Його завдання цілком зрозуміле – надати ширшим колам читачів розлогу інформацію про умови, створення, діяльність і наслідки важливої складової частини українського національного руху ХХ століття. Потребу в такому виданні зумовлено величезним обсягом дезінформації та спотворень, нагромадженим упродовж багатьох десятиліть різноманітної антиукраїнської пропаганди (від кліше “українсько-німецькі посібники” до “різуни” та “фашисти”). Навіть нині, в час існування незалежної Української держави, справжня історія УПА (й ОУН) залишається грубо спотвореною на догоду старим радянським стереотипам, де основною складовою є доведення “антиукраїнського” характеру самого українського національного руху (!).
Автори й упорядники з Центру досліджень визвольного руху мають усі необхідні підстави пропонувати читачеві науково вивірене та водночас популярне видання, яке піднімає завісу над феноменом УПА – “армії нескорених”. Упродовж декількох років вони збирають та оприлюднюють документальні матеріали українського визвольного руху 20-50-х років ХХ ст., публікують джерельні та наукові розвідки у спеціальному однойменному періодичному виданні, створюють архів і бібліотеку, видають друком спогади учасників. Нагромаджений матеріал буквально вимагає оприлюднення й уваги української та світової громадськості.
Книжка має декілька важливих моментів. По-перше, вона фактично вводить до наукового обігу масу нового документального матеріалу, який сам по собі промовляє до читача, налаштованого на пізнання минулої реальності Власне авторський текст займає в книзі другорядне, швидше ознайомче місце. Книжка промовляє мовою документів, серед яких найважливіша роль належить величезній фотографічній підбірці, більша частина якої є унікальною та опублікованою вперше.
По-друге, книжку змакетовано як альбом, тож вона сприймається цілком органічно, дозволяє наочно представити і пафос, і драматизм українського визвольного руху.
По-третє, автори не прагнули подати історію УПА як лише військової формації, а обрали за мету показати органічний характер виникнення цієї збройної сили, пов’язаної з народними масами та їхніми національними прагненнями. Через це на першому плані опинилися не традиційні питання політичної історії, а передусім антропологічний ракурс діяльності УПА – організація, буденне життя, свята, одяг, озброєння, видавництва, кадри тощо. Все це в комплексі демонструє тісний зв’язок армії з народним рухом і його рішучим наміром творити власну державність усупереч планам сусідніх держав. Хоча це не означає, що в книзі обійшли увагою традиційні питання збройної боротьби, взаємин з окупантами та сусідами. Цікавинкою видання є включення блоків про тих, хто провадив боротьбу з УПА в період війни й у роки радянської влади (розділи 19 і 20); ці сторінки книги позбавлені традиційних ідеологічних інвектив, інформацію подано в цілком нейтральній формі.
Нарешті, по-четверте, автори й упорядники спробували показати міжнародне тло діяльності УПА та навести порівняння з іншими національно-визвольними рухами європейських народів. Із цього випливає, що збройна боротьба українців не була ні винятковим, ані унікальним явищем (хоча кожна історична подія в сутності є унікальною). Вона була логічним продовженням понад вікових (у модерний час) змагань українців за власну долю і державність.
Можна було б далі виокремлювати позитивні моменти книги, з якої читач довідується про тривалий час замовчувані сторінки українського національного руху, зокрема і стосовно доволі розлогих анотацій англійською мовою до кожного з 22-х розділів, вдалого з дизайнерського погляду макетування тексту, світлин і документів, що в підсумку справляють позитивне враження на читача, демонструючи розбудову елементів національної державності в екстремальних умовах Другої світової війни та боротьби проти численних супротивників. Мова документів, до якої постійно вдаються упорядники, промовляє найбільш переконливо, забезпечуючи “присутність” читача у вирі тогочасних подій.
Підготовлене видання не позбавлене рис ідеалізації головного героя книги – УПА. Очевидно, в таких виданнях, що різняться від власне наукового дослідження, розгляд складних і неоднозначних проблем минулого, а тим паче нервових епізодів був би недоречним. Своїм завданням автори й упорядники вважали донести до українського (і не тільки) читача закономірність і невідворотність виходу українського національного руху на міжнародний рівень, виникнення української державності наприкінці ХХ ст., його народний характер. Як видається, їм вдалося показати той факт, що тисячі насамперед молодих українців з усією серйозністю й особистою відповідальністю сприйняли гасло УССД, поклали свої молоді життя на вівтар реалізації народних прагнень.
Тому, підбиваючи підсумки в короткій рецензії, зазначимо, що текст і оформлення запропонованої науково-популярної книги про УПА добре вивірені історичним матеріалом, уважно продумані та вдало скомпоновані. Підготовлене видання є вкрай необхідним для ширшої української громадськості, яка повинна позбутися багатьох попередніх стереотипів і подолати упереджене ставлення до учасників українського визвольного руху.
Леонід Зашкільняк, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії слов’янських країн Львівського національного університету імені Івана Франка, професор, мешкає у Львові
Романові і Володимиру - обом. Громадська самоорганізація як суспільне явище була і є. І буде. Нема потреби її створювати. Майдан - один з проявів цього ПОСТІЙНОГО процесу в нації. Нема потреби створювати температуру пацієнту, достаньо її виміряти або відчути....››› Fisher7| 07.01.2009, 22:24
Шановна, пані Ніно!
Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим!
Щастя і здоров`я і Божої любові!
Хочу подарувати Вам кілька нових пісень:
РАДІСТЬ МОЯ, УКРАЇНО!
Я не шукаю Україну –
Вона у дітях і в мені.
Історію Руси величну
В казковім бачу я у сні.
Про...››› Володимир Мангов| 07.01.2009, 20:57
Романові.
Я не казав, що моя хата скраю. Складається враження, що ти дискутуєш із власними припущенням. Доведи, що вмієш не домислювати те, чого насправді не було.
Про Майдан. Майдан власне і був тим, що Володимир називає "громадською...››› Fisher7| 07.01.2009, 18:59
Надто багатослівно можливо пишу, хочу повторити основну думку - давайте будемо подавати ВЛАСНІ ІДЕЇ. Тоді це буде рух вперед. Якщо тільки робити аналіз чогось, то ми тупцюємося на місці. Ідімо ВПЕРЕД! Моїм невеликим розумом думаю, що так буде і цікавіше і...››› Роман| 05.01.2009, 02:01
Для fisher7
Я погоджуюся що розум - то лише засіб. При чому один із найефективніших, якщо вміти ним скористатися. І в тому нічого не має ні хорошого ні поганого. На рахунок агрументації статті, я не погоджуюся, що вона є не аргументованою. Я не стаю повністю...››› Роман| 05.01.2009, 01:38
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
