Хто винен у зриві переговорного процесу зі створення «помаранчевої» урядової коаліції?
Автор: Центр досліджень політичних цінностей Коментарі (0)
12 червня прес-служба блоку «Наша Україна» розповсюдила заяву, у якій йдеться про те, що «Наша Україна» вважає безперспективним подальший хід переговорів із формування коаліції з Блоком Юлії Тимошенко та Соцпартією. У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Хто винен у зриві переговорного процесу зі створення «помаранчевої» урядової коаліції?»
Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку): „Если раньше были сомнения в том, кто за кулисами срывает переговоры, то сейчас практически всем стало ясно, что, к сожалению, больше всех, волей или неволей, виноват Президент. Все, что происходит, сегодня можно было бы охарактеризовать одним предложением: бесхребетный Президент – бесхребетная власть. Когда у Президента нет политической воли, то такой воли нет и у власти, особенно исполнительной ее ветви. Аморфная позиция президента, который не может сказать «Нашей Украине» – перестаньте торговаться за должности, перестаньте их выклянчивать, все принципы согласованы – подписывайте коалицию, неумение сказать своим «любым друзям» хлопнув по столу хотя бы ладонью, а не кулаком, приводит к тому, что поставлена под вопрос не только коалиция, но и демократическое, политическое будущее Украины. Я еще не видел, но говорили, что Тимошенко заявила, – если сегодня Президент не будет решать судьбу Украины, то завтра это будут решать другие люди уже из-за границы”.
Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей): „Вина за зрив переговорів «помаранчевої коаліції» лежить на всіх учасниках. Технологічно «коаліціянти» припустилися помилки: вони домовлялися про розподіл майбутніх посад після виборів, хоча могли б узгодити якщо не кандидатури, то хоча б принципи такого розподілу ще напередодні виборів. Існує підозра, що «Наша Україна» не сильно-то й хотіла будь-який варіант коаліції. Адже за будь-якого формату довелося б віддавати частину посад, які їм уже належать в Уряді та в інших структурах виконавчої влади. Для «Нашої України» ідеальним варіантом виглядала б відсутність стабільної коаліції й діяльність «вічного уряду виконуючих обов’язків» на чолі з Юрієм Єхануровим. І можливо так би воно й було, якби ситуація в країні залишалася стабільною. В умовах, коли регіони виходять з під контролю центральної влади, все ж таки «Нашій Україні» доведеться йти на поступки й шукати повноцінних партнерів. «Коаліцгейт» засвідчив, що рівень українського політикуму не відповідає викликам часу, які стоять перед Україною. Політики, які за мішурою портфельних інтересів забувають про національну безпеку, неспроможні вивести Україну на якісно новий рівень. Україна дозріває до необхідності нових парламентських і президентських виборів. Але проблема в тому, що не видно, хто б міг прийти на заміну нинішній неспроможній політичній еліті”.
Кость БОНДАРЕНКО (директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна): „У заяві чітко сказано, хто винен, і я думаю, в даному випадку «Наша Україна» просто зрозуміла, що методом шантажу й тиску з боку колишніх партнерів по переговорах, навряд чи можна чогось добитися. Тому я думаю, вони будуть шукати інший формат для переговорів, і вина в даному випадку лежить на тих, хто ставив особисті амбіції вище інтересів народу”.
Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»): „На мій погляд, вина є на всіх учасниках переговорного процесу, тому що на першому плані є не спільний інтерес зі створення коаліції, з наведення ладу в країні, зі зміцнення демократичних цінностей і стандартів в управлінні країною, й забезпечення поступової європейської інтеграції, а особисті амбіції окремих лідерів і, скажімо так, кадровий дерибан. Ось що турбує учасників коаліції. Якщо йдеться про конкретну ситуацію, то, на мій погляд, трохи більше відповідальності за зрив переговорного процесу все ж таки лягає на позицію СПУ, тому що на початку переговорного процесу, відразу після виборів, СПУ погоджувалась на формулу меморандуму, де другий вибір надавався «Нашій Україні». Зараз вони від цього компромісного варіанту категорично відмовляються, й тому гальмування цього процесу залежить виключно від СПУ. Тому послання до Президента, до «Нашої України» є ні чим іншим, як прикриттям владних намагань утримати посаду спікера, в принципі, що не відповідає результату цієї партії на виборах”.
