки підкорили ці фінські племена й асимілювали їх до себе, споріднивши свої культури й мови. Отже після завоювання нових територій й народів північно-слов’янські племена вже не були тими, що жили колись на території Київської Руси. До формування їхнього нового культурного середовища долучились й монголо-татарські зв’язки. Середньо азійський фактор виявився у формуванні типового російського обличчя, у культурних особливостях, тощо. Але перевага первиннослов’янського мовного аспекту, як і історія, свідчить про подальше зменшення саме панівного впливу азійського монголо-татарського етносу й зміцнення найбільш подібного до слов’ян Київської Руси на самому Заході сучасної Росії – території Московії, де з-за великої відстані ординські порядки не діяли в достатньо жорсткій мірі. Московинське князівство, зміцнівши, почало наново опановувати й підкорювати землі на Схід від свого князівства, прагнучи отримати владу над ними. Та подальший розвиток культури й мови тут усе одно був неабияк доповнений азійським та фінським факторами.
Поглянемо на іншу гілку слов’ян Київської Руси - куди чисельнішу. Ці племена відійшли на Захід або просто просунулися ще далі на Захід. Найбільш убезпечиними від підкорення монголо-татарською Ордою стали Західні слов’яни, нащадки яких нині проживають у межах переважно Польщі, Чехії та Словаччини, та Прибалтійські Жмудійські племена, які є праотцями сучасних Литви, Латвії та Естонії. (назва “Литва” – застосовувалася переважно завжди до сучасної Білорусі, але за останні 200-300 років Білорусь втратила її остаточно. Це відбулося з-за історичної державної єдності Жмудійського та Литовського князівств). Ці найбільш вцілівші та відповідно - сильніші народи при послабленні монголо-татарського впливу захопили землі Київської Руси й Галицько-Волинське князівство, яке також виникло на Заході Руських земель, де плив Орди не був відчутних з-за великої відстані цього князівства від центру Монголо-Татарської Орди. Розвиток цих слов’янських народів був зумовлений не таким сильним впливом не слов’янських елементів. Він просто переорієнтувався більше у бік розвитку західних слов’ян, а через них – і народів західної Європи подекуди. Але за думкою деяких істориків, цей вплив західний був дуже посереднім, бо Велике Князівство Литовське контролювало лише землі сучасної Західної та Північної Української Держави. Центр і Низ - були невідомими для них. То були землі Дикого поля – землі, куди тікали кріпаки та селяни на промисли, шукали вільного й багатого життя, однак, знаходячи там безліч небезпек з Півдня, - почали формувати військові ватаги для захисту й попередження нападів татар. Так почало формуватись Козацтво, яке потім охопило усю Україну й стояло на ногах досить міцно. Козаки не тільки воювали чи займались полюванням (рибалкою, обробкою земель, бджільництвом), вони торгували, ходили в походи на сусідні країни (особливо – Туреччину, а також – Молдову, Австрію, Московію, допомагали Польській державі відбити натиск хрестоносців, допомагали французам у завоюванні Еспанії, тощо). Ці походи беззаперечно дуже відобразилися в українській мові, яка увібрала в себе багато суто західноєвропейських слів. Деякі з них наведемо у таблиці:
Західноєвропейські запозичення української мови:
УКР
1. Абетка Alphabet - переклад з англійської мови
2. Валіза Запозичене від французького la valise. Значення ідентичне українському
3. Вірш, Віршувати Походить від латинського verde, що означає - віршувати.
4. Дура, Дурник, Дурна Відповідає латинському dure що значить "твердий".
5. Кав’яр Походить від західноєвропейського слова Caviar. Сучасне значення цього слова – запозичення російського “ікра”.
6. Колір Досить розповсюджене у західноєвропейських мовах – color, colore
7. Кошти, Коштувати, Коштовний, Коштовність, Утворилося у наші мові від слова англ. cost. How match does it cost? (В який це кошт?,скільки це коштує?)
8. Краватка Є в багатьох західноєвропейських мовах Наприклад, в англійській – cravat, або в румунській – cravata.
9. Крига Походить від латинського krio.
10. Літера Відповідник англійське – letter
11. Мавпа Очевидно має теж західноєвропейське походження. Схожим на це слово є румунське з ідентичним значенням maimuta чи англійське monkey.
12. Мапа Є в багатьох західноєвропейських мовах, і у західнослов’янських. Так, у англійській це the map, на словацькій та польській – mapa.
