Російський ведмідь відкрив нову сторінку своїх військових «звитяг». Танки на чужій території, авіабомбардування суверенної Грузії, сотні вбитих мирних грузинських громадян, масована пропагандистська атака, замішана на брутальній брехні, — так виглядає перша війна Росії у ІІІ тисячолітті. Війна Росії й Грузії — хто міг подумати, що таке можливе? Але в тоталітарній Росії Путіна, яка прагне знову стати супердержавою і поновити статус імперії, можливо все. Тож давайте називати речі своїми іменами: другою війною Росії в цьому тисячолітті може бути війна проти України.
Власне, війна в Осетії тривала віддавна, зараз вона лише перейшла в активну фазу відкритого конфлікту. Так само віддавна — фактично, з 1991 року — триває російська агресія щодо Криму, Севастополя, флоту. Поки що лише здоровий глузд і стримана політика Києва утримує Кримську автономію від повторення бойових «подвигів» Південної Осетії, хоча, по суті, політика Кремля в обох регіонах — дуже схожа: і там, і там представлені так звані «російські миротворці» (в нас — у вигляді Чорноморського флоту), і в АР Крим, і в Цхінвальській області існує й живиться підтримкою Москви «п’ята колона», що не бажає визнавати зверхність, відповідно, Києва й Тбілісі. До речі, в Криму, й особливо в Севастополі, теж вистачає власників російських паспортів. А саме захист громадян Росії назвав формальною причиною нападу на Грузію президент Медведєв та його патрон Путін. Лідери тієї Росії, яку я ненавиджу. Тієї Росії, котра силкується придушити будь–які прояви свободи та непідлеглості Кремлю в його колишніх вотчинах. І грузинів, і нас, і балтійців намагаються впокорити за схожими схемами: різким підняттям цін на енергоносії, відмовою імпортувати вино, молочні й м’ясопродукти, цукерки, тепер от дійшло до бомбових ударів.
Прибалтам як більшим європейцям і пощастило більше — їхні унітарні країни та, що головне, керівні еліти не роздирають протиріччя у ставленні до загарбницької політики Москви. Країни Балтії вчасно вступили до НАТО, тож повторення грузинського сценарію на їхній території неможливе в принципі, хоч би як били себе в груди яструби на Луб’янці, в Черьомушках та Солнцеві. Напад на маленьку Естонію означав би напад на весь Північноатлантичний альянс. А навіть зараз, коли не йдеться про якісь воєнні загрози для прибалтів, повітряний простір цих маленьких країн, що не мають достатніх ЗС, ВПС і ППО, патрулюють військові літаки НАТО.
Якби Грузія встигла приєднатися до Альянсу раніше — над нею зараз було б мирне небо. Події на Кавказі — ще один доказ на користь того, яким життєво необхідним є для України вступ до НАТО.
Грозовий фронт, який насувається зі Сходу, має назву — виведення з України Чорноморського флоту Росії, й дату — 2017 рік. Уже зараз Росія не дотримується угод з Україною, утримуючи під своїм контролем не лише флотські об’єкти та влаштовуючи показові стрільби в Севастополі з будь–якого приводу. І вже тепер російські очільники говорять про небажання виводити ЧФ у 2017 році, як це вимагають двосторонні документи. До «часу ікс» лишається рівно дев’ять років. Навряд чи за цей час апетити Кремля зменшаться — радше, навпаки. А спроба офіційного Києва в теплому серпні 2017–го взяти під свій контроль уже навіть де–юре не орендовані Росією військові об’єкти цілком може обернутися неадекватною, дикунською реакцією кремлівської воєнщини на кшталт тієї, що мала місце минулих вихідних у Грузії.
Тому, хоч як це банально звучить, нам слід зробити все до того, щоб українське суспільство і влада згуртувалися навколо національних інтересів, щоб до 2017 року Україна підійшла як член НАТО, як країна з модернізованою економікою, котра була б менш залежна від газпромівської «голки», країна з сучасною армією.
У 2017 році, цілком може бути, Україні буде потрібен свій Саакашвілі. Хто стоятиме на чолі держави в той час? Янукович? Тимошенко? Ющенко–2? Яценюк? Гриценко? Нове обличчя?.. Визначаючись із підтримкою конкретних політичних сил, уже зараз слід враховувати «чинник–2017». Із проросійськими елементами Партії регіонів усе зрозуміло. Водночас показовими є чутки про те, що Юлія Тимошенко в обмін на її підтримку Москвою на президентських виборах готова поступитися багатьма українськими позиціями, в тому числі — й обіцяти пролонгацію перебування в Криму Чорноморського флоту. Та й сьогоднішні публічні заяви деяких БЮТівців на тему російсько–грузинського конфлікту свідчать про північно–східні вітри в головах представників цієї політичної сили.
Тож будьмо пильними. Нам потрібна незалежна Україна — така, якої не хоче Росія.