Володимир МАЛИНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень): „Я думаю, что есть объективные причины, и, по сути, если это действительно окончательное решение, то это свидетельство завершения «оранжевой революции». Движущие силы «оранжевой революции» рассыпались, не нашли общего знаменателя. Если раньше они противостояли режиму Кучмы, то теперь, когда режима нет, нет и тех стимулов, которые их объединяют, кроме стремления тех или иных политических сил и их лидеров к власти. Раз нет таких сил, то уже на первый план выходят посты и есть серьезные проблемы, связанные, прежде всего не с тем, что спикером будет Мороз – спикер сегодня при политической реформе не столь уж важная фигура, – сколько с тем, что «Наша Украина» воспользовалась случаем и не захотела создавать правительственную коалицию во главе с Тимошенко, а виновным назвала Мороза. Я считаю, что непосредственная ответственность за срыв переговоров лежит на блоке «Наша Украина» и на самом Президенте, но за этим кроется объективное расхождение позиций тех сил, которые пытались создать коалицию. Если бы такая коалиция возникла и если еще, возможно, возникнет, то это была бы искусственная коалиция”.
Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»): „Во-первых, все три политические силы виноваты: БЮТ, который набрал 22% голосов, «Наша Украина» и Соцпартия. Они пропустили два драгоценных месяца, когда эти вопросы можно было решать. Они перед общественностью ставят те обстоятельства, которые можно было решить в первую неделю после выборов. А теперь оказывается, что весь этот процесс не имел свойства прогресса. То есть, все двигалось по кругу и каждую неделю все начинали с ноля. В этом смысле нет одного виновного, виноваты все. Мороза можно понять: если Тимошенко может быть премьер-министром и ей достается исполнительная власть, то почему он, грубо говоря, последний раз в жизни не будет председателем Верховной Рады, тем более с огромными полномочиями. Ведь совершенно неправильно думают журналисты и политологи, что должность председателя Верховной Рады будет технической по отношению к премьеру. Ничего подобного. Все зависит от того, какое политическое лицо будет возглавлять Верховную Раду. Вполне возможно, что парламент по всем законам парламентской республики будет управлять любым, самым независимым премьер-министром, у него для этого много возможностей. «Нашу Украину» тоже можно понять: если Тимошенко забирает себе исполнительную власть, а Соцпартия с 6% забирает себе руководство Верховной Радой, то «Наша Украина» становится маргиналом со своими 15% и проигрывает целый пятилетний цикл. Ей ничего не достается в Верховной Раде, а остается только голосовать либо по требованию главы Верховной Рады Мороза, либо по требованию энергичного премьер-министра Тимошенко. Естественно, честолюбивую «Нашу Украину» это не устраивает. Поэтому я не удивлюсь, если завтра-послезавтра будут и другие конфигурации. Впрочем, как это не пикантно, именно Мороз создал чрезвычайно большие трудности для Тимошенко. Ведь если теперь «Наша Украина» создаст большинство с Партией регионов, то она перехватит политическую инициативу в Верховной Раде, а Тимошенко предстоит решать вопрос: оставаться ли ей премьер-министром при такой политической конфигурации, или хлопнуть дверью. Поэтому при всех планах «Нашей Украины» и нежелании найти общий язык с БЮТ, именно Мороз стал сейчас сложнейшей политической проблемой для Тимошенко. Она должна либо вслед за ним отказаться от премьерства, в случае появления широкой коалиции, либо смириться, и тогда сработает тот механизм, о котором мы говорили месяц назад: большая коалиция формирует Верховную Раду, а малая, во главе с Тимошенко, соглашается на исполнительную власть”.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