13. Мурин Сучасне українське – негр. А років 200 тому вживалося по відношенню до негрів. Його походження від англійського moor. Що означає мавр, тобто негр.
14. Новина Є запозиченням із польської – nowina.Хоча це є досить умовно, бо польська є також слов’янською, яка формувалася під впливом німецької та жмудської(литовської).
15. Оконом (сучасне – економ) Грецьке слово – оконом саме так первісно вживане в українській мові до її зросійщення
16. Папір Очевидно, що має європейське походження. Слово paper розповсюджено в багатьох європейських мовах і в західнослов’янських
17. Парасолька, Парасоля В англійській мові відповідником є parasol. Що означає – парасоля від сонця. (Також є в англійській umbrella - парасоля від дощу)
18. Порцеляна Є теж суто західноєвропейським словом - Porcelain – (англійське, наприклад).
19. Плацдарм Утворено від німецького Plaz. (Площа)
20. Рік, Роки Вживане у західнослов’янських народах. Таких як чехи, словаки.
21. Серветка Французькою серветка буде – serviette (читається як “сервет”)
22. Фарба Походить від німецького слова farbe з тим же значенням, що й в українській.
23. Фортеця В застарілому варіанті – Фортеція. Force - сила (англ.), fort – сильний, дужий, (франц.), Forteresse – Фортеця (франц.)
24. Шанці Трохи застаріле й маловживане. Синонімом до слова “шанці” є слово “окопи”. Походить від німецького слова “шанце” в тому ж значенні – “окоп”.
25. Шкапа Має румунські корені. На румунській Capa (капа) означає - кінь. В Українській мові це слово дещо видозмінилося в “ш-капа” й означає винятково стару коняку.
Навіть слово “Гетьман” – таке українське є німецького походження - Hauptman.
З-за свого розташування Україна мала відчутний вплив не тільки з Заходу, а й зі Сходу. Що теж не могло не відобразитися на українській мові, її розвиткові. Так із турецької мови взято такі слова, як: Чабан (Пастух), Тютюн (так само й буде – тютюн), Бариш (в правильному турецькому звучанні – бакшиш – подарунок), Мухтар (сільський староста), Ім’я Руслан (спершу було запозичене від тюркського імені "Арслан", що означало – "лев", але було запозичене русичами й видозмінено на РУСлан, щоб підкреслити РУСЬ, руське походження.), Майдан ( Площа по-узбецьки), тощо.
Можна впевнено сказати, що українська мова дуже змінилася з часів падіння Київської Руси, але коріння її лишилося незмінним – руським. Бо Українці – прямі нащадки Росів, нікуди не переміщалися з своєї прадавньої Батьківщини, ні з ким в великій мірі не асимілювалися, окрім сусідніх народів, як-то Поляки, Литвини (Білоруси), Словаки, Московини ( які мають в собі трохи більше слов’янських таки рис, порівняно з іншими народностями сучасної Росії) – Це всі народи-слов’яни з відповідними мовами, колиска яких була Київська Русь. Натомість слов’яни, які пішли на Північний Схід, як видно із історії їхнього розвитку, після розпаду пішли зовсім протилежним шляхом й зазнали відчутних змін як в культурній, мовний сферах, так і в зовнішньому вигляді. Хоча саме мова, як зазначалося вище, сучасних росіян є мовою початково слов’янською, бо панівне становище Московії запровадило її на таких чужих територіях, як Урал, Чукотка, тощо.
Позаяк не можна сказати, що українська мова є матінкою російської чи навпаки. Обидві мови зазнали змін й розвивалися початково хоча й з одного джерела, та пішли різними шляхами, зберігши в тому чи іншому ступіні свою слов’янську сутність. Одначе українська має куди більше слов’янського, а російська, зберігши подекуди слов’янські слова, їх похідні замінила на слова, запозичені в підкорених нею народностей фінських племен й тюркських народів. Щоб наглядно це продемонструвати, наведемо наступну таблицю, де зображено відхилення мовних елементів російської мови від корінних руських, які зберегла українська мова:
1. Російська: веки
Укаїнська: Вічі (очі), повіки
Тлумачення: Українське «вічі», тобто «очі» утворило слово “повіки”, тобто – те, що слідує по очах (за очами), російське з “вєкі” є похідним від руського, яке є збережене в українській мові слова “очі”. А російське “вєкі” повністю втратило першоутворене значення, бо “очі/вічі” стали рос. – “ґлаза”. А походження цього слова вже не є зрозумілим русину.
