Проректор Львівського національного університету імені Івана Франка Марія Зубрицька назвала виставку-ярмарок “Форум видавців – дітям” (яка в рамках Міжнародного наукового симпозіуму “Візуалізація образу дитини у літературі” тривала від 12 до 14 квітня у Львівському палаці мистецтв) ілюстрацією доброї волі громадських організацій, влади та наукової спільності.
Десь в основі було розуміння назрілої потреби грамотного й ерудованого суспільства, а отже, первинної необхідності читати й аналізувати, а це означає робити правильний вибір. Бо тільки такий вибір такого суспільства може гарантувати суспільну безпеку та злагоду. Однак словесно цей перший не лише в Україні, а й Східній Європі спеціалізований дитячий книжковий ярмарок сформулював свою мету як іще одну спробу привернути увагу суспільства до дитячої книжки. Чи це вдалося – про це мова з президентом Форуму видавців Олександрою Коваль.
– Пані Лесю, акція завершилася. Які висновки особисто ви для себе зробили?
– Дуже хотіла б пережити під час цієї події якийсь дуже приємний подив, однак чуда не сталося. Цей дитячий Форум мене нічим не здивував. У Львові та й серед видавців дуже культивується думка, що, мовляв, львів’яни – це якісь надзвичайні люди, мало не ангели, які лише те й роблять, що бігають із книжками, читаючи вдень і вночі, а Форум – це найкраща подія, яка трапляється в їхньому житті. Я завжди намагалася всіх переконувати, що львів’яни такі ж, як кияни чи харків’яни. І досвід цього ярмарку підтвердив це. Адже насправді, аби люди пішли на якусь подію, їх треба до цього дуже сильно стимулювати. Ми зробили все, що потрібно було зробити з погляду реклами і навіть більше, ніж у моїй уяві заслуговувала така маленька подія. Проте дітей сюди прийшло не більш ніж 5-10 відсотків загальної кількості дітей у Львові. І це поганий показник. Тому що в Лейпцігу на книжковий ярмарок, який не є спеціалізованим дитячим, приходять 90 відсотків школярів. І я насправді не знаю, чи то таке виховання чи такий стиль. Тобто, з одного боку, трохи розчарована. А з іншого – все ж добре, що ця подія відбулася й що серед відвідувачів і серед видавців має позитивний відгук. Якщо цю акцію хоча б частково підтримуватимуть бюджетними чи спонсорськими коштами, будемо її продовжувати. Оскільки комерційно вона збиткова і для мене, і для учасників, а відтак робити це самостійно ми просто не зможемо.
– Цей форум показав, що в Україні лічені видавництва, які готові видавати дитячу книгу. Та й із-поміж тих сорока, що були присутні, тільки дуже малий відсоток спеціалізується на книгах для дітей. Чим ви це пояснюєте?
– А от це не стало несподіванкою для мене, бо торік я провела два дитячі книжкові ярмарки в Києві. Чому видавництв, які спеціалізуються на дитячій книзі, так мало? Справді не знаю. В Україні видають не більш ніж 500 назв (художніх авторських, перекладних та інших) дитячих книжок на рік. Це надто мало. Дитяча книжка – особливо ілюстрована – дуже затратна в період своєї підготовки. Працюючи над нею, видавець має бути готовим до довгострокового вкладення, подекуди до того, що, аби отримати прибуток, книгу треба декілька разів перевидати. А для цього йому потрібно мати якусь фінансову базу, яку має не завжди. З іншого боку, ілюстративне оформлення дитячої книжки часто-густо навіть важливіше за сам текст. А гонорари, які видавці можуть запропонувати художникам, значно менші, ніж ті, які художники отримують у будь-якому журналі. Ті молоді люди, які дуже щиро бажають працювати у видавничій сфері, декілька років потусувавшись тут, розуміють, що не можуть виживати за ці гонорари, і переходять у цілком інший бізнес.
– Свого часу “Газета” писала про “Абетку”, яку своїм коштом підготувала й видала колишня львів’янка, котра зараз мешкає у Стокгольмі. На перший погляд, наша землячка ніби зробила добру справу. Але і дитячі психологи й авторитетні літератори, яким ми згодом показали цю книжку, акцентували на тому, що від окремих книжок користі більше, коли вони ніколи не покинуть меж стола їхнього автора. А як ви вважаєте – цензура адресованих дітям книг має бути?
– Це дуже важливе та складне питання. І пов’язане воно із загальним правовим нігілізмом у нашій країні. Скажімо, в якийсь момент водії почали їхати на червоне світло і порушувати всі можливі правила. І це їм минулося, через це вони сильно не постраждали. І прийшло розуміння, що це дозволено, бо покарання за це немає. Навіть убивши людину на дорозі, можна легко виправдатися, довівши, що ти просто не впорався з керуванням. Коли в Києві почали евакуювати неправильно припарковані автомобілі, то здійнялася велика буча, адже це, мовляв, обмежує права громадян. І ніхто не думав про права іншої частини громадян, які не можуть пройти тротуаром, бо там вишикувалися машини. З якістю текстів, зокрема, адресованих дітям, те саме, починаючи від правопису. Не знаю, чи в США, Великобританії, Франції, Німеччині є “мовна” поліція. Але точно знаю, що жоден видавець там не допустить до редагування чи коректури людей, які не володіють мовою. На Заході проводять і публікують навіть спеціальні дослідження, що варто і чого в жодному разі не потрібно давати читати дітям. Оскільки дитяча книга насправді – це дуже серйозно. Виданням дитячої літератури тільки на інтуїтивному рівні займатися не можна. Якщо хтось хоче здобути собі добре ім’я на цьому ринку та досягти успіху, то без консультацій із педагогами, дитячими психологами, психотерапевтами й іншими фахівцями не обійтися. Голе аматорство тут неприпустиме.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