Ги! "осетини не захотіли стати складовою частиною царства, яке створювала цариця ТамарА", а чечени не захотіли стати складовою частиною царства, яке створював цар Петро 1й... І що? Мова йде про подвійні стандарти РОсії, котра іншим забороняє щось робити, а сама це саме постійно робить, виправдовуючись нібито подвійними стандартами США. Але чому все у світі має обертатися навколо перманентної суперечки США і РОсії, які постійно, грубо кажучи, міряються своїми статевими членами - у кого довший? РОсія поводить себе нагло і визивающе - ну чисто тобі Шаріков. Таких Шарікових потрібно опускати і вказувати їм їхнє справжнє місце, інакше вони нас усіх виселять з наших квартир на вулицю. А щодо власне Осетії, то якби Росія не під"юджувала постійно осетинців і не налаштовувала їх супроти грузинів, то не було би і збройного конфлікту. Вся моральна і будь-яка інша відповідальність за цей конфлікт лежить 100% на Росії та на її спецслужбах. ПРезиденство Путіна марно не минулося, російські "лицарі яду та кинджала" вийшли на стежину війни.
Сергію! Давайте почнемо з того, що осетини не захотіли стати складовою частиною царства, яке створювала цариця Тамар. І з того часу свани (тобто титульна нація Грузії), яку невірно називають - грузини неприязно ставилися до осетин. Збройні сутички тривали довгі століття, до поки Джугашвілі, трубкою не поділив Осетію на дві частини. Як Західна Україна на початку 19ст. прагнула воз'єднання з Центральною Україною, так і південна Осетія прагне до об'єднання з північною Осетією. Вся біда в тому, що великі і сильні держави не бажають створення і проголошення держави Осетія. Є тільки один шлях об'єднання Осетії, - під протекторатом однієї з держав сусідів. Для цього потрібно відмежуватись від іншої держави. Добром грузини не відпустять осетинів під протекторат Росії. Тому залишається тільки збройна боротьба, яка набула сучасних проявів після загибелі імперії зла. Я вважаю, що осетини мають право на незалежність, тим більше, що вони хочуть цієї незалежності на своїй родовій землі. Прециденти в повоєнній Європі вже є. Я підтримую визвольну боротьбу осетинів.
Валерій Саливін - може ви тоді заодно і поясните, як там опинились люди з російськими паспортами, як там опинилась зброя, з якої вже пару місяців ведеться обстріл сусудніх грузинських сел? Що там миротворці роблять - снаряди підносять? Це ж все відомі факти.
Не треба робити відлік з 3:05. Може тоді зразу з 9-го? Коли вже Росія масово бомбардувала чужу країну?
Віє лихом від опусу Дмитра Лиховія. Брехня в кубі. Факти перекручені. Татусь Гебельс був би у захваті від такої трактовки фактів. Геноцид проти осетин (а як інакше можна сприймати обстріл Цхенвалі із ракетних гранатометів "ГРАД", який почався о 3:05, тобто вночі) обернутий на агресію Росії, яка розпочала воєнні дії проти агресора близько 15 години. Вибила його за межі Осетії і зупинилась. Як того вимагає практика ведення війни росіяни знищили військові комунікації і тилову інфраструктуру грузинської армії, щоб припинити постачання озброєння, боєзапасів для передових частин агресора. Це їм вдалося. США, яке науськало Грузію потерпіло поразку в цій війні, яку цуценята Гебельса та Суслова хочуть перетворити на перемогу, а заодно, залякати українців і примусити їх бігти до НАТО. Ця війна, - не війна Грузії і Росії. Ця війна, - війна за розподіл світових впливів, - між США і Росією.
Не дай Боже, щоб війна США і Росії велась на теренах української держави.
Інші коментарі
Важко говорити про Геноцид. Очі наповнююються слізьми, коли уявляєш жахливі події 1932-33 років. Дякуючи Джеймсу Мейсу світ дізнався про наше ГОРЕ. Вічна йому пам"ять
...››› Ольга| 22.11.2008, 10:07
Треба проаналізувати кожного гада хто робив це криваве ... - хто він, його родословна, ...
...››› Павло| 17.11.2008, 06:52
Да, голодмор сделали коммунисты. А нынешние либералы демократы не несут ответсвенности за алкоголизм, наркоманию, развращение молодёжи? Прививки от краснухи это голодмор сегодняшний! Сколько творится чего мы не знаем. Власть была ...››› Д. Деренюха| 16.11.2008, 09:47
Здається в статті недооцінено росіян. Їхнє загально-національне нахабство ще не раз струсоне Україну.
...››› Геннадій| 15.11.2008, 23:47
Почему, мы украинцы идём вперёд с головой повёрнутой назад? Да был героизм у наших доблестных отцов и дедов. Но, это прошлое, прошлое.... А, Украине нужен героизм сегодняшний и будущий. Украине нужны героические поступки сегодня!...››› Д. Деренюха| 15.11.2008, 18:19
Інші публікації на цю тему
21.11.2008, 20:12«Свічка пам 'яті» Програма заходів за участю Президента України В.А.Ющенка у зв’язку з 75-ми...
Новини
Події
Фотогалереї
Поштовий
веб-клієнт
Про
сайт
Електронна пошта
Російський ведмідь відкрив нову сторінку своїх військових «звитяг». Танки на чужій території, авіабомбардування суверенної Грузії, сотні вбитих мирних грузинських громадян, масована пропагандистська атака, замішана на брутальній брехні, — так виглядає перша війна Росії у ІІІ тисячолітті. Війна Росії й Грузії — хто міг подумати, що таке можливе? Але в тоталітарній Росії Путіна, яка прагне знову стати супердержавою і поновити статус імперії, можливо все. Тож давайте називати речі своїми іменами: другою війною Росії в цьому тисячолітті може бути війна проти України.
