Від самого народження людина прагне пізнавати світ, і нескінченні «чому?» раннього дитинства можуть стати рушійною силою в дорослому житті. Коли прагнення знань і прагнення світла зливаються воєдино, Безмір, переконавшись у несхибній послідовності Допитливого, потроху відкриває свої, не відомі до часу таємниці. Відкриває тому, хто готовий нове знання обернути на добро для людства.
Від самого народження людина прагне пізнавати світ, і нескінченні «чому?» раннього дитинства можуть стати рушійною силою в дорослому житті. Коли прагнення знань і прагнення світла зливаються воєдино, Безмір, переконавшись у несхибній послідовності Допитливого, потроху відкриває свої, не відомі до часу таємниці. Відкриває тому, хто готовий нове знання обернути на добро для людства.
Від річки Орелі – артерії, котра живить і водою, і красою велику Полтаву, дістав своє прізвище письменник, науковець і цілитель-ясновидець Віктор Орелін. Нині він має три дипломи про освіту – технічну, журналістську, медичну, та ще юнаком він зрозумів: матеріалістичні знання про світобудову, які викладають у школі й навіть ВНЗ, можуть застаріти так само, як казка про трьох китів, що утримують на собі Землю. Сковородинське твердження, що, пізнавши самого себе, можна пізнати Всесвіт, змусило Віктора Ореліна поєднати навчання в Одеському політехнічному інституті і в аспірантурі ХПІ з глибокою самоосвітою. Утім, навіть поїздки в знамениту бібліотеку імені Леніна в Москві не справдили його сподівань здобути специфічні знання, хоча Віктор Григорович ознайомився з великою кількістю дисертацій (крім тих, що мали гриф секретності).
Тільки після пробудження в душі віри в Бога Орелін нарешті усвідомив суть даного йому дару і взявся до духовного самовдосконалення, а потім почав надавати допомогу іншим.
В Українській асоціації народної медицини Орелін пройшов атестацію-іспит біоенергоінформаційних здібностей і був допущений до цілительської діяльності. Після експертиз, проведених на базі ЦРКЛ Подільського району м. Києва, що підтвердили тотожність діагнозів Ореліна і висновків клініцистів та наявний лікувальний ефект, а також на підставі матеріалів лабораторного тестування в Київському науково-дослідному інституті фармакології і токсикології Орелін дістав дозвіл на практичну діяльність у галузі діагностики і лікувального впливу на пацієнтів.
Особисто мене Віктор Григорович насамперед зацікавив як письменник: його книга «Енциклопедія духовного зцілення» змусила подивитися на багато звичних речей іншими очима.
У своїх працях Віктор Орелін розповідає про шляхи духовного і фізичного вдосконалення, пояснює, як уникнути хвороб і негативних подій у житті. Він наводить інформацію про значення прізвища, імені, по-батькові і дати народження в житті людини тощо, по-новому трактує відомі наукові й езотеричні поняття, у тому числі дає своє трактування Божественного числа 777 і «числа звіра» 666...
– Вікторе Григоровичу, Ваш життєвий шлях досить своєрідний, він складається ніби з двох частин: успішний інженер-теплоенергетик, Ви впевнено піднімалися по сходинках кар'єри, а в результаті стали цілителем, духовним провідником, письменником?
– Кожна людина з'являється на світ зі своєю кармічною програмою, що строго обумовлює час народження, відповідних батьків, регіон і соціум, котрі створюють умови для виконання програми. При цьому на часових координатах моменту народження людини записаний як досвід, накопичений у попередньому житті, так і завдання на це життя.
Після того як мені сповнилося дванадцять років (у цьому віці особистість уже викристалізовується), я став накопичувати випадки і явища, що дедалі більше не вписувалися в уявлення офіційної матеріалістичної науки, у мене по наростаючій йшло усвідомлення себе. Але розкриття дару Божого, цілительського, дослідницького відбулося вже після 30 років. Запрацювало чітко сформульоване розуміння необхідності духовного розвитку на шляху пізнання.
Робота в комунальному господарстві була пов'язана, насамперед, з людьми, спілкування з ними спрямовувало по суті до тих же завдань, якими займається цілитель, але більше в плані фізичному. Займаючись забезпеченням населення теплом, вирішенням ритуальних проблем, я немов постійно борсався в людських труднощах і бідах, намагаючись їх полегшити.
