Починаються заходи присвячені 5-iй рiчницi вiзиту Папи римського Iвана Павла II в Україну.
23 червня у Нацiональнiй фiлармонiї вiдбудеться зустрiч з представниками Всеукраїнської ради церков i релiгiйних органiзацiй, подiбна тiй, яка вiдбулася пiд час вiзиту Iвана Павла II в Україну у 2001 роцi.
Як очiкується, в цiй зустрiчi вiзьме участь президент України Вiктор Ющенко. В рамках святкування у фiлармонiї цього ж дня вiдбудеться презентацiя книги «Папа та Україна». Буде також презентована фотовиставка Василя Пилипюка «Україна, за тебе моя молитва», яка iлюструє вiзит Папи Iвана Павла II до Києва i до Львова у 2001 роцi. Режисером дiї в фiлармонiї є заслужений дiяч мистецтв України Василь Вовкун.
25 червня в 10 год. у церкві св. Василія (пл.. Львівська, вул.. Вознесенський узвіз) відбудеться Урочиста літургія присвячена 5-й річниці візиту до України Папи Римського Павла Іоанна ІІ.
Урочисті літургії відбудуться в інших храмах Української греко-католицької церкви i Римсько-католицької церкви i вiдбудеться урочиста хода вулицями столицi, в якому вiзьмуть участь вiруючi римсько- та греко-католицької церков.
Низка заходiв також вiдбудеться у Львовi.
Папа Римський Iван Павло II приїхав в Україну 23 червня 2001 року i провiв в країнi п'ять днiв. Понтифiк вiдслужив лiтургiї у Києвi та Львовi, зустрiвся з керiвниками країни i представниками Всеукраїнської ради церков i релiгiйних органiзацiй, з молоддю у Львовi. Папа також провiв беатифiкацiю святих мученикiв за вiру серед римо- та греко-католикiв.
Росiйська православна церква протестувала проти вiзиту, звинувачуючи католицьку церкву в експансiї на споконвiчно православну територiю. В Українi проти вiзиту виступала Українська православна церква (в пiдпорядкуваннi Московського патрiархату) Україна стала четвертою по рахунку традицiйно православною країною, в якiй побував Iван Павло II за час свого 20-рiчного понтифiкату. Вiн був третiм папою, який ступив на українську землю, однак першим, який зробив це добровiльно. Два Святих папи, якi побували на землях нинiшньої України, – Климент I (I ст.) та Мартiн I (VII ст.) – були висланi сюди i загинули мученицькою смертю.
Слова, промовленi Iваном Павлом II пiд час вiзиту в Україну про те, що необхiдно забезпечувати мир i рiвноправнiсть у правах, залишаються актуальними й сьогоднi.
ЗГАДАЙМО ОГО СЛОВА
Про мету візиту
Приходжу до вас, дорогі жителі України, як друг вашого благородного народу. Приходжу як брат у вірі, щоб обняти стількох християн, які серед найважчих страждань зберегли вірність Христові.
Приходжу, спонуканий любов’ю, щоб усім дітям цієї Землі, українцям кожної культурної та релігійної приналежності, висловити свою пошану та щиру приязнь.
Я прибув до вас як паломник миру, спонуканий тільки одним бажанням – свідчити Христа, що є “Дорогою, правдою і життям” (Ів. 14,6).
Я прийшов, щоб поклонитись святиням вашої історії та разом із вами просити у Бога заступництва для вашого майбутнього.
Про покликання України
Дорогі українці, обіймаю вас усіх, від Донецька до Львова, від Харкова до Одеси та Сімферополя! У слові “Україна” є заклик до величі вашої Батьківщини, яка своєю історією засвідчує особливе покликання бути межею та дверима між Сходом і Заходом. Протягом сторіч ця країна була привілейованим перехрестям різноманітних культур, місцем зустрічі духовного багатства Сходу й Заходу.
Україна має виразне європейське покликання, яке підкреслюють також і християнські корені вашої культури. Висловлюю побажання, щоб ці корені могли зміцнити вашу національну єдність, запевнюючи здійснюваним тепер реформам життєдайні соки справжніх цінностей, із яких усі могли б користати. Нехай же ця Земля й далі розвиває своє благородне завдання з гордістю, яку висловив поет, коли писав: “Нема на світі України, немає другого Дніпра”. Народе, що живеш на цій землі, не забувай цього!
Політикам
Заохочую вас бути наполегливими у ваших стараннях, необхідних для того, щоб подолати залишки труднощів, запевнюючи повну пошану прав національних та релігійних меншин. Політика мудрої толерантності не забариться привернути пошану і симпатію до українського народу, запевнюючи йому особливе місце в сім’ї європейських народів.
“Не дайте сильним губити людину”, — так писав Володимир Мономах у своєму “Поученні дітям”. Це слова, які до сьогодні зберігають всю їхню переконливу силу.
