Час українського романтизму доходить кінця. Романтизм героїчних борців за українську волю і яскрава національна ідея неодмінно консолідували б суспільство навколо українських гуманітарних цінностей, але цього не сталось, бо Росія так і не вийшла з незалежної України. Говорячи це ми в глибині душі з самого початку відмовлялись вірити в такий жахливий діагноз. Росія дуже зручно влаштувалась в усіх структурах держави, опираючись на тисячі таємних і тепер неприхованих прихильників, посібників, найманців і технологів російського впливу на українців. Є всі ознаки того, що в Україні домінує силовий процес консолідації суспільства навколо гуманітарних цінностей Росії. Про це свідчать наслідки конфлікту мов, що не на користь української і результат інформаційного змагання, очевидний на телеекрані, газетних шпальтах і просто на вулицях українських міст. Російський чинник прискорює тиск на суспільство вже цілком самодостатньо і для його прискорення особлива турбота Росії є а зайвою. Українське суспільство мимоволі робить це для Росії абсолютно безкоштовно. Процес підживлюється зсередини за рахунок домінуючої присутності носіїв російської мови і російської ментальності в усіх важливих точках сили і точках впливу українського суспільства, передовсім у владі, великому бізнесі і ЗМІ. Росія тільки уважно наглядає і піднімає неймовірний галас, коли виникає віддалена загроза ослаблення впливу російської мови в Україні.
Це не російський шовінізм, як дехто вважає, а історично перевірена, надійна технологія, з допомогою якої багата владна верхівка Росії забезпечує собі економічну вигоду в Україні. Гроші і жодних сентиментів чи поблажок! Бажання впливати на всю Європу є вторинним, хоч дуже бажаним, адже відкриває ще кращу перспективу економічної вигоди. Російський шовінізм проявляється як звичайна реакція хижака тільки у відповідь на спробу України не погодитись з таким «прозорим» і суто прагматичним планом поширення російського впливу на українських теренах. Імперія і в ХХІ столітті є імперією, вона невинна в тому, що мусить «живитись іншими народами» – така її природа і крапка!. Немає сенсу ненавидіти за це Росію чи навпаки – пробувати завоювати прихильність, по-ідіотськи пропонувати якусь невластиву законам ХХІ століття, дивну дружбу. Все є безглуздою тратою часу, який українці могли б використати для облаштування власного життя. Як не парадоксально, Росії вигідно провокувати нас на ненависть продажництво чи зраду – це головна історична інтрига російсько-українських взаємин, яка дає поживу для мотивації ще більшого тиску і самовиправдання таких дій імперії у власних очах. Росія прагне стати наддержавою і тому її поведінка не буде унікальною, як ми звикли вважати досі. Серед сучасних наддержав світу хижацький тип поведінки з видимості розкритих обіймів та усміхненого «фейсу» є нормальним явищем, до якого звикли всі народи, крім нас. Це неможливо маскувати словами, хоч би для цього працювали армії фахових журналістів і технологів з інформаційного впливу. Отже Росія для нас є симпатичним ведмедем, з яким можна торгувати, але не треба пробувати його дресирувати, не брати в дружній хоровод – він хижак і хоче їсти. Недавній газовий конфлікт – це урок для України як треба будувати майбутні стосунки з сучасною Росією.
