Що може бути страшнішим від українського націоналізму?
Це якийсь справжній жах – розпороті животи юних комсомолок, задушені удавками сивочолі трибуни-комуністи, загачені тілами немовлят криниці, полум’яні галани-публіцисти, котрі втікають із барткою в потилиці, й безліч інших невинних жертв. Загалом – 30676. Втрати ж підпілля ОУН-УПА з 1944 до 1956 року становили 155108 осіб, якщо вірити звітам четвертого управління КДБ при Раді Міністрів УРСР. Можна подумати, що вони в кожній криївці та схроні мали калькулятор… Також “Советская военная энциклопедия” наводить дані про опір радянській, тобто російській владі на Східній Україні. На кінець 1920 року там нараховували понад 80 повстанських угруповань загальною чисельністю понад 40 тисяч осіб. “Вдохновители этого кулацко-контрреволюционного движения провозглашали лозунги борьбы за “национальную свободу” и против “русского засилия”. Ось із такою відвертістю автори виданої знаменного 1933 року енциклопедії називали речі своїми іменами. Це вже потім, у наступних томах, з’явилися “жахи”, “банди” та схожа пропагандистська чортівня. В яку досі багато хто вірить.
Найбільше творців такої міфології лякало та дратувало те, що звичайні українські селяни на своїй землі давали зайдам “уроки толерантності” організовано, озброєно та на ідейній основі. Чому б, відкривши документи про Голодомор, не оприлюднити й документи про рух, який безпосередньо передував цій геноцидній акції чужого народу проти нашого, й саме організований спротив більшовицьким “продрозверсткам” призвів до відповідної спланованої акції штучно створеного голоду в оточеній російськими військами Україні. Було відразу вирішено два завдання – забрано хліб і фізично винищено середовище опору, про яке добре пам’ятали укладачі московських енциклопедій.
Уся ця безідейна кволість нинішнього партієтворення йде історично від затурканої, зумовленої чужинецькими впливами недомовленості та неповноцінності. Неповноти та невикінченості ідейного світобачення та сприймання реалій. Неповноту соціально-політичних ідеалів зумовлено відбитою історичною пам’яттю українців. Не жах, а регіт можуть нині викликати всі ці мишачі перебіжки нинішніх партійних збігань-розбігань. Хоча й люди ніби симпатичні, але ж ніякої партії “Собор” в Анатолія Матвієнка насправді немає, як немає вже ніякого Руху в Бориса Тарасюка.
В Україні багато чого немає. Немає сучасної літератури, немає сучасної динамічної культури, жодних технічних, інтелектуальних, мистецьких помітних досягнень, залишилася й зупинилася на місці вторинна безпомічна імітаційна хуторянська обмеженість і неоригінальність. І ніхто не наважується розплющити очі та сказати правду: річ ж не в гидомирних симоненках-вітренчичках, а в інтелектуальній бідності та структурній неповноті національної ідентичності, яка навпомацки вибирає з минулого лише сентиментальне безсилля та щебетання, ніби цим і вичерпується актуальний ринок ідей. В. Яворівський може ще років п’ятнадцять бігати між юльчиною спідницею та спілкою неіснуючих письменників, це в нього такий спосіб життя і виживання – завивати. Плакати, бідкатися; тюремно-кримінальний досвід підрадянського виживання витворив із так званих “шістдесятників” не виразників якихось там соціальних інтересів, а імітаторів та індукторів саме політичної апатії.
Злодійкувата брехливість і лукавство загатили будь-який ресурс визволення й очищення нації, що й продемонструвала гротескно-патологічна “коаліціада” носіїв паламарсько-фарисейського тлумачення християнізму, патріотизму, комунізму, націоналізму, лібералізму й еклектизму.
Іще покійний і великий Р. Рейган зі шляхетною безпосередністю незіпсутого народника визначив головну класифікаційну ознаку російських комуністів. Вони – брехуни, тобто ніякі не комуністи, не інтернаціоналісти. Не гуманісти, не колективісти, не прогресисти, а саме “брехуни”. Те саме стосується сучасних виразників російського геополітичного духу, під вплив і в залежність від яких потрапила убога українська політична еліта, – це нарцисистичні, ущемлені брехуни, котрі в ім’я власного самоствердження шукають ще убогіших та упослідженіших жертв, яких роблять відтак об’єктом своєї суб’єктності й маніпуляцій. Усе інше, економічне, єврозесівсько-об’єднавчо-слов’янсько-інтеграційне – брехня. Як і твердження Яворівського, що “садисти-комуністи хотіли винищити голодом українців і представників інших націй”. Винищити хотіли й винищили тільки українців. І ніякі не міфологічні “садисти-комуністи”, а цілком реальні російські імперіалісти й колонізатори. І не бояться вони наших “плакальників”. Це те, чого їм акурат і треба – захисна, рецесивно-скривджена поза паразитичного, на струпах власного народу, скиглійства, яке паралізує рештки гідності.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