У певний момент, коли нагромадився необхідний досвід, як головного інженера на виробництві, як начальника відділу обласного управління, як просто людини, що постійно перебуває у людському вирі, відбувся “сплеск”: відкрилося нове знання і бачення суті людини, тобто духовний зір, що перейшов згодом у цілительство.
Цілительство – це не просто діагноз і зцілення, цілитель – духовний провідник, що допомагає людині усвідомити першопричини, «заховані» у духовній сфері, а потім направляє пацієнта на шлях духовного видужання-розвитку. Фізичне видужання людини стверджує його у вірі в правильності обраного шляху до добра і любові, на якому немає місця хворобам.
Духовному провідникові необхідно бачити шлях людини з погляду її духовного розвитку. Практика давала мені матеріал для усвідомлення всіляких аспектів проблеми: як уникнути недуг, щоб не лікуватися. Поступово все логічно вилилося в необхідність поділитися знаннями не тільки з пацієнтами, а й з усіма тими, хто бажає йти шляхом духовного удосконалювання. Відбулося злиття цілительства і письменства, природно, не різке, усе поволі накопичувалося, спочатку вісім років я готувався до написання брошурки, тому що духовний провідник повинен не тільки розповідати іншим як жити по Заповідях Божих, а й сам зобов'язаний жити по них, щоб не було фарисейства.
– Але далеко не всі цілителі беруться за написання книг. Вони просто практикують. А Ви пішли шляхом Ошо, Шрі Чинмоя. Вас бентежать лаври знаменитих езотериків?
– Я не беруся порівнювати себе зі знаменитими езотериками, тому що зовсім не відношу себе до їхнього числа. Невичерпним джерелом, що дає мені дивовижні знання й сили є Православ'я. Вивчення Біблії і праць Святих отців дає матеріал для написання книг, а досвід цілительства підтверджує його вірогідність. Щодо слави, то в мене проблема не як її добути, а як уникнути. Доводячи до людей своє розуміння Божих Заповідей і фізичні причини необхідності їхнього виконання, я насамперед нагадую їх собі. Адже саме на духовних провідників спрямована Божа Заповідь: «...ходячи ж, проповідуйте, що наблизилося Царство Небесне; хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; даром одержали, даром давайте. Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ні міді в пасок свій, ні торби на дорогу, ні двох одягів, ні взуття, ні ціпка, тому що трудящий гідний їжі». (Мф.10:7–10). З одного боку цілительство не повинно бути засобом для видобутку таких псевдоблаг як слава і гроші, а з другого боку, якщо віддаєш себе цілком цілительству і написанню книг, то бракує часу для того, щоб іншою діяльністю заробляти на одяг і їжу, тому, природно, люди віддячують. Треба намагатися брати якнайменше і більше працювати безкоштовно й у такий спосіб усі проблеми вирішуються в межах двох граней вищенаведеної Заповіді. Так що нічиї лаври мене не приваблюють, слава і реклама протипоказані тій справі, якій я присвятив своє життя.
У світі існують дві іпостасі служіння людини. Можна служити добру, або злу. Третього варіанта немає. Якщо по-справжньому служити добру, а не тільки закликати інших до цього, тоді розкриваються можливості й обдарування. Я, принаймні, намагаюся жити по Божих Заповідях, але ні в якій мірі не відношу себе до святих, іноді роблю помилки у поведінці й мисленні, але величезне устремління творити добро розкриває дар духовного зору. Знання, які зчитуються з інформаційного поля (я їх називаю "феноменальні знання") і стосуються не тільки цілительства, а й духовного удосконалення людини й устрою Світобудови, не можна берегти в собі, – якщо вони мені дані Богом, значить їх треба віддати. Іноді люди запитують: "А чи не рано такі знання осягати?". Я так міркую: якщо я не прагну при тому до слави і збагачення, намагаюся дотримуватися Божих Законів, то Бог очевидно тому і дає ці знання, щоб їх я поширив. Та й спроби сховати феноменальні знання небезпечні спокусою скористатися ними для магії, що є найбільш тяжким людським гріхом.
У моїх книгах викладено багато інформації, завуальованої в Біблії, – її я одержав через Божий дар, з яким, власне, народився. Кожна людина обов'язково володіє певним даром, тому що ми створені за Образом Божим і за Подобою Божою, але не всі розкривають і реалізовують свій потенціал: здібності, талант, геніальність.