2. Російська: Доконать, поставить на кон , доконать
Українська: Конати, до скону, сконати, виконати, виконання, переконати, досконало
Тлумачення: Початковий корінь цих слів є “конєц”, тобто, як пізніше видозмінилося укр. – “кінець”. Деякі вислови збереглися в обох мовах. Але російська багато з яких замінила на слов’янські, але утворені за московинськими не першоджерельними нормами словотворення. Наприклад наведені у таблиці російські: “Поставіть на кон, доконать” можуть бути сказані на українській, як “Поставити на кін” та “ Доконати”, а от навпаки вже не у всіх випадках виходить . Спробуємо: Конати – конать, до скону - до конца, до із-доха... , сконати - с-дохнуть, виконати – с-дєлать, виконання – іс-полнєніє, переконати – убєдіть (?), досконало – прє-вос-ходно.
Тлумачення: Судячи з розмаїття українських слів, які утворилися за допомогою кореня “дріб”, можна стверджувати, що російські відповідники є рештками руських слів, які змінила російська мова на інші. Розглянемо, як: Дріб (дрібний) – мєлкій ( є в українській залишки цього колись руського слова – наприклад - “мілина”), дрібнити –ізмєльчать, дробити –дробіть, подрібнювати – знову ізмєльчать, дробарка – дробілка, дрібниці – мєлочі, дріб’язково – мєлочно. В цій групі слів поряд з збереженим староруським “мєлко”, російська має запозичення з українського варіанту руської мови: “дробь, дробіть, дробілка”
Тлумачення: Як бачимо, корінь “пит” є у словах як українських, так і російських. Але розмаїття слів, утворених з сим коренем в українській мові, вказує на те, що початково цей корінь був властивий саме українській мові, яка успадкувала це від руської. Російська ж, невідомо, чи також залишила цей мовний елемент від руської, чи можливо запозичила його пізніше від української, але вона розвинула відповідники завдяки використанню іншого руського кореня “прос”, “просити” Розглянемо: Питання – во-прос (від руського “просити”), питати – спрашивать (також від руського “просити”), іспит – екзамєн (походить від древньогрецького аналогічного слова, яке означало спершу “виганяти старих бджіл з вулика”), запит – запрос (“просити”), допитливий – любознатєльний (має руське походження й утворилось від слів “любо” й “знати”), допит – допрос (просити), опитування – опрос (просити), розпитати – расспросіть.
5. Російська: Карательный (орган)
Українська: Кара, карати, покарання
Тлумачення: Корінні слова, як то “кара”, “карати” не мають аналогів в російській, отже можна стверджувати, що це слово було запозичене від початкового руського або вже пізніше українського слова “кара”.
Тлумачення: Російські відповідники мають явно запозичене походження від руського (пізніше – українського). Розглянемо докладніше: Клич – кліч, кликати – звать (хоча іноді – клікать наприклад: наклікать бєду. “Звать” є також руським словом, яке збереглося наряду з словом “кликати” і в українській мові, наприклад – звати, зазивати, званий, незваний (гість)), покликання – прізваніє (утворено від руського “звати”), поклик – зов (звати), скликання – созив (“звати”), скликати – созивать (звати), окликнути – оклікнуть, закликати – прізивать (звати), заклик – прізив (так само – від слова “звати”). Однак, руські корені цього слова не зникли й в українські мові. Так є: клічка – прізвисько (походить від слова “звати”), позов (до суду), тощо.
7. Російська: Кроме
Українська: Крім, окрім (того), окремий, окремо
Тлумачення: Слово “кромє” має явно похідний характер. Так як наприклад окремий – отдєльний, окремо – отдєльно. Ці слова утворилися від руського слова “ділити” (“дєліти”), яке стало основоположником багатьох українських слів: дільничий, поділ, відділок, дільниця, ділянка, наділ, розділ, тощо.
Тлумачення: Лєкарь, лєченіє – це все слова, що є суто руськими. Але вони виходять із ужитку. А натомість приходять незрозумілі “врач, врачеваніє” . Але усе одно залишається “лекарства, лечіть, вілєчіться”. Українська є мова зберегла в собі ці руські мовні елементи.
