Які політичні перспективи Юрія Луценка після повторного призначення його міністром внутрішніх справ?
Автор: Центр досліджень політичних цінностей Коментарі (1)
10 серпня секретар Політради СПУ В. Цушко спростував твердження, що повторне призначення Ю.Луценка міністром внутрішніх справ мало на мені його політичну нейтралізацію, як можливого конкурента В. Ющенка на наступних президентських виборах. У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Які політичні перспективи Юрія Луценка після повторного призначення його міністром внутрішніх справ?»
Кость БОНДАРЕНКО (директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна): „Я думаю, що Луценко зіпсував собі репутацію, хоча ще й не остаточно. Значна частина політичного бомонду покладали на нього великі надії як на лідера, здатного створити опозиційне середовище, альтернативне опозиційному середовищу «імені Юлії Тимошенко», і який би міг стати центром тяжіння для нової політичної більшості.
Луценка розглядали на роль одного із рятівників «помаранчевого» табору. Однак сам Луценко, який колись заявляв, що не буде працювати з Януковичем, залишився в цьому уряді. Нині багато хто вважає, що він обезголовив цей рух. Навіть якщо він піде з уряду Януковича на якомусь етапі, все одно рівень довіри до нього буде нижчим, ніж якби він був більш послідовним у своїх діях”.
Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій): „Політичні перспективи Юрія Луценка виглядають неперспективними. Його ім’я пов’язувалося з можливістю формування партійно-політичного, але після того, як було досягнуто компроміс між Ющенком та Партією Регіонів і прем’єром став Янукович, в Україні закінчилася епоха масової, вуличної політики, де правили бал польові командири і харизматично-вуличні політики, навіть якщо вони ставали міністрами досить закритих відомств, таких як Міністерство внутрішніх справ.
Сьогодні інтрига переходить з вулиць і майданів у кабінети та кулуари влади. Якщо Юрій Луценко із польового командира трансформується в майстра кулуарної інтриги, тоді в нього перспективи ще можуть бути.
До речі повчитися цієї майстерності він може повчитися у свого давнього політичного гуру Олександра Мороза”.
Олексій БЄЛИШЕВ (провідний експерт Центру досліджень політичних цінностей): „Про політичні перспективи Луценка можна говорити, лише усвідомивши ситуацію, що склалася з його призначенням. По-перше, чому ця посада дісталася саме Луценку?
Враховуючи досвід уряду Тимошенко, очевидно, що президент, призначаючи нових міністрів, намагався розставити таких людей, які залишаться йому підконтрольними. Не менш важливо й те, що серед цих людей немає представників тієї бізнесової складової «Нашої України», яку прийнято називати «любими друзями».
В середовищі «Нашої України» вкрай бракує нових облич. В таких кандидатура Юрія Луценка, як одного із небагатьох представників президентської команди, що зберігає високий рейтинг довіри серед «помаранчевого» електорату, - поза конкуренцією.
По-друге, чому Луценко знову пішов у Кабмін? Тому що йти йому, на жаль, більше нікуди. Він може претендувати на перші ролі в політиці лише очоливши «Нашу Україну» або ж новий провладний проект, створений на базі «Нашої України». Інші варіанти – це другі ролі в політиці.
Логічно, що Луценко, як політик, що намагається себе позиціонувати у якості людини президента, може очолити пропрезидентську «Нашу Україну» лише після узгодження з президентом. Однак Віктор Ющенко поки що не поспішає з таким рішенням, адже він не готовий заздалегідь йти у політичне небуття і вочевидь сподівається випробувати свої сили у 2009 році. До того ж, зробити Луценка керівником «Нашої України» - це майже те саме, що перестати бути президентом вже зараз, адже може розпочатися вакханалія родичів у ліжка помираючого. Окрім того, навіть якщо буде очевидно, що В. Ющенко не виявить спроможності перемогти на виборах 2009 року, залишається остання можливість – перенесення виборів президента до Верховної Ради в обмін на скорочення президентських повноважень.
Отже, політичні перспективи Луценка прямо залежать від бажання президента йти на наступні вибори. Що стосується його повторного призначення на посаду міністра, то, звичайно, це зменшить його рейтинг довіри серед «помаранчевого» електорату, однак не цей момент є вирішальним у його політичному майбутньому. Не отримавши «політичної спадщини Віктора Ющенка він залишиться лише політиком другого плану”.
