Після проголошення незалежності ми сперечались про національну ідею, приватизацію і ринок, а про громадянське суспільство не думав ніхто. Вважалося, що якщо є суспільство і є громадяни, то суспільство не може бути не громадянським. Поняття “громадянське суспільство” придумали не українці. Це схоже на якусь технологію, щоб за ознаками “громадянського суспільства” вимірювати ступінь нашої демократичності, демонструвати нашу відсталість і в такий спосіб нами маніпулювати. Пропаганда возносить цей термін вище будівництва держави в ранг ознаки новітнього інтернаціоналізму. Виглядає смішно, адже на цьому порожньому місці побудовано чимало грантоїдних структур. Люди , які на штучній темі громадянського суспільства роблять кар’єру і політику, з усіх сил доводять - громадянське суспільство в Україні є і воно нормально розвивається. Наводять приклади волотерської діяльності у сфері боротьби зі СНІДом, наркоманією, пропагують численні фонди і грантоїдні організації. Громадська діяльність кипить, звіти справно пишуться, самореклама грантоїдів творить ілюзію потужної громадської активності українців. Все це називають громадянським суспільством, але таке суспільство однобоко зорієнтоване, перекошене в напрямі стандартного “міжнародного набору цінностей на експорт”. Це дуже нагадує підступне месіанство старого світу з його дзеркальцями, намистом і “вогняною водою” для аборигенів. Непоганий гумор, якби все не мало такої потужної фінансової і медіа-підтримки. Дехто з українців, щоб не виглядати відсталими не європейцями, починає активно підігрувати цій технології втручання в нормальний розвиток українського суспільства. Число прихильників “громадянського суспільства” зростає, хоч достеменно ніхто не знає що це таке і навіщо. Внаслідок цього відбувається зміщення уваги на порожню формулу і відволікається увага еліти від розбудови в Україні суспільства українських громадян як міцної і традиційно збудованої твердині українського народу, держави. На відміну від мантр на тему “громадянського суспільства” інформація про гармонійний розвиток нації для більшості українських ЗМІ є нецікавою, майже “неформатом”.
Мало хто переймається тим, що для громадянського суспільства передовсім необхідні свідомі громадяни. Контроль діяльності влади, допомога бідним чи захист меншин – це похідне, якщо є діяльні і відповідальні громадяни. В “перекошеному громадянському суспільстві” держава існує окремо від громадян, які не відають як то бути справжніми громадянами. Цього в СРСР не вчили, а молодих вчать ті, що знають про громадянство із західної пропаганди як теорію. Що робиться для формування громадян з постсовкового конгломерату і молодого дезорієнтованого сучасного покоління? На рівні держави і суспільства системної просвітницької дії в цьому напрямі явно недостатньо. Освіта в основній масі як слід не виховує українських громадян з пошаною держави, державної мови, знанням обов’язків і прав, баченням своєї ролі в суспільстві і головне – не вчить готовності конкурувати за власне місце під сонцем в Україні і світі. Останнє найголовніше, але цим переймаються тільки деякі школи для багатої еліти. Загальна школа зорієнтована випускати у світ інертного, байдужого і ледве мовного, нікому не потрібного в Україні українського молодого громадянина. А щоб в перспективі українські громадяни нікому не заважали порядкувати на нашій землі, соціаліст Ніколаєнко планував запровадити уроки “толерантності”. Такому суспільству хоч по головах ходи, воно житиме ілюзіями і головне - справно працюватиме за невелику платню.
Молодь інтуїтивно не бажає такої долі, тому намагається пристосуватись. Зріла частина суспільства мусить починати із засвоєння прав та обов’язків громадянина. Що робиться з правової просвіти? Видаються коментарі кодексів, на першому телеканалі демонструють нудний показовий суд - і все. Пересічний громадянин перед сном не читає коментарів, не має терпіння дивитись показовий суд на забутому державою державному телеканалі. Він дивиться на інших телеканалах політичні шоу, де політики дуже часто відверто перекручують сенс статей законів і навіть Конституції. Біда в тому, що державне міністерство юстиції досі не має практики офіційно реагувати на всі публічні перекручення законів на тих же телеканалах.