Тлумачення: Ці слова також мають під собою спільноруську основу. Але розмаїття слів з коренем “лиш” в українській набагато більше. Лише поглянемо на розмаїття російському відповіднику “ліш” – лиш, лише, лишень, либонь. Натомість українським “залишити, полишити, лишити, облишити” російська поряд із “лішить” є “оставіть” (від руського кореня “став”, “ставити”)
10. Російська: Ответ, отвечать, ответственность, (застаріле – поведать), поведение
Тлумачення: З руського кореня “віт” було утворено слова, відповідно у українській за допомогою префікса “з” чи префіксів “під” та “з”, а в російській – “от”. Але знову розмаїття українських слів із цим коренем вказує на те, що російська втратила ці руські слова із свого вжитку. Розглянемо, яким шляхом вона їх замінила: Звіт – Отчьот, Звітувати – Отчітиваться (від слова “читати”), підзвітний – подотчьотний (читати), відповідальність – отвєтствєнность ( подвійний корінь “вєт” (“віт”) , префікс “от”, оповідь, оповідання - расказ (від руського – розказувати), оповідати, розповідати – розказувати.
11. Російська: Очки, очевидно, окуляр
Українська: Очі ( або - вічі), оченята, очки, очевидно, віч-на-віч, окуляри, око
Тлумачення: Російська загубила значення руське “очі” й замінила його на чужорідне – “ґлаза”. Однак рештки цього слова лишилися у похідних , таких як “Очкі, очєвідно, окуляр”. Українська ж зберегла спадщину матінки –Руси, бо саме розмаїття слів свідчить про те. Очі – ґлаза, Оченята, очки – ґлазьонкі, ґлазкі, віч-на-віч - с ґлазу на ґлаз, окуляри – очкі.
Тлумачення: Російські слова “прачка” й “прачєчная” мають похідний характер також. Бо якщо проаналізувати всі українські відповідники, то корінь усіх перекладених слів з української на російську буде “стріать”: Прати – стірать, прання – стірка... Це слово є також руським. Воно мається також й в українські мові в значення стирати (наприклад – стирати плями). Російська ж вжила це слово не тільки в значення стирати щось, а й стирати бруд з одягу при пранні. Однак, руські слова, як прачка, прачєчная вона зберегла.
Тлумачення: “Смак” – є суто руським словом. Воно є в українській, польській мовах. Російська ж мова зберегла тільки деякі слова, що походять від цього слова, як: “Прісмак, смаковать”. А корінним словом є слово “вкус” (вкусно, вкуснятіна, тощо) . Це слово є руським й походить від слів “укус,кусати”, (вкусити щось).
15. Російська: Рано, раньше, (ранее), ранний
Українська: Рано, ранок, рання (з рання, спозарання), до ранку (до рану), раніше, раніш, ранній
Тлумачення: Українське сучасне “ранок, рання” є давньоруським словом. Російське “утро” ніяк не відобразилося на словах цього смислового ряду, немає ж “утрєнєє”, а є “рано, раньше”. Отже слово – Ранок є руським й його зберегла українська мова. Російська ж змінила його на “утро” (похідне від “утроба” (матері). Тобто – утроба – як початок життя нового дня).
Тлумачення: Це слово мається і у польській і у українській і у російській. Однак російська деякі слова цього ряду замінила на інші, які мають в собі корінь “дєла” “дєло”. Це слово руське й має відповідник у українській мові: діла, діло. Отже: робити – дєлать, зробити – здєлать, зроблено – здєлано. Але залишилося работа, робята (рєбата), тощо. Щодо рєбьонок - дитина, то дитя (російською – дітя, дітіна (дюжий дітіна), дєтка, дєткі, децкая, тощо) є руським й тому збереглося в обох мовах. Але російська взяла ще й похідне від “робота” – “рєбьонок.”, хоча першоджерельним є в російській “дєлать”.
Тлумачення: На російській же запозичене «разум» не видозмінюється і «розуміти» буде - “понищать” також похідні від його “понятие, понять” слова, в яких спільний корінь “понім” чи “нім”. В українській мові відповідником таких слів із цим коренем є слова на кшталт “перенімати, перейняв(звички, мову).” Від цього слова походить назва українського міста Переяслав. (натепер - Переяслав-Хмельницький) Пояснення цієї назви знаходимо у “Повісті временних літ”. Де описується, що на місці Переяслава якраз зустрівся Кирило Кожум’яка у поєдинку із печенізьким вояком. Ціною того поєдинку була перемога у битві київської дружини із печенігами. І Кирило переміг печеніга. Тобто по-руськи - “перейняв” (переяв). І назва утворилася від слів “переяти” та “слава”(Переяслав)
Тлумачення: Російські слова, наведені вище є похідними від українських, так як російською головний корінь схожих по змісту слів є “рис”. Що також є руським словом. В українській від зберігся в таких словах, як риси (обличчя, характеру), риска (дробу), рисочка. Якщо ж Розглянути українські та російські відповідники, то вийде: Малювати – малєвать, малюнок – рісунок, мальви – рожи (квіти). Риси (обличчя, характеру) – чєрти, риска – черта, рисочка – чєрточка. Чєрта – є руським словом. Але в українській воно не збереглося.
