Не багато знаємо про життя святого Миколая. І навіть те, що знаємо, повите різними легендами. Знаємо, що святий Миколай довгі літа був єпископом у Мирах, провінція Лікія, у Малій Азії. Він брав участь у Першому Вселенському Соборі (325) у Нікеї. Помер близько 345 року. Усе своє життя присвятив справі милосердя для душі й тіла. Тож ще за життя називали його батьком сиріт, удів і бідних. Після смерти Господь Бог прославив його даром творення чудес, і тому він отримав імення великого чудотворця. Славні чуда були якраз головною причиною його швидкого й широкого культу.
Культ святого Миколая починає поширюватися від часу, коли цісар Юстиніян І (527-565) збудував на його честь церкву в Царгороді. Єрусалимський канонар з VII ст. 6 грудня каже: "Пам'ять Миколая, єпископа одного великого города". Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають його празник. Цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом приписав святкувати святого Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширюється по цілому світу. Найдавніший життєпис святого Миколая походить з IX сторіччя.
На Заході папа Миколай (858-867) — перший папа з цим іменем — близько 860 року збудував у Римі церкву святого Миколая. До Німеччини його культ принесла візантійська княжна Теофано, жінка цісаря Оттона II (973-983). Латинська Церква також святкує празник Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії близько 400 церков, які названо в честь Миколая.
На наші українські землі культ святого Миколая приходить разом із християнською вірою. У другій половині XI сторіччя в Києві, на могилі Аскольда, було збудовано церкву святого Миколая. У Києві під покровом святого Миколая був жіночий монастир, який фондувала жінка князя Ізяслава Святославича (+ 1078). У цьому монастирі прийняла чернечий постриг мати святого Теодосія Печерського. На рідних землях в нас було багато церков на честь святого Миколая. До найдавніших з них належить церква святого Миколая у Львові, що походить з кінця XIII ст. Енциклопедія Українознавства про почитання святого Миколая в нашому народі каже: "У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Миколая... У давнину — святий Миколай також заступник перед небезпеками із степів. Пісні про святого Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі популярні, як "О хто, хто Миколая любить".
Свято Святого Миколая в Україні відзначають 19 грудня. Особливо очікують його приходу діти, заглядаючи зранку під свої подушечки з наміром побачити там подарунки від Святого Миколая.
Щось наші ЗМІ не дуже пояснюють, чому нам має хтітися до Європи. А я налаштована патріотично. І просто обожнюю нашу нову владу – настільки, що навіть вибачаю їй тримісячну затримку своєї зарплатні. Тож у щирому пориві лояльності сама почала вишукувати аргументи, чому мені має хотітися саме туди, куди хочеться Президенту і його команді (скорочено – Президенту і Ко). І я не лишень знайшла дуже вагомий для себе аргумент, але – більше того! – я зрозуміла, з чого має починатися наш урочистий поступ до Європейського союзу. Маю честь довести результати своїх інтелектуальних розвідок до всього шановного товариства:
ЩОБ БУТИ ДОСТОЙНИМИ УВІЙТИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ, МИ ТЕРМІНОВО МАЄМО ПОЧАТИ БУДУВАТИ ПО ВСІЙ КРАЇНІ... ТУАЛЕТИ!
Як ліричний (хоч і з сумнівним ароматом) відступ – дві історії з життя:
Історія перша: Подорожував якось один європеєць Україною... (Кінець історії, перепрошую, буде сумний). Почав із Києва, і так наша столиця йому сподобалася, що захотів іноземний гість побувати ще десь. Повезли його машиною до якогось іншого міста. Дорогою, як це ведеться, природна потреба змусила нашого європейця попроситися до вітру. Нема питань! – якраз їхали повз невеличкий лісочок. І хоча за іноземними гостями треба наглядати – але не вгледіли (мабуть, був дуже делікатний супровід) – гість зник. Спочатку чекали, тоді стали шукати – ледве знайшли хвилин за 40: плакав наш європеєць, сидячи під якимось кущиком із мокрими штанями. З’ясувалося, що він заблукав, бо шукав – і (от прикрість!) так і не зміг знайти туалету... Кажуть, поїхав з України наступного ж дня і на емейли не відповідає.
