Час раз і назавжди вирватися з тоталітарного стану псевдорівності всіх між усіма, хто здатен конкурувати.
Кожен повинен виборювати конституційні гарантії й домагатися реального втілення їх у привілеї громадян України над негромадянами, верховенство волі громадян України над законодавчою, виконавчою та судовою владою, безапеляційне право вищості прав громадян над правами держави та її чиновництва.
Привертає увагу лицемірство, закладене у ст.103 чинної Конституції України, а саме в частині, що стосується заборони обіймати певні посади особам, які здійснюють підприємницьку діяльність. За глибокого аналізу цього, на перший погляд, благого наміру, стає очевидною чергова хитрість законодавця. Хоча, проаналізувавши події “(контр)революції” 1991-2007 рр., розумієш, як хвацько ця братія нас обдурила: вгадується чужорідний хист мародерів на “олімпі”.
П’ять мастей, і всі краплені, й усі в них у руках і в кишенях. Проте у грі лишень три назви: “тузи”, “королі”, “шістки”.
Про Президента виписано чітко, а про народних депутатів та урядників із Кабміну – завуальовано, як у закладі, де триває гра в підкидного “дурня”.
Якщо держава правдами і неправдами віддала частку свого майна в особисте користування громадянам, тоді фактично кожен, хто став акціонером приватизованих підприємств або засновником (співучасником) інших комерційних структур, є, згідно із законом, особою, яка провадить підприємницьку діяльність.
Можливо, автори Основного закону мали на увазі осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Але в такому разі хіба кустарі, як їх колись називали, пролобіюють своє кустарництво (промисел) на астрономічніші суми, ніж, скажімо, нафто-газо-вугле-пром-бонза, контрольний пакет акцій якого в руках найвищих посадовців?
Знали б наші “достойники”, що автор розвалу СРСР і рейганоміки, професіонал з ідеологічних воєн і пропаганди, крім політичної діяльності, був ще й фермером, то відразу усвідомили б, що в когось “дах поїхав” на власну ненажерливу користь. Мовчимо вже про екс-прем’єрку сусідньої Туреччини – відверту й відкриту капіталістку.
Тож виходить, що ми в Україні не турки, та й не козаки, а якісь к о з л а к и, приречені виціловувати руки “магам” при владі за те, що нас невпинно “доять” і що дещо нам, підприємцям, д о з в о л я ю т ь.
Здається, зайве наголошувати, що достеменний аналіз законодавства наше вузьколобе лобі пропустить повз вуха та вкотре обдурить певним кмітливим чином спершу нас, а потім і самих себе: акціонерну діяльність воно підприємництвом не вважає, а, знай, стриже купони та дозволяє стригти наближеним. Безумовно, майбутня влада притягне до кримінальної відповідальності таких хитромудреців.
Надзвичайну небезпеку таїть конституційна регламентація в царині прав і компетенції державних структур і посадовців, на що народ узагалі не має важелів впливу. Текст статей Конституції чинить опір втручанню законотворців у назрілі зміни до законних і підзаконних актів.
Останні три роки засвідчили, що спільноту вже замордували змінами й доповненнями до Основного закону, здебільшого з елементами нестабільності та хаосу.
“Безоплатний” комуністичний популізм (права на житло, освіту, охорону здоров’я, на гідний рівень життя) разом із “нормами прямої дії” виявився звичайними обіцянками-цяцянками. А наш люд, звичний до “халяви”, дає себе дурити запросто, бо його, як польського пана, “видно по халявах”. Хвацько впорснута комуністами суспільна енергія “шарікових” “дєлать с німі, что хочеш”, зіграла історичну роль у тому, що вони досі утримують владу.
Якщо ж бути щирими й відвертими, то за такої Конституції мало кому хочеться працювати, ризикувати, торгувати чи виробляти корисний продукт. Адже д е р ж а в а г а р а н т у є... Проте жодним словом – про те, чиїм коштом дають ці гарантії. Відомо, що щедрим можна бути лише на чуже, тобто на державне. А ось щедрим на своє – сумнівно. За свої приватновласницькі гучно не погуляєш. Якщо, звісно, вони не дерибанські, а ті, що зосталися після сплати належних сум і митарям, і владарям.
Найвищою турботою славетного українського конституціоналіста Пилипа Орлика, чий Основний закон України побачив світ за 80 років до американського, була проблема: “Щоб не було, не дай Боже, пагуби Вітчизні” (О. Проценко, В. Чепинога. Вкрадені принципи. Конституція Пилипа Орлика та основи американської демократії. – Україна, 1995, №7-8).
...А тим часом українці працюють у Чехії за гроші, замішані на приниженні й кривавиці, і мріють “приїхати в Україну і зробити революцію”, запевняючи, щоб не сміялися, що кажуть серйозно...
Тепер, коли ментальні, інформаційні й ідеологічні кайдани в Україні стали слабкою ланкою у самосвідомості, у формуванні громадянського суспільства та національної гідності, хоче хтось цього чи ні, мусимо почерпнути з першоджерел правди про себе, про нашу спільну історію та філософію й наповнити нею келих Конституції.
Адже латентно й відкрито існувала, є і буде не малоросійська, а Велика Українська Філософія, не вольності, а Свободи, не панство, а Підприємництво, не “союзи” з “універсалами”, а Нація, не підпорядкованість, а Незалежність, не холопство, а Господарництво, не жебраки, а Хазяїни, не бандюги з великої дороги, а Правоохоронці...
Філософія традиційної Української Краси, Мудрості, Добра, Розважливості, Ретельності й Культури.
На щастя, маємо гідний історичний приклад нашого вченого конституційного достойника, нашого єдиного для всіх українців незнищенного краянина й земляка, який своїм життям і творчістю уособлював і втілював Дух Українського Основного закону.
Об’єктивно в ринковому суспільстві, де взаємодіють силові поля нелінійного типу (вартість, ціна, дохід, зиск, інтерес, ризик тощо), лінійні складові системи тоталітарного типу (гасло, наказ, субординація, плановість, горизонталь і вертикаль влади, відсутність приватної ініціативи й приватного інтересу, всезагальна безвідповідальність) кам’яним муром стоять на заваді в досягненні ринкового результативного ефекту – громадянського суспільства.
Альтернативи стійкому спротиву агресивним тенденціям минулого ладу, що пнеться нав’язати нескінченні суспільні протиріччя й обмежити свободу особистості, економічних стосунків, не допустити ринкових моделей перерозподілу соціальних благ і гарантій, узагалі вихолостити суттєві переваги ринку та приватної ініціативи над “командною”, бути не може.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Час раз і назавжди вирватися з тоталітарного стану псевдорівності всіх між усіма, хто здатен конкурувати. 