19. Російська: Родина (в розумінні– батьківщина), роды, родить, родственники, урожай, рождаться, уроженец
Тлумачення: “Родина” походить від руського слова “рід” (“род”). Закінчення “ина” дуже властиве український мові. Воно застосовується до багатьох слів, на кшталт: путь – питуна, край – країна, люд(и), людина, дитя – дитина, сирота – сиротина, батько – батьківщина, тощо. Українська мова, як і російська зберегли руське слово “род” й утворили з нього багато слів. Однак, наприклад, “роди” українською буде пологи (від слова “лягти”, “полягти”. Бо при пологах жінка мусить лягти, щоб народити)
20. Російська: А) Свет (…на чем свет (мир) стоит …) Б) Свет, светло, светает, светило, светлый, светло, рассвет, светлее
Тлумачення: А) Руське “свєт” (“світ”) зникло з вжитку у російській мові. Натомість його замінило “мір”, яке має своє первинне значення – “мир, примирення” (мір, прімірєніє, міріться). Б) “свєт” чи “світло” (російською – свєтло, свєтлєєт) Очевидно перегукуються між собою й є словами руськими, які не втратили своє значення в обох сучасних мовах.
21. Російська: Сукно
Українська: Сукно, сукня
Тлумачення: Українське “сукня” походить від слова “сукно”. Так як и “спідниця” походить від слова “спід” (спідня білизна, наприклад). Рос. “платьє” є спорідненим “платку”. А от “юбка” має невідоме авторові цієї статті походження.
Тлумачення: Очевидно, що наведені вище рос. Слова є запозичені із української мови. Адже російська має слово “давіть” (тиск – давлєніє) та “жать” (натискати – нажимать). Ці слова є руськими й збережені і в українській мові, наприклад: жито, жати, женці, жнуть, давити (чавити), часнико-давка, тощо.
Тлумачення: Очевидно, що корінне слово “тороп” є руським й першоджерельно означало – розуміти, розпізнавати, розбирати. Російське “тропа” походить саме від поняття розпізнати, зрозуміти шлях. Расторопний – тобто – незібраний думками/діями. В розумінні такому ж Існують і українські “второпати” – зрозуміти, “торопець” – людина, яка не розуміє щось чи щось не так робить. “Тропа, тропінка” має відповідник в українській мові – “стежка, стежинка.”. Стежка походить від слова “стежити”. Російське “торопіться” відповідає українському – поспішати чи квапитися. “Поспішати” слово руське. Воно має свої відповідники як у російській, так і в українській мовах. “Квапитися” – походить від слова “квап”. Це назва швидкого ходу-елементу бойового гопака. Козаки застосовували його для розвідки. Квап – це хода з напівзігнутими ногами й широким кроком під 45 градусів від напрямку руху. Він був, коли розвідка козаками велася наприклад, в траві, де стати рівно було просто небезпечно, а лягти – не мало змісту, бо при цьому не можна було швидко пересуватися.
Тлумачення: В даному випадку “трап” дуже перегукується із коренем “троп/тороп”. Але має трохи інакше значення. Воно має значення зустрічі/знаходки чогось наприклад: мені трапився – мені зустрівся, потрапило на думку – спало на думку. Так слова із коренем “трап” теж є руськими. Але окрім “трапеза” та “трапєзнічать” російська не вберегла інших слів з цим коренем, замінивши їх на “мнє повсрєчался” (мені трапився), “я натолкнулся” (я натрапив), тощо.
Українська: Чинити, починання, вчинок, чин, зачинання, спричинити, чинний, таким чином, зчинити, зачинити(двері), причинити (двері), відчинити, злочин , почин
Тлумачення: Руське слово “чинити” (чініть) утворило багато похідних, але російська мова їх не зберегла. Вона пішла іншим шляхом словотворення: Чинити – дєлать (від слова “дєло”), починання – начінанія, вчинок – поступок (від слова “супать”), чинний – дєйствітєльний ( від слова “дєяниє, дєйствіє”), злочин – прєступлєніє ( тут є два слова “ступать” і “прє” й дослівно, це озн. пере-ступати поріг дозволеного)
Тлумачення: Слово “черево” (чрево) є руським й збереглося в обох мовах. Але корінне “черево”, що означає – живіт в російській втрачено на відміну від української.