Україна не повинна ображатись на зверхність того, кого комуністична пропаганда нарекла «старшим братом», адже дружби з імперіями не буває. Варто думати тільки про власну перспективу і власне життя. Пам’ятати, що справжнє життя нації відбувається лише в гуманітарній сфері, а господарство є похідним і визначається типом гуманітарної консолідації. Якщо в державі домінують чужі гуманітарні цінності, господарство не підніметься вище рівня економіки колонії. Становище так званих «країн, що вічно розвиваються» добре підтверджують це правило. Як передумова жорсткої економічної конкуренції, в Україні відбувається змагання двох центрів – українського і проросійського. Якщо переможе громадянська консолідація навколо російського набору гуманітарних цінностей – економічно виграє російський великий бізнес в Україні, відновиться історична Малоросія з усіма поганими наслідками для етнічних українців і не тільки. В процесі розвитку української державності ми якось непомітно пропустили точку неповернення гуманітарно-мовної рівноваги. Слухали байки лібералів і ринковиків про ринкову економіку. Процес російського гуманітарного домінування вже не врівноважується відповідним опором етнічних українців. Світовий бізнес теж долучився до підтримки зросійщення українців як до технології «дотискання» України і перетворення у слабкого світового конкурента. Тепер кожен сильний світу цього ладен бачити в Україні територію для доброго зиску, про що свідчить і тотальна інформаційна «пасивація» України як «корупційної держави», хоч корупція опанувала весь світ і найбільше її у великих державах. Зросійщення етнічних українців в Україні перетворилось в глобально вигідний, тобто не лише російський проект. В такому разі ми ризикуємо опинитись в ролі Нової Америки з Клондайком, яку недавно відкрив їхній Колумб.
Нам треба якось боронитись, щоб Україна з часом не стала толокою світу. А якщо толока, то на місцеве населення ніхто не зважатиме, будь-то щирий українець, москволюб чи мирний хохол. Припинити домінування проросійського гуманітарного начала можна тільки шляхом відновлення конституційного порядку застосування державної мови, після чого використання російської повернеться в природне русло конституційного забезпечення збереження і розвитку самобутності російської етнічної меншини. Проте держава досі не в силі виконати 10-ту статтю Конституції , тому припинити процес неухильного зросійщення, тобто знищення етнічних українців при цій політичній системі, нереально. По-перше, ми вже не зможемо переконати численних проросійськи налаштованих публічно-російськомовних чиновників і політиків і бізнесменів перейти на державну мову, як велить Конституція. І хто це зробить? Не варто також сподіватись силою змусити їх поступитись місцем справжнім, україномовним і віруючим в Бога етнічним українцям, адже сила на їхньому боці і вони не стануть самі себе звільняти. У відповідь ще й звинуватять українців у фашизмі, хоч би це була єдина нікчемна паперова заява на цю тему. Досі ми їх переконували в тому, що незаконно і неетично зверхникам та впливовим людям промовляти до українських громадян мовою громадян російських, тобто апріорі вважаючи їх громадянами Росії. Не послухали і не послухають поради. А тепер і вимагати запізно. Сприймуть як дискримінацію, погрозу, відтак гуртом і з допомогою світових професійних борців за демократію та права людини засудять або зроблять терористом чи вигнанцем на своїй землі. Росія на таке відреагує миттєво і можливо власною військовою присутністю.
Можна спробувати залишити владоможців в спокої і звернутись до простих людей. Говорити українцями про те, що українець в ситуації власної меншості при владі і в точках впливу повинен шукати та підтримувати достойних серед етнічних українців і обирати саме їх у владу. Хоча є інша біда – серед них є багато хохлів, яким без різниці якою мовою говорити і кого підтримувати – аби гарно обіцяв, хоч китайською. Справжнім українцям теж було б без різниці етнічне походження, якби зверхники іншого етнічного походження публічно розмовляли державною мовою і поважали українські гуманітарні цінності. Публічно – це поза особистим родинним життям, що означає відсутність дискримінації. Не діждались пошанування 10-ї стаття Конституції за попередні роки незалежності - не діждемось ніколи, якщо будемо чемно ждати . Проте ми таки діждались часу, коли зросійщення держави відбувається людьми із середовища держави і ніхто з таких злочинців не відчуває ні почуття провини, ні сорому, ні осуду звиклих до цього українців.
Російськомовність інформаційного простору і чуже обличчя та неукраїнська мова телебачення, силовий чинник російськомовності впливових і владних публічних осіб незалежно від волі етнічних українців на Сході чи Заході зросійщує і неминуче зросійщить українців. Може спровокувати самознищуючий міжетнічний конфлікт, щоб назвати українські протести проявом українського тероризму та силою загнати протестуючих українців під лаву. Ми вже є свідками того, як проукраїнські державні і громадські діячі стають жертвами інформаційної війни і замість підтримки одержують неприйняття та несправедливі обвинувачення від численних обманутих українців. Перша і головна жертва цієї технології – Президент. Мовне питання набуло піку політизації з вини проросійсько налаштованих політиків. Мовне питання в Україні вже практично неможливо розв’язати ні на рівні держави, ні на рівні політики, а після наступного туру виборів влади вплив проукраїнського консолідуючого чинника може виявитись ще меншим.