Володимир МАЛИНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень): „Луценко сможет сработаться с новым правительством, он немного сократит свои публичные выступления и перестанет быть Михаилом Задорновым. Таким образом, он восстановится в системе новой власти. Со временем ему удастся восстановить себя в Соцпартии. Особого пути у него не будет – он будет работать в правительстве, а потом пойдет на выборы в составе СПУ.
Если он буде слишком самостоятельным, не будет связывать себя с правительством, а только с президентом, его ждет провал. Какую-либо карьеру вне Соцпартии он сделать не сможет”.
Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»): „У нас очень любят либо возвышать какого-либо политика, либо его уничижать после того или иного политического шага. События последних двух лет показали, что политические биографии легко подымаются вверх и так же резко идут вниз. Выборы 2004, а особенно выборы 2006 года показали, что вылетело большое количество перспективных политиков. Однако они никуда не исчезли: то они всплывают на круглых столах, то в исполнительной власти и п.п.
Возвращаясь к Луценко, можно сказать, что с ним будет то же самое. То, что он остался в неблагоприятной среде Кабинета Министров, не означает его падения или подъема, потому что политическая ситуация на Украине меняется стремительно через каждые пол года, и то, что сегодня считается крупным недостатком, вполне возможно завтра будет рассматриваться, как преимущество.
Если он сейчас попытается удержать роль революционера-реформатора в сочетании с ньюсмейкерством и политическим популизмом, он вполне может рассчитывать на участие в политических проектах, партиях или даже в другой роли в Кабинете Министров. Вполне возможно, что при очередном кризисе он может оказаться вице-премьером. Или наоборот, Партия Регионов будет искать любой повод, чтобы выдавить из Кабмина Луценко”.
Максим СТРІХА (керівник наукових програм Інституту відкритої політики): „Безумовно, це повторне призначення розчарувало багатьох тих, хто очікував від Луценка дій, відповідних його заявам. Мені здається, що такий крок перспективи Луценка як публічного політика аж ніяк не покращить.
Все залежить від того, наскільки новий-старий міністр зуміє пройти по лезу бритви між переходом в опозицію, який зараз викличе вже менше співчуття, і глибиною компромісу з «донецькими». Якщо Луценку це вдасться, то він матиме всі шанси стати однією з чільних фігур у тій ніші, яка лишилась вільною, в першу чергу це середовище, що склалося навколо президента. Луценко міг би стати однією з важливих публічних фігур для консолідації цієї ніші, хоча очевидно, що повернутися в публічну політику він зможе лише тоді, коли піде у відставку”.
Зате, мабуть, під час свого перебування в уряді він заробить чималі гроші, а далі - вже все до фєні. Кожен сам за себе, людина людині вовк.
Інші коментарі
Романові і Володимиру - обом. Громадська самоорганізація як суспільне явище була і є. І буде. Нема потреби її створювати. Майдан - один з проявів цього ПОСТІЙНОГО процесу в нації. Нема потреби створювати температуру пацієнту, достаньо її виміряти або відчути....››› Fisher7| 07.01.2009, 22:24
Шановна, пані Ніно!
Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Щастя і здоров`я і Божої любові!
Хочу подарувати Вам кілька нових пісень:
РАДІСТЬ МОЯ, УКРАЇНО!
Я не шукаю Україну –
Вона у дітях і в мені.
Історію Руси величну
В казковім бачу я у сні.
Про...››› Володимир Мангов| 07.01.2009, 20:57
Романові.
Я не казав, що моя хата скраю. Складається враження, що ти дискутуєш із власними припущенням. Доведи, що вмієш не домислювати те, чого насправді не було.
Про Майдан. Майдан власне і був тим, що Володимир називає "громадською...››› Fisher7| 07.01.2009, 18:59
Надто багатослівно можливо пишу, хочу повторити основну думку - давайте будемо подавати ВЛАСНІ ІДЕЇ. Тоді це буде рух вперед. Якщо тільки робити аналіз чогось, то ми тупцюємося на місці. Ідімо ВПЕРЕД! Моїм невеликим розумом думаю, що так буде і цікавіше і...››› Роман| 05.01.2009, 02:01
Для fisher7
Я погоджуюся що розум - то лише засіб. При чому один із найефективніших, якщо вміти ним скористатися. І в тому нічого не має ні хорошого ні поганого. На рахунок агрументації статті, я не погоджуюся, що вона є не аргументованою. Я не стаю повністю...››› Роман| 05.01.2009, 01:38