Понад 370 років тому Мелетій Смотрицький, один із найосвіченіших українських філологів кінця XVI — початку XVII століть, запровадив літеру Ґ як різновид грецької гами для передачі зімкненого звука, на відміну від Г, що вживався на той час для передачі щілинного українського звука. Сам звук — зімкнений (вибуховий, проривний) — очевидно, існував в усному мовленні задовго до запровадження літери, бо вже в пам’ятках XIV-XV сторіч (переважно в ділових документах — грамотах того часу) зустрічаються слова, в яких Ґ (звук) передавався буквосполученням КГ: кгрунть, Скирикгайло та ін. Літеру Ґ зустрічаємо і в “ Лексиконі” Памви Беринди (1629), і в пізніших документах.
Пізніше паралельно поширилося позначення зімкненого звука (ґ) через латинську літеру G: нею користувалися видавці творів Л. Боровиковського, “Граматки” П. Куліша, журналу “Основа”, збірника “ Українські приказки, прислів’я і таке інше” М. Номиса тощо. Але заборона друкованого українською, слова у Східній Україні наклала табу й на літеру Ґ. У Галичині ця літера переважала в граматиках, художніх творах та газетах минулого століття. Вперше запровадив її Й. Левицький у своїй граматиці в 1834 році. Літера Ґ входила в офіційний правопис так званої “желехівки” і проіснувала до 1939-1944 pp. у Галичині та на Закарпатті.
У Східній Україні після скасування заборон на друковане слово літера Ґ ввійшла до складу алфавіту, схваленого комісією петербурзької Академії наук, і вживалася до 1933 року. У “Словарі української мови”, упорядкованому Борисом Грінченком і випущеному протягом 1907-1909 років, налічується близько 300 слів з літерою Ґ. Вона вживалася в основних органах преси, у виданнях художніх творів та листуванні письменників і вчених того часу. З 1933 року і до сьогодні ця літера майже не вживається в українській мові, незважаючи на запровадження третього видання Українського правопису, випущеного в світ 1990 року. В ньому записано: “ Літера Ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давно-запозичених і зукраїнізованих”. Далі подається перелік цих слів. Щодо власних назв іншомовного походження, у яких наявний етимологічний звук ґ, згідно з традицією вимовляється щілинний (фрикативний) звук (г). Вимова слів із звуком ґ) не є порушенням орфоепічної норми. Вважаємо, що запровадження літери Ґ сприятиме адекватному звучанню, милозвучності та звуковому багатству мови, тому її слід інтенсивніше вводити в практичне користування.
ПАЗЯК О. З історії літери Ґ // Урок української. — 2002, № 10. — С. 22.
Мені особисто ця літера не заважає і не здається зайвою. Але й справді, щодо вживання потрібно ввести якусь конкретизацію, адже не всі вчать:) свою рідну мову на достатньому рівні.............:(
Немає логіки ні в поясненнях причин цієї "новинки", ні в пропонованих правилах її застосування. Неможливо без словника надійно з"ясувати, де треба г, а де ґ, неможливо провести межу між "давно-запозиченими" й недавно запозиченими словами, і нові тексти, в яких редактори постаралися реалізувати цю "національну святиню", смішать людей своєю непослідовністю. Технічного клопоту нова літера вже завдала чимало й ще завдасть. Тиск російського та європейського звуку ґ й без того сильний, а з цією літерою, яку сам дідько не певен, де ставити, ми швидко втратимо наше унікальне споконвічне душевне тепле, як подих, Г. Відсутність літери ґ, як показав 70-річний досвід, ніяк не впливає на фонетичний стрій нашої мови. Натомість добре відчутні в мовній практиці суттєві фонетичні втрати через відміну "ї" як пом"якшувальної голосної. Хто й навіщо порушив ряд да - дя, де - дє, ду - дю, ді - дї? І тепер лише старі люди ще розрізняють ніс і нїс, зелені й зеленї, золоті й золотї ... - величезний масив дуже важливих елементів колись милозвучної вимови... Є й інші важливі явища, яких ніби не помічають творці нових правописів. Чому нам підсовують якісь сумнівні (а точніше, непотрібні) переміни, а справді загрозливих дурниць у правописі не бачать? Це сліпота - чи підступність?
Це не українська літера. Мені, як українцю, важко і невластиво вимовляти те г... з хвостиком. Ніякої милозвучності немає - схоже на москальске гавкання. Не знаю, хто і для чого, її придумав, але зараз її проштовхують "піараси".
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