Очевидно, що мій вид діяльності має відношення до поняття – духовний провідник. Адже зціляє тільки Божа Сила і віра в Бога, а людина може бути провідником Божих Задумів і Ідей, виявляючи в такий спосіб свої здібності.
– Ми живемо в дуже складному, часто облудному шарлатанському світі, де спекулюють буквально на всьому. Людина підходить до книжкової розкладки і читає: Віктор Орелін. «Енциклопедія духовного зцілення». Виникає запитання: «Як бути? Як відрізнити істинне знання від помилкового?»
– Питання закономірне. Під час підготовки «Записок цілителя» (по суті, плану майбутньої книжки), це питання мене стримувало, і водночас спонукало ще раз подумати, навіщо і чому це треба оприлюднювати. Як читачеві розібратися? Якщо в книзі немає Слова Божого, то з нею треба бути обережним. У своїх працях я наводжу цитати з Біблії і висловлювання святих отців православної церкви, котрі слугують для перевірки, для перестороги читача, для націленості на критичне ставлення до усіх викладених тверджень і міркувань. У Святому Писанні сказано: «Отже, по плодах їхніх впізнаєте їх». (Мф.7:20). Численні результати моєї цілительської практики чітко відповідають на запитання: істинні мої знання чи хибні. У книзі я пропоную читачам числовий інструмент, що дає змогу перевіряти вірогідність викладеної інформації. Річ у тім, що я розкрив реальний код мови. Загальновідомо, що композитори для написання своїх музичних творів користуються нотним письмом, у якому сім нот – символів семи гармонічних коливань. Звуки, позначені нотами, є коливаннями, на яких записана інформація. Людина, що розуміє музику, вміє зчитувати зміст, вкладений композитором у твір. Завдяки всім семи нотам можна передати максимум складної і глибокої інформації. Зменшення кількості використовуваних нот (рівнів гармонічних коливань) обмежує можливості передачі інформації, спрощує її. Також і букви алфавіту будь-якої мови є символами як певних вібрацій Матерії, так і інформації, що на них записана. Мені вдалося відкрити, що найбільші інформативні можливості має мова, в алфавіті якої тридцять шість букв. Такий рівень розвитку був притаманний російській мові за часів геніального поета О. С. Пушкіна (1799–1837 рр.) і великого етнографа і лексикографа В. І. Даля (1801–1872 рр.), які у своїх творах зібрали і донесли до нас усе її багатство.
Матерія вібрує в полях чотирьох взаємодій (ядерному, електромагнітному, гравітаційному й інерційному) і має дев'ять рівнів гармонійності (Дев'ять Ступенів Буття, про які більш докладно можна довідатися з книжки). Таким чином, дев'ять рівнів гармонійних вібрацій у полях чотирьох взаємодій дають 36 «нот», тобто рівнів, які несуть інформацію. Мова, що функціонує на максимальному числі можливих рівнів, має щонайбільше можливостей для викладу інформації. Простіше кажучи, буква може бути не тільки символом інформації, а й символом вібрації, яку можна позначити конкретною цифрою від I до 9. Визначивши реальну цифро-буквену тотожність, яка охоплює максимально можливе число гармонійних вібрацій, можна перевіряти вірогідність викладеної інформації.
Користуючись кодом, будь-який читач може узнати значення свого імені, прізвища, по батькові, причину необхідності переходу жінок на прізвище чоловіка, чим чревата зміна своїх імен. А по суті цифро-буквена тотожність дозволяє вступати в резонанс з інформаційним полем і черпати з нього знання.
– Люди взагалі-то знають, що є добрим, а що поганим. Погано пиячити, курити, красти, обманювати, руйнувати, убивати і таке інше. Чому тоді люди не хочуть виконувати очевидні закони собі на добро і часто рубають гілку, на якій сидять, знищують себе?