Історія друга: Витримуючи гендерну рівність і політкоректність, друга історія про українську жінку та ще й вагітну. Тож, їхала наша жінка звичною дорогою на роботу. І була в неї робота десь на Теремках і займала кожного дня не менш, як 3 години. А по дорозі припекло... (Тим, хто не розуміється на жіночій фізіології, зразу пояснюю: у вагітних жінок потреба відвідати туалет виникає набагато частіше, ніж у інших). Кінець цієї історії трохи веселіший, бо зустріла вона дорогою свою колегу, яка її в скрутну хвилину й врятувала: зняла з себе пальто, і прямо в підземному переході прикрила від зайвих очей. А якби не зустріла жінка свою колегу, а якби був теплий сезон і на тій було б легеньке платтячко? Що ж, був би той самий сумний кінець, як і в попередньої історії... Тільки жінка все одно залишилася б жити в Україні, бо більшості з нас їхати нікуди...
ПАТЕТИЧНИЙ КРИК ДУШІ ПЕРЕСІЧНОГО УКРАЇНЦЯ: Я хочу достойного життя і поваги до себе! Неможливість реалізувати свою природну фізіологічну потребу на момент її виникнення вважаю порушенням моїх прав і свобод, приниженням моєї честі і гідності. Я – людина, а не безтілесний дух, і хочу жити вільно і ходити до вітру теж вільно (бажано ще й безкоштовно). Я – патріот, і не хочу, щоб мій патріотизм випробовувався на фізіологічному рівні.
ЗВЕРНЕННЯ ДО ТИХ, ЧИЯ РОБОТРА – РАХУВАТИ: Я не знаю, хто ви, де працюєте і хто дає вам завдання. Але дуже прошу – підрахуйте, скільки у нас в Україні туалетів на душу (умовно кажучи) населення. Для початку порахуйте по Києву. Порівняйте з іншими європейськими столицями. Тоді спробуйте порахувати по Україні. Запитайте у мерів малих міст – чи є у них більше одного туалету – того, що біля вокзалу або автобусної станції. Попитайте у сільських голів – чи є у них у селі принаймні один туалет. Порахуйте, скільки туалетів розміщено автомобільними трасами. Підбийте результати по Україні загалом і за категоріями. Порівняйте з іншими європейськими країнами – хоч приблизно. Оприлюдніть результати. Хай живе свобода слова! – українці мають знати, що сидять забрьохані по вуха у лайні і що в Європі нас такими не чекають.
ЗВЕРНЕННЯ ДО НАШОЇ РІДНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ БІЗНЕСОВОЇ ЕЛІТИ: Традиція, що як уже суми грошей на рахунках уже „зашкалює”, будувати церкви та каплички, – зворушлива і самого високого штилю. Але – закликаю усіх спонсорів, меценатів, грошовитих людей широкої душі та високої моралі: вже є, де молитися, – нема, де помочитися. Думайте не лише про наші душі, але й про грішні тіла. Будуйте туалети – містами, містечками, селами і трасами. І вам стільки людей пошле своє щире благословення, що Бог зглянеться над вашими гріхами (бо всі ж ми грішні). Хочеться збудувати церкву – хай Бог помагає. Але ж побудуйте поряд і туалет. Хто не має змоги будувати – жертвуйте на можливість пересічної людини скористатися туалетом безкоштовно. До особливої уваги фірми „Макдональдс” – будуйте в Україні туалети! Ваші статки від цього тільки зростуть. Бо зараз, коли українець бачить заклад Макдональдсу – йому спадає на думку не попоїсти, а прорватися до туалету, себто (вибачайте за наукову термінологію) спрацьовує рефлекс не слиновиділення, а якраз зовсім навпаки,- сечовиділення. Як додаток – орієнтовний перелік ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКИХ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНИХ ЗАХОДІВ:
1. УРЯДУ РОЗРОБИТИ ДЕРЖАВНУ ПРОГРАМУ „ЗОВСІМ ЧИСТА УКРАЇНА” (кодова назва „ЕМ” і „ЖО”) ПО ПОБУДОВІ ВСІЄЮ УКРАЇНОЮ ДОСТАТНЬОЇ (НЕ МЕНШ, ЯК У РОЗВИНЕНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ) КІЛЬКОСТІ ТУАЛЕТІВ.
