Мабуть, кожен сьогодні не раз чув високі слова політиків про «відсутність мовної проблеми» у нашій державі. І в більшій мірі я з цими словами згодна. Проте не можна не помітити й те, що неіснуючу проблему роздули самі ж політики (є у PR-менеджменті і такий інструмент).
За всіма законами управління суспільною думкою, непомічена досі іскра спалахнула, і полум’я це - цілюще для «вождів» партійних (не одна політична партія спекулює сьогодні мовним питанням), але руйнівне для українців, більше того, це – тупик у розвитку української національності.
Так склалося, що кілька років тому мені пощастило осісти у місті-герої Одесі. Мені довелося на собі доводити, що країна наша єдина і неподільна і всі ми діти України. Змінивши місце проживання, я і не думала змінювати мову спілкування – не китайська ж все-таки, державну мову розуміють всюди. Та, мене часто не розуміли, не помічали, а я все списувала на «одеський колорит».
Та один випадок, все-таки, зумів вибити з колії на деякий час. «Пора вже зайнятися власним здоров’ям»,- подумала я і вирішила податися на модні заняття з йоги. Знайти координати Одеського клубу «Аштанга-Йога» (назва та анотації зіграли свою роль) виявилося не важко. Набираю номер телефону: «Доброго дня! Скажіть будь-ласка, чи можу я записатися до вашої групи?» «Можете, если будете говорить по-русски!». Я продовжую з’ясовувати, чи людина є іноземцем і не розуміє української, чому така принципова позиція і чую відповідь: «Я живу в Одессе и разговариваю по-русски?! А вы меня не поймете!!!» Мене не взяли в місті Одеса до групи занять з йоги тільки тому, що я розмовляю українською!!! І все це у місті, куди запрошуються депутати Думи РФ для знаходження шляхів підтримання і розвитку попраної російської культури, у місті де створюються «Російські клуби» та ініціюються «Русские центры»! І тут утиски російськомовних?
Як на мене, носієві української мови тут доводиться захищатися: захищати своє право їхати у міському транспорті і вийти на потрібній тобі зупинці, захищати право організовувати своє дозвілля…
Залишається мовчки спостерігати чи може таки сказати своє слово? Я обираю методи тактовні. Тому щиру переможну посмішку викликає наліпка в одеському міському автобусі: «Я говорю по-русски!», з приписом кульковою ручкою: «Розмовляй, будь-ласка!»
Важко говорити про Геноцид. Очі наповнююються слізьми, коли уявляєш жахливі події 1932-33 років. Дякуючи Джеймсу Мейсу світ дізнався про наше ГОРЕ. Вічна йому пам"ять
...››› Ольга| 22.11.2008, 10:07
Треба проаналізувати кожного гада хто робив це криваве ... - хто він, його родословна, ...
...››› Павло| 17.11.2008, 06:52
Да, голодмор сделали коммунисты. А нынешние либералы демократы не несут ответсвенности за алкоголизм, наркоманию, развращение молодёжи? Прививки от краснухи это голодмор сегодняшний! Сколько творится чего мы не знаем. Власть была ...››› Д. Деренюха| 16.11.2008, 09:47
Здається в статті недооцінено росіян. Їхнє загально-національне нахабство ще не раз струсоне Україну.
...››› Геннадій| 15.11.2008, 23:47
Почему, мы украинцы идём вперёд с головой повёрнутой назад? Да был героизм у наших доблестных отцов и дедов. Но, это прошлое, прошлое.... А, Украине нужен героизм сегодняшний и будущий. Украине нужны героические поступки сегодня!...››› Д. Деренюха| 15.11.2008, 18:19
Інші публікації на цю тему
21.11.2008, 20:12«Свічка пам 'яті» Програма заходів за участю Президента України В.А.Ющенка у зв’язку з 75-ми...
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