– Кожна людина унікальна і неповторна у Всесвіті, їй надано свободу обирати свій шлях, інакше вона не могла б стати творцем. Якщо люблячий батько своїй маленькій дитині багато чого забороняє, не пояснюючи причин (так ще й карає – ставить у куток), то згодом йому доводиться дедалі глибше розкривати чадові суть заборон. Так і Бог стосовно людства спочатку дав заповіді і попередив про можливі кари за неслухняність (хвороби і нещастя). Унаслідок розвитку людської цивілізації, коли наука досягла рівня, що дає змогу боротися з хворобами, але рівень пізнання фізичного світу сягнув небезпечної межі, з'явилася необхідність у духовних знаннях. Дитина зазвичай грається сірниками не через свою вередливість чи зіпсованість, а через нерозуміння небезпеки виникнення пожежі. Поки людство було юним, йому тільки «забороняли» і «ставили в кут». Дотепер люди порушують Божі заповіді радше через духовне неуцтво, аніж через небажання їх виконувати. Яскравим прикладом є такі негативні явища, як алкоголізм і наркоманія. Багато людей, не розуміючи свого високого, даного їм Богом призначення бути творцем, не бачачи прецеденту поруч, перебуваючи в полоні власного егоїзму, не потрібні соціуму, поринають в алкогольну і наркотичну ейфорію. Але ж людина, безмежна у творчих здібностях, часто і на крихту не робить того, на що здатна.
Отже, одна з "граней" відповіді на ваше запитання – людина штовхає себе до погибелі через нерозуміння заборони, закладеної в Законі. Є ще одна грань, що складає відповідь. Бог створив Адама й Єву, яку змій спокусив яблуком пізнання. Адам – це всі створені Богом Чоловічі і Жіночі Монади в плоті у Всесвіті. Єва – це всі створені Світлими Монадами людські організми на населених планетах Всесвіту. Змій – це людський мозок. Душа людини складається з трьох іпостасей – Людської Сутності, особистості і єства. Єством людини керує мозок, що прагне вижити, фізично існувати, дуже боїться смерті і приймає всі заходи, щоб благоденствувати і не дуже напружуватися. По суті, єство людини – це наше тваринне начало. Особистість, через яку виявляється свідомість людини, постійно перебуває між двох вогнів: Людська Сутність спрямовує її до духовного подвижництва, що дозволить у майбутньому набути нетлінність плоті і жити вічно, а єство людини хоче жити благополучно без особливої праці і боїться смерті, що наближається, бо воно не існує вічно на відміну від Сутності, а розкладається разом із людським тілом після його смерті. Тому особистість постійно маневрує, вибирає: нажертися чи подати жебраку, чесно виконувати роботу чи схитрувати і раніше піти додому. Тут треба сказати про зло. Сатана – це темний егрегор, що формується з усіх темних егрегорів Всесвіту й існує на найгрубіших вібраціях Матерії, живлячись енергією людських страждань. Якщо врахувати, що темні егрегори – це астральні істоти, які формуються з думок співтовариства людей, об'єднаних спільною ідеєю і волею, і сприяють деградації Матерії у всьому Всесвіті, то виявляється, що Бог Сатану не створював. Його сформувало людство. Тому що створені Богом Чоловічі і Жіночі Монади до свого першого втілення по суті були Ангелами, а, утілившись, стали на шлях пізнання добра і зла, піддалися різним спокусам і почали породжувати негативні думки, що суперечать Божим Законам, тобто, перетворившись у занепалих Ангелів, вони формують Сатану. Оскільки думки – живі істоти, які у тому числі записані в пам'яті мозку, то вони вступають у резонанс або зі Світлими Силами, або з темними – залежно від поведінки і мислення людини. Як тільки народжується в мозку грішна думка, вона відразу вступає в резонанс із подібними і відкриває канал для підселення бісів. Сам Сатана і його слуги втілитися в людині без її попущення не можуть, а от підселитися – з превеликим бажанням, тоді людина стає одержимою, оскільки диявол впроваджується у вібрації думок, які людина тримає у своєму мозку, як у запаснику. У такий спосіб виникає нав'язлива ідея зла, від якої дуже складно позбутися. Інструментами Сатани для підселення є підкуп, спокуса й обман. Людина, одержима злою силою, перестає чути голос совісті і "рубає гілку, на якій сидить", тобто знищує себе.
Оскільки ми є найвищими істотами в плоті зі створених Богом, то і здібності наші колосальні. Відчуття власної значимості нерідко переростає у гординю. Ось тут і спрацьовують спокуса, підкуп і обман – зла сила не дрімає. Дивлячись на понівечену нами природу, на труднощі й нещастя, що нас переслідують, голод, убогість, духовну деградацію багатьох, – можна впасти у відчай.
