Є приказка про те, що зі своїм статутом у чужий монастир не ходять. А ще є притча про білу ворону. Усе це певною мірою можна сказати й про співачку Ірину Шинкарук, яка «пішла» в популярну музику, але поводиться в ній доволі нетипово. Спілкуючись з Іриною Шинкарук (не вперше мене дивує її природна сонячність-усміхненість, у якій — як на дні криниці — мерехтить сум прозрінь), я намагався розгадати природу її «нетиповості» і дійшов висновку: вона просто чесно робить свою справу, чесно говорить і думає. І це — єдиний рецепт творчого довголіття.  ›››