Різноманітні політичні спроби «протягнути» другу державну мову давно сприймаються як політтехнологія під чергові вибори і звикли до цього як до рядової ознаки присутності демократії в Україні. На цьому й заспокоїлись, повторюючи мантру про те, що це нереально з точки зору відповідних змін Конституції. Звідси й відповідне поблажливе ставлення до фактів відвертої дискредитації статусу державної мови, так званого «мовного сепаратизму» і до поступового витіснення української мови з престижних сфер суспільної діяльності.  ›››