Однак у цілому картина не фатально-песимістична. Справді, може виникнути переконання, що всюди тільки зло, що воно перемогло, тому більшості людей так тяжко живеться. Але це не так! Якщо в бочку з зерном налити по вінця води, то наверх спливе полова і здаватиметься, ніби зерна там взагалі немає. Так і в нашому суспільстві – негативні явища дуже випинаються, поганих людей добре видно, бо вони шалено прагнуть себе показати. Та не можна судити про чистоту тайги по сміттю на полустанках залізниці, що перетинає її. Більшість людей трудяться в поті чола, духовно розвиваються і не дають негативному опанувати все. Суспільство поступово рухається до гармонії. Щодо труднощів і величезної праці на їхнє подолання, то слід врахувати, що, виконуючи роботу творчо, людина виробляє позитивну життєву енергію, за допомогою якої її душа набирає позитивного життєвого досвіду. А це основне завдання душі.
Отже, можна резюмувати, що людство (на всіх рівнях земного існування, а не тільки на нашому) розвивається по висхідній. Ми ж на даному етапі у багатьох напрямках, на жаль, деградуємо. Саме про це говориться в Одкровенні Святого Іоанна Богослова, яке мені за допомогою духовного зору удалося побачити й інтерпретувати згідно нинішнього розвитку цивілізації.
– У чому полягає, так би мовити, квінтесенція захворювань?
– Людський організм існує в умовах постійного протиборства його клітин з механічним, фізичним, хімічним, біоенергетичним впливом навколишнього середовища. Причому енергетичним потенціалом, завдяки якому організм здатен саморегулюватися і самобалансуватися, є духовність людини, або, іншими словами, його енергетичний імунітет. Усі матеріальні структури, системи й органи людського організму мають енергетичних двійників. Зниження духовності людини, тобто виникнення думок і здійснення вчинків, що суперечать Божим заповідям, призводить до зсуву, викривлення і навіть руйнування енергетичних структур клітин й органів. Усе це негайно спричинює появу різноманітних захворювань і деструкції певних ділянок фізичного тіла, каркасом якого є енергетичний двійник. Саме в умовах боротьби відбувається розвиток і вдосконалення Всього Сущого. Коли організм перебуває в збалансованому стані, він здатен впоратися з впливом на нього оточення. У разі зниження імунітету і порушення нормальної функції органів виникають умови, коли мікроби починають масово розмножуватися, продукти їхньої життєдіяльності утворюють середовище, у якому руйнується структура клітин.
Середовище гниття є ідеальним для мікробів, тому вони починають розмножуватися ще інтенсивніше, розчиняючи при цьому тканини довкола. У боротьбу втягуються дедалі більші ділянки організму, тому що він здійснює контрзаходи, посилаючи у вогнище розкладу кров'яні клітини, залучаючи до роботи лімфатичну і кровоносну системи, міжклітинний простір і клітини тканин. Своєчасне надання допомоги з відновлення енергетичного балансу й завдяки цьому повернення до норми функцій органів й організму в цілому – ось головне завдання, що стоїть перед цілителем.
Є також безліч специфічних захворювань, швидкий перебіг яких і патологічні зміни не дають цілителеві змоги надати своєчасну допомогу хворим. Це – інфекційні, венеричні, психічні (якщо вони пов'язані з порушенням роботи головного мозку) і генетичні недуги. Треба віддати належне офіційній медицині, тому що вона досягла найкращих результатів у лікуванні саме цих видів захворювань.
Основними причинами функціональних порушень у роботі внутрішніх органів людини є: 1) невміння і небажання контролювати своє мислення і мову в питаннях, що стосуються стану здоров'я; народження негативних емоцій і думок у зв’язку з яким-небудь відхиленням у роботі організму; 2) порушення режиму, якості й умов харчування; 3) зсув органів відносно їхнього нормального положення через підняття непомірних тягарів, падіння, удари, вібрації, температурний вплив, нервові стреси, складні пологи, операції тощо.