У ХХ сторіччі тоталітарні режими знищили цілі покоління, бо захитали три головні стовпи людської цивілізації: признання божественної влади, з якої випливають невід’ємні моральні життєві напрямки (див. Вих. 20,1.18); пошана гідності людини, створеної на образ і подобу Бога (див. Бут. 1,26-27), обов’язок користуватися владою, служачи кожному членові суспільства, без винятків, починаючи із найслабших і беззахисних.
Заперечення Бога не вчинило людину більш вільною. Навпаки, це виставило її на різні форми невільництва, обмежуючи покликання політичної влади до рівня жорстокої і пригноблюючої сили.
Політичні діячі! Не забувайте цього серйозного уроку історії. Ваше завдання полягає у тому, щоб служити народові, забезпечуючи усім мир та рівність у правах. Чиніть опір спокусі використати владу для особистих чи групових інтересів. Приймайте завжди близько до серця долю убогих і всіма законними способами дійте так, щоб кожному був запевнений доступ до справжнього добробуту.
Підприємцям
Промисловці та підприємці нової України! Майбутнє держави залежить також і від вас. Ваш зрілий внесок, що черпає натхнення з вартостей компетентності й чесності, буде корисним для нового підйому національної економіки, щоб у такий спосіб відновити довір’я у тих, які зваблені спокусою залишити країну, щоб шукати роботу в іншому місці. У своїй діяльності майте завжди на увазі загальне добро і справедливі права для всіх.
Дивіться на особу, а не на прибуток, як мету кожної економіки, щоб була пошанована людська гідність. Дійте завжди в легальності, яка є гарантією справедливості.
Батькам
Ви, дорогі батьки, готуйте вашим дітям шлях Господній. Виховуйте їх з любов’ю і давайте їм переконливий приклад вірності принципам, що їх ви навчаєте. Також і ви, що несете виховну й суспільну відповідальність, старайтесь завжди сприяти цілісному розвиткові людської особи, розвиваючи в молоді глибоке відчуття справедливості й солідарності з найслабкішими.
Києву
Ти, Києве, будь “світлом України”! З тебе вирушили євангелізатори, які протягом сторіч були «Йоанами Хрестителями» народів, які заселювали ці землі. Скільки-то з них постраждали так, як Йоан, щоб засвідчити правду, також своїм кровопролиттям вони стали насінням нових християн.
Нехай новим поколінням чоловіків і жінок ніколи не забракне гарту цих славних предків!
Духовенству
Звертаюсь до вас словами, які ви звичайно повторюєте на Літургії святого Івана Золотоустого: “Самі себе, один одного, та все життя наше Христу Богові віддаймо”. У цьому полягає наука мучеників та ісповідників віри. Цю науку повинні вивчити і нею жити також і ми, Пастирі стада, яке Господь нам довірив.
Про сім’ю
Останніми роками, які характеризуються швидкими й глибокими суспільними перемінами також i в Україні, сім’я переживає сильну кризу, як про це засвідчують численні розлучення та поширена практика абортів. Подбайте про те, щоб виховати християнські родини з глибоким досвідом Бога й у повному усвідомленні задуму Творця щодо подружжя, щоб, оновлюючи духовну основу свого співжиття, вони змогли внести вклад у покращення якості всього громадянського суспільства. Про взаємини з православними
Цей сильний досвід спільності всередині католицької Церкви, напевно, заохотить до відповідних форм братерського співробітництва з братами-православними, щоб разом відповісти на пошуки правди й радості сучасної людини, які повністю може задовольнити тільки Ісус Христос. Тому екуменічний діалог не може не становити для вірних і для Церков в Україні невідкличного пріоритету. Поділ християн на різні конфесії представляє один із найбільших викликів наших часів. Шлях, яким маємо пройти, щоб осягнути повне примирення й сопричастя між Христовими учнями, також і те видиме, є довгим, але досвід минулого дозволяє нам з надією дивитись у майбутність.
Усім християнам України
Україно, Богом благословенна Земле, християнство становить невід’ємну частину твоєї громадянської, культурної й релігійної ідентичності! Ти виконувала й далі виконуєш важливе завдання у великій сім’ї слов’янських Народів і європейського Сходу. Зі спільного християнського коріння зумій взяти життєдайні соки, якими будеш продовжувати зрошувати у третьому Тисячолітті паростки виноградної лози твоїх церковних Спільнот.
Християни України, нехай Господь вам допомагає споглядати разом на славні початки вашої Країни. Нехай допомагає вам спільно наново відкрити надійні аргументи шанобливого й мужнього екуменічного шляху, шляху зближення і взаєморозуміння, завдяки добрій волі кожного.
Про українську незалежність
Нині наново здобута незалежність відкрила новий і багатообіцяючий період, що зобов’язує громадян поставити собі за мету “будувати рідну хату”, Україну, як любив пригадувати Митрополит Андрей Шептицький.