Адвокати не кожному по кишені. Чи є в Україні нормальні правозахисні організації, які могли б безкоштовно надати правову допомогу громадянам, якщо цього не робить держава? Формально вони є і з великим успіхом переймаються правами біженців і стандартним імпортованим набором проблем в обмін на міжнародну похвалу та гроші зарубіжних фондів. Їм вигідно не бачити порушень прав звичайних українських громадян, українців. От якби вони були біженцями, наркоманами, сексменшинами… Про підтримку справжнього національного правозахисного руху ніхто не дбає і не дбатиме – навіщо зайвий клопіт владоможцям і олігархам? Так, громадською діяльністю, в тому числі і правозахисною, повинні опікуватись самі громадяни, адже спасіння потопаючих – справа рук самих потопаючих. Проте громадян, бажаючих цим займатись дуже мало - отже й немає громадянсько-активного суспільства. Нечисленні і формально підтримувані державою українські громадські організації практично відлучені від українського інформаційного простору тому по-сучасному працювати не можуть. Українці не дуже уявляють собі, як то працювати в сучасній громадській організації, мають ще совкову нехіть до такого виду діяльності. Все тримається на нечисленних ентузіастах, які крім цього мусять щодня заробляти собі на прожиття. В партії йти охочих мало, хоч там можуть дещо пообіцяти. Громадська діяльність нічого крім проблем не обіцяє…
Чи є в Україні політичні партії як державотворча основа, що формує стрижень громадянського суспільства? Були спроби їх створювати доки не прийняли закон про вибори за закритими партійними списками. При владі партій немає - є блоки, але за Конституцією громадянин може стати лише членом партії. Є пару партій, але вони чомусь занадто переймаються інтересами сусідніх та інших держав світу і ще казна чим, тому державотворчими не є. От і відбито в українців будь-яку охоту особисто вступати в партії і громадські організації, тобто бути громадсько-активними. Зате громадську активність гучно імітують грантоїдні структури. Українці заспокоїлись і геть збайдужіли до українських організацій, читають і дивляться те, що їм подають. Громадянство втрачає організованість, стає великим збором домашніх філософів і критиків, готових сперечатися без толку на будь-яку тему з будь-якого приводу. Суспільство беззахисних, лінивих, безвольних агресивних демагогів - так виглядає примара нашого “перекошеного громадянського суспільства” . За це нас погладить по голівці і буде вихваляти весь світ, як малих дітей. Дали іграшку-демократичну цінність, похвалили, відібрали гроші в обмін на фантики-долари, знову похвалили за мирний характер та дивовижну працелюбність – молодці, ви живете в універсальному громадянському суспільстві!!!
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Після проголошення незалежності ми сперечались про національну ідею, приватизацію і ринок, а про громадянське суспільство не думав ніхто. Вважалося, що якщо є суспільство і є громадяни, то суспільство не може бути не громадянським. Поняття “громадянське суспільство” придумали не українці. Це схоже на якусь технологію, щоб за ознаками “громадянського суспільства” вимірювати ступінь нашої демократичності, демонструвати нашу відсталість і в такий спосіб нами маніпулювати. Пропаганда возносить цей термін вище будівництва держави в ранг ознаки новітнього інтернаціоналізму. Виглядає смішно, адже на цьому порожньому місці побудовано чимало грантоїдних структур. Люди , які на штучній темі громадянського суспільства роблять кар’єру і політику, з усіх сил доводять - громадянське суспільство в Україні є і воно нормально розвивається. Наводять приклади волотерської діяльності у сфері боротьби зі СНІДом, наркоманією, пропагують численні фонди і грантоїдні організації. Громадська діяльність кипить, звіти справно пишуться, самореклама грантоїдів творить ілюзію потужної громадської активності українців. Все це називають громадянським суспільством, але таке суспільство однобоко зорієнтоване, перекошене в напрямі стандартного “міжнародного набору цінностей на експорт”. Це дуже нагадує підступне месіанство старого світу з його дзеркальцями, намистом і “вогняною водою” для аборигенів. Непоганий гумор, якби все не мало такої потужної фінансової і медіа-підтримки. Дехто з українців, щоб не виглядати відсталими не європейцями, починає активно підігрувати цій технології втручання в нормальний розвиток українського суспільства. Число прихильників “громадянського суспільства” зростає, хоч достеменно ніхто не знає що це таке і навіщо. Внаслідок цього відбувається зміщення уваги на порожню формулу і відволікається увага еліти від розбудови в Україні суспільства українських громадян як міцної і традиційно збудованої твердині українського народу, держави. На відміну від мантр на тему “громадянського суспільства” інформація про гармонійний розвиток нації для більшості українських ЗМІ є нецікавою, майже “неформатом”. 