Люди є дуже різними духовно і фізично. Спілкуючись один з одним, вони обмінюються думками, енергетично взаємодіють. Не припиняється протиборство добрих і злих думок і в них самих, і під час спілкування з іншими людьми. Тому найкращий спосіб досягти гарного здоров'я – позитивний психологічний настрій. Енергетична оболонка людини, «що носить на собі» згустки негативних думок, нагадує решето. У результаті – різке зниження імунітету. "Кажу вам, що за всяке марне слово, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь у день суду: тому що від слів своїх виправдаєшся, і від слів своїх осудишся". (Мф. 12:36,37)
Чим менше ми думаємо і говоримо про себе і про свої хвороби, тим більше від них захищені. Досить часто буває, коли дуже недовірлива людина з однією хворобою потрапляє в лікарняну палату на сім місць, а виписується із сімома болячками.
У такій палаті завжди знаходиться хворий, що постійно стогне і ниє, нібито більше за всіх страждає, а насправді більше за всіх егоїстично жаліє себе, розповідає тільки про свої хвороби. Психологічно більш міцні в такій палаті, дратуючись від постійних стогонів, тобто народжуючи негативні емоції, збільшують цим період свого видужання. А більш недовірлива людина, жалючі “скиглика” і ще більше – себе, народжує негативні думки, що надалі приводять до ще більшої кількості хвороб.
Оцінюючи свій стан здоров'я, можна вважати себе хворим, а можна – видужуючим. Рівень здоров'я при цьому характеризується однаково, але думки спрямовані в різні боки. Оскільки думки обов'язково виконують вкладену в них програму, то думати необхідно тільки про видужання. Неодноразово було помічено, коли хворий, що фізично переборов свою хворобу, ішов з життя тільки тому, що вважав себе безнадійно хворим і нікому не потрібним (жалість до себе).
Трапляються випадки, коли на сеанси приходять люди, що перенесли яке-небудь захворювання вперше в житті. Хвороба давно вже пішла, але, шоковані незвичайним для них станом, вони й далі вважають себе такими, що цілком не вилікувалися, і ця думка постійно їх гнітить, вони ніби «розгойдують свій стан». Спогади про біль породжують біль. Звісно, таких людей, якщо вони ні в що не вірять, важко вивести з хворобливого стану. Вони стають постійними відвідувачами всіляких лікувальних установ, увесь час обстежуються, хоча ніхто не знаходить у них порушень здоров'я. Породжений власною думкою біль жене їх у нескінченні пошуки захворювань, яких у них немає. Ідеться не про психічне захворювання, адже біль реально турбує людину, хоча вона і не розуміє, а найчастіше у своєму егоїзмі не бажає розуміти, що породжує цей біль своєю ж думкою. Якщо пацієнт вірить у Бога й у цілительство, йому можна допомогти. Досить бесіди, що пояснює суть такого стану. Невіруючому можна дати лише одну пораду. Якщо вам боляче, знайдіть людину, якій ще гірше, ніж вам, і постарайтеся хоч у чомусь надати їй допомогу. Коли людина чинить добро, негативні думки від неї відступають.
– Яке нове знання Ви підносите людям?
– Усе на світі вже існує. Інша річ, що знання постійно відкривається людству у вигляді чогось нового. Отже, що сказано в моїй книзі нового? Вдалося відкрити істинні першопричини багатьох захворювань, вони коріняться в духовному плані, а вже потім переходять на фізичний план, тобто між ними є чіткий взаємозв'язок. Удалося побачити числовий квадрат Піфагора як символ Божого Закону еволюційного розвитку Всесвіту. Я відкрив нове поняття гармонії. Не прочитавши книжки, складно зрозуміти його феномен. Гармонія – це триєдність чотирипроявленого світу в дев'ятьох ступенях буття. Виявилося, що матерія чотиримірна і може перебувати в 162 станах у світі й антисвіті. Побачив, як на нинішньому етапі розвитку людства звучать перші розділи Біблії про створення Богом Усього Сущого, чому саме для жінок Бог дав п'ять заповідей, у чому суть онкології, що таке «число звіра» (666), число Божественне (777) й інше.
– Що є ключовим у новій книзі, яка скоро має вийти у світ?
– Протягом двох тисячоліть Церква Христова зберігала Священне Писання і Священний Переказ недоторканними, остерігаючись трактувати-розшифровувати устрій Духовного Світу й Апокаліпсис. Тому і я, ні в якій мірі не зазіхаючи на роль носія абсолютної істини, а тільки викладаючи власне бачення, розглядаю в книзі семиіпостасність ієрархії Божественних сил, ангельські чини, їхнє призначення і служіння, суть імен Архангелів, своє бачення чисел і символів, наведених в «Апокаліпсисі», а також його зміст, що закінчується дивним пророцтвом про майбутній Духовний Світ. Можна назвати апофеозом те, що чекає на людство, коли воно пройде шлях іспитів, розвитку і духовного вдосконалення, здобуде нетлінну плоть і перейде в наново створений Богом Всесвіт і одержить там служіння.
