У день підписання «Універсалу національної єдності» сталася подія, яка може бути знаковою для подальшого розвитку подій у релігійній сфері. Ввечері 3 серпня 2006 р. начальник управління комунального майна Київської міськдержадміністрації, судовиконавець, кілька працівників міліції та представники міської влади з’явилися у Михайлівський Золотоверхий монастир. Судовиконавець зачитав рішення Шевченківського райсуду від 27 липня 2006 р. про виселення студентів Київської православної богословської академії та монахів монастиря з приміщення за адресою вул. Трьохсвятительська 4-Б. Копію рішення надано не було. Після цього представники Церкви були виставлені з приміщення.
Це приміщення у середині ХІХ ст. було збудоване на землях Михайлівського Золотоверхого монастиря і на його кошти для розміщення численних паломників. Протягом наступного часу приміщення странноприїмниці (готелю для паломників) перебувало на утриманні монастиря. Про все це існують відповідні архівні документи.
Після встановлення у Києві радянської влади всі монастирські приміщення були націоналізовані. На даний час п’ятиповерхове приміщення на Трьохсвятительській 4-Б знаходиться у комунальній власності м. Києва і використовується для здачі в оренду. Останні півтора роки приміщення стоїть практично пустим (залишилося лише два орендаря, які займають кілька кімнат). За наявною інформацією приміщення готувалося до продажу за суму в 20 мільйонів доларів. За словами самих представників управління комунального майна у це приміщення мали вселити ТРК «Київ», забравши від неї будівлю на столичній Європейській площі.
На підставі Указу Президента України від березня 2002 р., яким передбачається повернення релігійним організаціям конфіскованого у них майна (у тому числі нерухомого), протягом останніх чотирьох років Київський Патріархат неодноразово звертався до Київського міського голови з проханням передати будівлю на Трьохсвятительській 4-Б Церкві. На чотири таких листи була однакова відповідь – відмова, безпідставна або за надуманими приводами. Не одержала Церква позитивної відповіді й від нового міського голови Л. Черновецького. Побоюючись, що приміщення, яке вкрай необхідне монастирю і академії та яке на законних підставах має належати Церкві, може бути продане, 28 червня 2006. студенти КПБА та ченці монастиря увійшли у зазначений будинок для того, щоб перешкодити цим планам.
Після цього Патріарх повторно звернувся до Київського міського голови з проханням позитивно вирішити питання про передачу будинку Церкві. Аналогічне прохання на адресу Президента та Л. Черновецького надіслали більше десяти народних депутатів України. Проте жодної відповіді до цього часу на ці прохання і звернення отримано не було.
Разом з тим, 27 липня ц.р., таємно від представників Церкви, відбулося засідання Шевченківського райсуду, який без участі представників Київського Патріархату, як відповідача та зацікавленої сторони, ухвалив рішення про видалення з приміщення странноприїмниці студентів та монахів.
Таким чином, замість того, щоб відновити історичну справедливість та повернути націоналізоване майно Церкві, міська влада Києва вирішила надалі з допомогою сили утримувати над ним контроль.
Цікавим є співпадіння у часі таких брутальних дій міської влади з підписанням «Універсалу національної єдності», де задекларовано повагу до свободи совісті та прав віруючих. Корисно також порівняти ситуацію, що склалася, із діями міської влади з приводу захоплення монастирем Московського Патріархату близько 10 корпусів у Києво-Печерській лаврі. Тоді у всіх випадках міськрада навіть не пробувала повернути захоплені будівлі, а заднім числом передавала їх монастирю.
Спостерігаючи такий вияв «рівного ставлення» до конфесій виникає закономірне питання: чи не починають ці події новий виток «поваги до прав віруючих», яку сповна відчули у Київському Патріархаті за часів правління попереднього Президента?
ігумен ЄВСТРАТІЙ (Зоря), прес-секретар Київської Патріархії
Сто разів на день переконуюсь, що всі політики лицеміри, вкотре вже шкодую про обрання Черновецького мером. Здавався такою релігійною людиною, а правлять всюди гроші. Сьогодні робиться все для того, щоб притіснити Київський патріархат в будь-якій ситуації.
Це повний капєц! Все робиться втихаря, ніхто нічого не знає, хто сильніше - той і правий. Воїстину, хитрожопіє людей, які дориваються до влади та до кормушки не має меж. Люди змінюються, а хитрожопіє - вічне! Хто б у нас не керував, все одно буде бардак. Очевидно, це такий національний характер. І це дуже прикро.
Інші коментарі
Шановна, пані Ніно!
Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Щастя і здоров`я і Божої любові!
Хочу подарувати Вам кілька нових пісень:
РАДІСТЬ МОЯ, УКРАЇНО!
Я не шукаю Україну –
Вона у дітях і в мені.
Історію Руси величну
В казковім бачу я у сні.
Про...››› Володимир Мангов| 07.01.2009, 20:57
Романові.
Я не казав, що моя хата скраю. Складається враження, що ти дискутуєш із власними припущенням. Доведи, що вмієш не домислювати те, чого насправді не було.
Про Майдан. Майдан власне і був тим, що Володимир називає "громадською...››› Fisher7| 07.01.2009, 18:59
Надто багатослівно можливо пишу, хочу повторити основну думку - давайте будемо подавати ВЛАСНІ ІДЕЇ. Тоді це буде рух вперед. Якщо тільки робити аналіз чогось, то ми тупцюємося на місці. Ідімо ВПЕРЕД! Моїм невеликим розумом думаю, що так буде і цікавіше і...››› Роман| 05.01.2009, 02:01
Для fisher7
Я погоджуюся що розум - то лише засіб. При чому один із найефективніших, якщо вміти ним скористатися. І в тому нічого не має ні хорошого ні поганого. На рахунок агрументації статті, я не погоджуюся, що вона є не аргументованою. Я не стаю повністю...››› Роман| 05.01.2009, 01:38
З Новим роком і Різдвом Хрестовим!
Творчих успіхів!
...››› вадим ,одесса| 04.01.2009, 23:00
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