27. Російська: Якобы (в сучасній вимові більше вживане – как бы), двояко
Українська: Як, як би, якби, якби-то, двояко
Тлумачення: В Росії ж це слово видозмінилося відповідно до місцевого діалекту, що почав складатися ще з 12-13 ст., стало звучати як “как”. Одначе збереглося “якобы”, “двояко”. В часи Київської Русі вживалось у формі “яко” і означало “як”. В Україні, яка є нащадком Русі і в країнах, що частково входили до складу Русі, збереглося це слово, але уже у формі “як”. Ці країни – Україна, Польща.
Тлумачення: “Ясно”, слово є руським й збереглося в українській та російській мовах. Але згідно з різними префіксами, суфіксами та іншими мовними одиницями, вони сформувало ряд різних слів.
Тлумачення: Яр – типове руське слово. Воно означає – молодість, завзяття, буяння. В російській мові збереглося в словах “ярий” (наприклад – ярий защітнік, тобто – палкий захисник), ярая пшениця/посєви. Українська мова зберегла багато варіацій цього слова. Яр – крутий схил гори, Ярина, Ярема – жіноче й чоловіче ім’я, які говорять про прагнення надати своїм дітям молодість та завзяття (ярь). Ярило – бог пробудження весни, нової природи, буяння молодості. В російській мові ярий чомусь перейшло в інше розуміння. Ярий, яростний, ярость. Ці слова означають лють, гнів.
І так, ми розглянули із вами 29 прикладів. Це дуже мало з огляду на мовні запаси обох народів: українського й російського. Але вже ці приклади діють уявлення щодо співвідношення цих двох мов, їх близькості чи дальності до так званої руської мови.
Можна сказати, що дедалі російська віддаляється від руської. Навіть нині. Бо якщо звернути увагу на так звані літературні/застарілі слова російської мови, то вони є дійсно руськими, а ось їхні новітні замінники – ні. Так дуже цікаво спостерігати, як росіянин гордовито вимовляє літературні вислови його мови: дюжий дітіна ( дужа дитина/ дужий хлопчина), красна дєвіца (красна дівчина), ясниє очі (ясні очі), цар-батюшка ( цар-батько), тятєнька (татко), ліхая доля (лиха доля), новий свєт (новий світ), дєржава ( держава), тощо, але сучасні відповідники їх є зовсім інакші. Ці всі вирази є руськими/українськими... А де вони в російській нині?
Також це стосується допоміжних/з’язуючих слів: Укр. – бо (рос. – ібо), укр. –або (рос. – лібо), укр. –коли (рос. “Калі б я била царіца...” чи “Коль би я била царіца...” Але нині вживається “коґда”, а не “калі”), укр. –чого (рос. – чєво.), укр. – чому (рос. -почєму).
Це варіації усе тієї ж досить неоднорідної руської мови. Але де в сучасній російській вживані слова: “ібо”, “коль/калі”? Також варто зазначити відступництво російської від руської своїми закінченнями: Руське: робіТИ, (російське – дєлаТЬ), руське – стояТИ, (російське – стояТЬ), тощо. Українська мова в повній мірі вберегла ці закінчення.
Отже, якщо підсумувати все вищесказане, то можна дійти такого висновку:
Русь була великою державою й простягалася від польських земель до російських. Від білоруських і до Понтійського моря (Чорного моря), не включаючи Крим. Тому всі народності, що жили на цій території були русами й мали схожі, але не однакові мови/діалекти. Та все ж центром Русі є сучасна Україна, народ якої не зазнавав відчутних культурних впливів від інших НЕ слов’янських народів. Тому саме його мова вбереглася від істотних змін, а отже є найбільш близькою до руської. Російська ж мова, хоча й зберегла теж руські корені, достатньо їх змінила. Тому її спадок не є таким прямим як у української. (Сюди можна включити й білоруську). Умови, на яких перебуває російська, можна порівняти із умовами польської мови. Яка, як і російська, зазнала значного не слов’янського (німецького) впливу.
На мою думку, не можна говорити, яка мова є материнською, яка – дочірньою. Бо всі мови, включно із українською на протязі століть зазнали змін й втратили дещо з того, що мала руська мова та набули нового. Однак можна сказати, що першим нащадком руської є, звісно, українська.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Інші публікації на цю тему
24.08.2011, 10:11Укренесанс Розглядати процес соціального відродження треба як мінімум з двох боків –...
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