Чимало дослідників підносять кінець світу, з одного боку, як версію, з іншого боку, як страшилку, просочену фаталізмом і безвихіддю. Взявши за основу «Одкровення», «розгледів» у словах апостола Іоанна твердження, що шлях не фатальний, вихід для людства є. У тексті «Апокаліпсиса» – попередження, а не пророцтво про обов'язкову загибель, у людства є можливість змінитися і піти правильним шляхом. Тут потрібно зазначити, що йдеться про кінець світу земного (самознищення земної цивілізації) і кінець світу Вселенського, тобто обов'язково буде кінець Всесвіту і Суд Божий (котрий, очевидно, ще дуже далекий).
На превеликий жаль, виникає чимало лжепророцтв щодо Вселенського кінця світу, пов'язаних з прямими чи завуальованими закликами брати від життя все, що дає насолоду, бо все одно незабаром кінець. У такий спосіб примітивізується небезпека і можливість врятуватись із скрути. Вважаю, що потрібно не страшилкам довіряти, а, усвідомлюючи реальність, духовно удосконалюватися через віру в Бога й подвижництво. Шлях відкритий для всіх, розвиватися може кожен. Людська душа живе вічно, і ми всі врятуємося, якщо відкинемо шлях зла, руйнування й обману.
– Ви сказали, що кінець Світу двоякий: це кінець нашої земної цивілізації (і навіть Землі) і загибель Всесвіту. А де тут місце надії врятування?
– Кінець Світу як самознищення людства Землі, не закреслює надію хоча б тому, що душа не знищується. Але! Ті душі, що грішні, змушені будуть починати шлях спочатку. Кінець же Вселеної, яку Бог згорне "як сувій", означає завершення Буття, і початок нового Буття, даного Богом, котре нам поки не відоме, незрозуміле, котре буде продовженням життя. Якщо людство згубними діями доведе себе до кінця земного існування, то заробить неймовірне покарання, буде в муках і величезних труднощах, як після всесвітнього потопу, все починати спочатку. Якщо ж люди підуть шляхом, визначеним Богом, шляхом духовного пізнання, розвитку, вдосконалення, то кінець Світу буде тільки один, коли після Суду Божого врятовані святі душі, прийдуть у Боже Царство. Непоправні ж грішники будуть Богом знищені абсолютно. Сатана буде поміщений у "геєну вогненну" тобто в неіснування, не зможе ніяк виявлятися в Бутті нової Вселеної, і тому мучитиме сам себе. Бог його не абсолютно знищить, тому що в пам'яті святих душ збережеться інформація досвіду попередніх помилок і гріхів, а якщо її стерти, то душі змушені будуть починати той досвід добувати, замість того, щоб використовувати в нових великих справах у даному їм Богом новому житті вже накопичений.
Здравствуйте!
Подскажите, пожалуйста, есть ли у Виктора Орелина свой сайт или блог?
Я слышал, что он иногда проводит семинары. Где можно узнать информацию о месте и времени их проведения?
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Від річки Орелі – артерії, котра живить і водою, і красою велику Полтаву, дістав своє прізвище письменник, науковець і цілитель-ясновидець Віктор Орелін. Нині він має три дипломи про освіту – технічну, журналістську, медичну, та ще юнаком він зрозумів: матеріалістичні знання про світобудову, які викладають у школі й навіть ВНЗ, можуть застаріти так само, як казка про трьох китів, що утримують на собі Землю. Сковородинське твердження, що, пізнавши самого себе, можна пізнати Всесвіт, змусило Віктора Ореліна поєднати навчання в Одеському політехнічному інституті і в аспірантурі ХПІ з глибокою самоосвітою. Утім, навіть поїздки в знамениту бібліотеку імені Леніна в Москві не справдили його сподівань здобути специфічні знання, хоча Віктор Григорович ознайомився з великою кількістю дисертацій (крім тих, що мали гриф секретності). 
– У чому полягає, так би мовити, квінтесенція захворювань?
– Що є ключовим у новій книзі, яка скоро має вийти у світ? 