Вже десять років Україна – вільна і незалежна Держава. Це десятиріччя показало, що, незважаючи на спокуси беззаконня і корупції, її духовні корені є сильні. Висловлюю моє щире побажання, щоб Україна продовжувала живитись ідеалами особистої, суспільної і церковної моралі, служачи загальному добру, гідності і самопосвяті, не забуваючи дару Десяти Божих Заповідей. Життєздатність її віри і сила відродження її Церкви подиву гідні: корені її минулого стали завдатком надії на майбутнє.
Українській молоді
Дорога молоде, ваш народ переживає важкий і складний перехід від тоталітарного режиму, що пригнічував його протягом стількох років, до нарешті вільного й демократичного суспільства. Свобода, однак, вимагає сильного, відповідального й зрілого сумління. Свобода вимоглива і, в певний спосіб, коштує більше, ніж неволя.
Тому, обіймаючи вас як батько, кажу вам: вибирайте вузьку дорогу – ту дорогу, яку Господь вказує вам через свої заповіді. Це слова правди й життя. Дорога, яка часто здається широкою й зручною, потім виявляється облудною та хибною. Не переходьте від неволі комуністичного режиму до неволі споживацтва, що є іншою формою матеріалізму, який, хоч і на словах не відкидає Бога, однак заперечує Його фактами, виключаючи Його з життя. Без Бога не зможете зробити нічого доброго. З Його допомогою, навпаки, ви зможете сміливо вийти назустріч усім викликам сьогодення.
Зможете довести до кінця зобов’язуючі починання, іти проти течії, як, наприклад, щоб з довір’ям залишитись у своїй Батьківщині, не піддаючись мареву легкого щастя за кордоном. Тут потрібно вас, молодих, готових внести свій вклад для покращення суспільних, культурних, економічних і політичних умов життя країни. Тут потрібно талантів, якими ви багаті, потрібно для майбутнього вашої землі, що має таке славне минуле. Майбутнє України великою мірою залежить від вас і від тієї відповідальності, яку ви зумієте взяти на себе.
Про час Хоч болять ще незагоєні жахливі рани, отримані протягом нескінченних років пригноблення, диктатури і тоталітаризму, під час яких заперечувались та зневажались людські права, ти, український народе, з довір’ям дивись у майбутнє. Це час сприятливий! Це час надії та відваги!
Висловлюю моє побажання, щоб Україна, як повноправний член, увійшла до Європи, яка охопить увесь континент від Атлантичного океану до Уральських гір.
Побажання єдності
Єдність та злагода! Ось таємниця миру та умова справжнього й стабільного соціального прогресу. Завдяки цій взаємодії намірів та дій Україна, батьківщина віри та діалогу, зможе побачити визнаною свою гідність у колі інших Народів.
Мені спадають на думку слова вашого великого поета Тараса Шевченка: “В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”. Українці, в родючу землю ваших традицій заглиблюється коріння вашого майбутнього! Разом зможете його будувати; разом зможете вийти назустріч викликам сучасності, натхнені тими спільними ідеалами, які становлять незгладну спадщину вашої минулої недавньої історії. Спільним є посланництво; нехай же спільними будуть і зусилля всього українського Народу!
Романові і Володимиру - обом. Громадська самоорганізація як суспільне явище була і є. І буде. Нема потреби її створювати. Майдан - один з проявів цього ПОСТІЙНОГО процесу в нації. Нема потреби створювати температуру пацієнту, достаньо її виміряти або відчути....››› Fisher7| 07.01.2009, 22:24
Шановна, пані Ніно!
Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Щастя і здоров`я і Божої любові!
Хочу подарувати Вам кілька нових пісень:
РАДІСТЬ МОЯ, УКРАЇНО!
Я не шукаю Україну –
Вона у дітях і в мені.
Історію Руси величну
В казковім бачу я у сні.
Про...››› Володимир Мангов| 07.01.2009, 20:57
Романові.
Я не казав, що моя хата скраю. Складається враження, що ти дискутуєш із власними припущенням. Доведи, що вмієш не домислювати те, чого насправді не було.
Про Майдан. Майдан власне і був тим, що Володимир називає "громадською...››› Fisher7| 07.01.2009, 18:59
Надто багатослівно можливо пишу, хочу повторити основну думку - давайте будемо подавати ВЛАСНІ ІДЕЇ. Тоді це буде рух вперед. Якщо тільки робити аналіз чогось, то ми тупцюємося на місці. Ідімо ВПЕРЕД! Моїм невеликим розумом думаю, що так буде і цікавіше і...››› Роман| 05.01.2009, 02:01
Для fisher7
Я погоджуюся що розум - то лише засіб. При чому один із найефективніших, якщо вміти ним скористатися. І в тому нічого не має ні хорошого ні поганого. На рахунок агрументації статті, я не погоджуюся, що вона є не аргументованою. Я не стаю повністю...››› Роман| 05.01.2009, 01:38
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
Починаються заходи присвячені 5-iй рiчницi вiзиту Папи римського Iвана Павла II в Україну. 
Побажання єдності 
