«Беріть вербу», — простягує пучечок тонких гілочок із смарагдовими бруньками бабця, яка торгує нехитрими дарами природи біля однієї зі станцій столичного метро. «А що з нею далі робитиму?» — роблю вигляд, ніби я геть «темна», — насправді ж просто цікаво, що скаже звичайна сільська жінка про традиції, які нині здебільшого знаємо з книжок.  ›››