Василь Стус народився 6 січня 1938 року у селі Рахнівці на Вінничині. Через 2 роки родина Стусів переїхала до міста Сталіна (нині – Донецьк). Там Василь навчався у школі та у педагогічному інституті. Згодом Стус учителював у сільській школі в Кіровоградській області та в Горлівці на Донбасі, служив у радянській армії, працював на шахті та у редакції газети в Донецьку, навчався в аспірантурі Інституту літератури у Києві.
4 вересня 65-го року під час прем’єри кінофільму «Тіні забутих предків» Стус виступив з протестом проти арештів української інтеліґенції. А 12 січня 72-го року він сам був заарештований і засуджений на 5 років ув’язнення та 3 роки заслання за видання у Брюсселі книги своїх віршів та читання забороненої літератури.
За роком рік росте твоя тюрма, за роком рік підмур’я в землю грузне, і за твоїм жалінням заскорузлим, за безголів’ям – просвітку нема... (Фраґмент вірша «Костомаров у Саратові»)
У концентраційних таборах у Мордовії Стус теж писав вірші, відтак, адміністрація таборів конфіскувала в нього понад 600 віршів та переклади з Бодлера, Ґьоте, Рільке, Кіплінґа.
Син Василя Стуса Дмитро читає фраґмент батьківського перекладу вірша Джозефа Редьярда Кіплінґа «Коли...»:
Коли ти береж залізний спокій Всупір загальній паніці й клятьбі, Коли наперекір хулі жорстокій Між невірів ти віриш сам собі. Коли ти вмієш ждати без утоми, Обмовлений, не станеш брехуном, Ошуканий, не піддаєшся злому, І власним не хизуєшся добром... (Фраґмент перекладу вірша Джозефа Редьярда Кіплінґа «Коли...»)
Після відбуття покарання Стус повернувся до Києва і тут вже через 2 місяця вступив до Української Гельсінкської Групи. 14 травня 80-го року він був заарештований вдруге і як особливо небезпечний рецидівіст засуджений до десяти років ув’язнення та п’яти років заслання. У таборі особливого режиму поет був на рік ув’язнений в одиночній камері за передачу на волю зошита з власними віршами. Василь Стус помер у ніч на 4 вересня 1985 року у карцері Кучинського концтабору Пермської області Росії.
Романові і Володимиру - обом. Громадська самоорганізація як суспільне явище була і є. І буде. Нема потреби її створювати. Майдан - один з проявів цього ПОСТІЙНОГО процесу в нації. Нема потреби створювати температуру пацієнту, достаньо її виміряти або відчути....››› Fisher7| 07.01.2009, 22:24
Шановна, пані Ніно!
Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Щастя і здоров`я і Божої любові!
Хочу подарувати Вам кілька нових пісень:
РАДІСТЬ МОЯ, УКРАЇНО!
Я не шукаю Україну –
Вона у дітях і в мені.
Історію Руси величну
В казковім бачу я у сні.
Про...››› Володимир Мангов| 07.01.2009, 20:57
Романові.
Я не казав, що моя хата скраю. Складається враження, що ти дискутуєш із власними припущенням. Доведи, що вмієш не домислювати те, чого насправді не було.
Про Майдан. Майдан власне і був тим, що Володимир називає "громадською...››› Fisher7| 07.01.2009, 18:59
Надто багатослівно можливо пишу, хочу повторити основну думку - давайте будемо подавати ВЛАСНІ ІДЕЇ. Тоді це буде рух вперед. Якщо тільки робити аналіз чогось, то ми тупцюємося на місці. Ідімо ВПЕРЕД! Моїм невеликим розумом думаю, що так буде і цікавіше і...››› Роман| 05.01.2009, 02:01
Для fisher7
Я погоджуюся що розум - то лише засіб. При чому один із найефективніших, якщо вміти ним скористатися. І в тому нічого не має ні хорошого ні поганого. На рахунок агрументації статті, я не погоджуюся, що вона є не аргументованою. Я не стаю повністю...››› Роман| 05.01.2009, 01:38
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
Василь Стус народився 6 січня 1938 року у селі Рахнівці на Вінничині. Через 2 роки родина Стусів переїхала до міста Сталіна (нині – Донецьк). Там Василь навчався у школі та у педагогічному інституті. Згодом Стус учителював у сільській школі в Кіровоградській області та в Горлівці на Донбасі, служив у радянській армії, працював на шахті та у редакції газети в Донецьку, навчався в аспірантурі Інституту літератури у Києві. 