Для відвернення небезпеки малоросійського переродження України залишається невикористаною і практично непереможною особиста дія кожного, хто є справжнім україномовним етнічним українцем, хоче подолати зросійщення і стати ним. А також державницька дія громадян іншого етнічного походження, які свідомо шанують українську державну мову і гуманітарні цінності українського етносу з чисто прагматичних мотивів – бажають жити в консолідованій і сильній Україні, здатній захищати інтереси власних громадян. Це означає піти в добровільну внутрішню резервацію, з жалем, але рішуче розтоптати не відкріплену ні владою, ні грошима національну сонну гординю, яка може остаточно нас погубити. Я б назвав це – піти у віртуальну резервацію, замкнутись у власному світі, щоб набути в ньому сили і потім дуже швидко вийти з усвідомленням, що ти є українець і маєш обов’язок облаштовувати цю землю, щоб в ній радісно жилось дітям та онукам, щоб дух покійних предків умиротворився аурою української України. Заглибитись в себе і вибухнути новою державотворчою силою, яка об’єднає нарешті українське суспільство навколо автентичного українського гуманітарного начала, сполучить єдиною державною українською мовою. Принцип віртуальної внутрішньої української резервації – це шанс для всіх, хто хоче подолати поки що домінуючий процес зросійщення – диявольську технологію малоросійського переродження України. Слово «резервація» я вжив навмисно, щоб відрізати для гордовитого, але лінивого українця шлях до шакралупи-панциря пустої національної гордості, куди він завжди ховається, мов черепаха в момент переляку. Етнічне виокремлення українців потрібне ще й тому, що внаслідок легкості освоєння українцями російської, для нас є нереальною перспектива справжньої резервації яку мають індіанці в демократичній Америці. Від зросійщення неможливо сховатись і в Західній Україні.
Внутрішня резервація??? Ну це я трохи гіперболізував, щоб розворушити деяких сонних українців і змусити загавкати тих, хто за історично «сложившуся ситуацію». Нема вже того, хто ситуацію «сложив», помер цар і лежить в зручній домовині Валуєв. Значить ніхто нічого не може змінити? Можна! Достатньо українцям просто жити своїм життям, але завжди і за будь-яких обставин бути українцем, підтримувати українців, розмовляти скрізь українською і вимагати пошанування державної мови від всіх оточуючих людей, в Україні сущих. Хто б що не казав, а в Україні все залежить від українців!
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Час українського романтизму доходить кінця. Романтизм героїчних борців за українську волю і яскрава національна ідея неодмінно консолідували б суспільство навколо українських гуманітарних цінностей, але цього не сталось, бо Росія так і не вийшла з незалежної України. Говорячи це ми в глибині душі з самого початку відмовлялись вірити в такий жахливий діагноз. Росія дуже зручно влаштувалась в усіх структурах держави, опираючись на тисячі таємних і тепер неприхованих прихильників, посібників, найманців і технологів російського впливу на українців. Є всі ознаки того, що в Україні домінує силовий процес консолідації суспільства навколо гуманітарних цінностей Росії. Про це свідчать наслідки конфлікту мов, що не на користь української і результат інформаційного змагання, очевидний на телеекрані, газетних шпальтах і просто на вулицях українських міст. Російський чинник прискорює тиск на суспільство вже цілком самодостатньо і для його прискорення особлива турбота Росії є а зайвою. Українське суспільство мимоволі робить це для Росії абсолютно безкоштовно. Процес підживлюється зсередини за рахунок домінуючої присутності носіїв російської мови і російської ментальності в усіх важливих точках сили і точках впливу українського суспільства, передовсім у владі, великому бізнесі і ЗМІ. Росія тільки уважно наглядає і піднімає неймовірний галас, коли виникає віддалена загроза ослаблення впливу російської мови в Україні. 