2. ЗАПРОВАДИТИ СПЕЦІАЛЬНУ ТУАЛЕТНУ РАХУНКОВУ ПАЛАТУ, ЯКА Б СЛІДКУВАЛА ЗА ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ У ЖИТТЯ.
3. ВСТАНОВИТИ ПОДАТКОВІ ПІЛЬГИ ДЛЯ КОЖНОГО ПІДПРИЄМЦЯ, ЩО ПОБУДУЄ ТУАЛЕТ.
4. ВСТАНОВИТИ ПОЧЕСНЕ ЗВАННЯ ТА ОРДЕН ДЛЯ МЕЦЕНАТІВ („спонсор” звучить слабо), ЯКІ НАДАВАТИМУТЬ КОШТИ НА ПОБУДОВУ ТУАЛЕТІВ. ДИЗАЙН ОРДЕНУ ВИНЕСТИ НА ВСЕНАРОДНЕ ОБГОВОРЕННЯ.
5. ПО ВСІХ МІСТАХ І СЕЛАХ УКРАЇНИ ПРОВЕСТИ ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ НА ТЕМУ: „ЩО РОБИТИ І КУДИ РОБИТИ”?
6. ПЕРЕГЛЯНУТИ ВСІ ГЕНПЛАНИ ЗАБУДОВ, СКОРИГУВАТИ НА НАЯВНІСТЬ ДОСТАТНЬОЇ КІЛЬКОСТІ ТУАЛЕТІВ НА....... ЗВИЧАЙНО, ДУШУ НАСЕЛЕННЯ.
7. ОГОЛОСИТИ КОНКУРС СЕРЕД АРХІТЕКТОРІВ НА НАЙКРАЩИЙ ТИПОВИЙ ПРОЕКТ ТУАЛЕТУ. ПЕРЕМОЖЦЮ НАДАТИ ПОЧЕСНЕ ПОЖИТТЄВЕ ПРАВО БЕЗКОШТОВНО ВІДВІДУВАТИ ТУАЛЕТИ.
8. ПРОВЕСТИ КОНКУРС ПІСНІ „ЗОЛОТИЙ УНІТАЗ”.
9. ДОКИ ПРОГРАМА ВТІЛЮВАТИМЕТЬСЯ У ЖИТТЯ, ВВЕСТИ ДО ШКІЛЬНОГО КУРСУ „ОСНОВ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ” ОКРЕМУ ТЕМУ: „ЯК ВИЖИТИ В УМОВАХ ВІДСУТНОСТІ ТУАЛЕТІВ”: 10 академічних годин. Орієнтовні теми: „Про користь сухого голодування під час подорожі”; „Надмірна соромливість може коштувати сухих штанців”; „Памперси як інструмент виживання” тощо. Плюс одне тренінгове заняття на тему „Як за відсутності коштів настільки жалібно просити перехожих, щоб дали копійки на відвідини платного туалету” (Адміністраціям шкіл спільно з батьківськими комітетами вирішити питання оплати тренерів з числа циган). А також два 8-годинних практичних заняття по орієнтуванню на незнайомій місцевості в пошуках туалету).
10. ОГОЛОСИТИ КОНКУРС ДИТЯЧОГО МАЛЮНКУ „ТУАЛЕТ МОЄЇ МРІЇ”.
11. У РАЗІ, ЯКЩО УРЯД НЕ ДОСЛУХАЄТЬСЯ ДО ЦИХ ПРОПОЗИЦІЙ, - ГРОМАДСЬКИМ РУХАМ, КОМПАНІЯМ, ОРГАНІЗАЦІЯМ – ІНІЦІЮВАТИ АКЦІЇ НАРОДНОГО ПРОТЕСТУ: прапори із великої кількості стрічок туалетного паперу; в руках нічні горщики, якими можна грюкати об асфальт не гірш, як шахтарськими касками; слогани на кшталт: „Якщо хочеться в Європу, перевір, чи чиста....” (Корчинському і Вітренко суворе попередження: в разі плагіату ідеї – подам до суду!)
А взагалі-то я підняла серйозне питання. Шкода, якщо цього ніхто не помітив.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
