Українські націонал-демократи втрачають рештки політичного впливу і це велика українська несправедливість, навіть біда, проти якої щось вдіяти важко. Це біда всієї української нації, адже саме в націонал-демократичних партіях основне ядро справжніх українських патріотів. В скрутний час потрібні саме патріоти, але домінуюча політична система вочевидь виштовхує їх подалі від влади на узбіччя. Біда в тому, що цього приниження національних демократів їм не можуть пробачити її не пробачать пересічні українці, які бажають мати сильну національну партію. Якби була партія, яка незмінно перемагає, цілодобово дбаючи про інтереси українця , сердешні стрімголов побігли б в перші ряди борців, щоб засвідчити причетність до перемоги української справи. А тим часом українська політична сила нагадує великий, порослий мохом камінь-скалу, яку треба підважити і добряче штовхнути плечем, а далі камінь щосили покотиться згори і тисячі-мільйони рук звідкись виникнуть, щоб торкнутись, долучитись до великої, славної сили, яка змете все осоружне українцеві.
Головна біда націонал-демократів криється ніби в дрібниці, про яку смішно говорити - вони не вміють написати доброї політичної програми і не вміють агітувати. Забувають, що не варто обіцяти українцям того, чого неможливо досягнути без підтримки самих українців. Політична програма мінімум - нічого не обіцяти, тільки змусити українців забути про депресію, переконатися в тому, що така велика національна громада може перемогти лише одним сконцентрованим бажанням і одним рухом сили в єдиному напрямі. Проте націонал-демократи роблять з року в рік одну і ту ж помилку - не насмілюються чесно і відкрито визначити місце та обов’язок етнічних українців в українській політиці. Саме це головне, а розмови про Євроінтеграцію, вступ до НАТО чи боротьбу з бідністю чи з кризою взагалі зайві - це вирішиться як наслідок швидко зростаючої української сили.
Взявши в руки програму будь-якої сучасної національної політичної партії , мимоволі відчуваєш непереборне бажання переписати з чистого аркуша, або викинути на смітник як формальний твір, написаний згідно правил ЦВК, а не як програма дії. Знаю, що образяться, але ж це правда і я можу собі дозволити її сказати, бо не бажаю кар’єри сучасного партійця!
Правлячі ліберали і соціал-популісти хоч далекі від народу, але наймають для формування програм і гасел фахівців і вони пишуть точно те, що жадає і хоче почути пересічний громадянин. Комуністи не забули настанови Лева Троцького. Чому ж націонал-демократи, які на ділі є ревними патріотами держави, а не особистого капіталу, складають такі заформалізовані, нецікаві, не очікувані душею українця партійні програми в стилі програми КПРС? Може тому, що бракує грошей на вирощування своїх фахових політтехнологів і нормальних ідеологів? А може програми є колективною творчістю лідерів, які не завжди володіють даром продукування правильних гасел? Може тому, що справжня творчість не буває колективною? Чи може традиційна тривала доповнююча роль націонал-демократів у політичних блоках зробила написання власних програм осоружною формальністю? Щось вбиває дух націонал-демократії в політичних силах, які хочуть так називатись. Доки політична сила, яка ідеологічно повинна представляти жадання нації буде заради кількох мандатів ліпити імідж народних іншим фальшивим колегам, яким глибоко байдуже життя народу, так само як і його мова? В мене таке враження, що наступна депутатська каденція націонал-демократів на службі домінуючих політичних сил буде для них останньою. Шкода, що деякі в це не вірять, або ніколи не були націонал-демократами за суттю. Може це твориться зумисне, щоб ненароком переконати українців у тому, що керування державою не їхня справа і треба обирати професіоналів, дарма що вони на дух не переносять українського і ламають язика на мові.
Йти на виборах окремо – для націонал-демократів не є проблемою гарантованого програшу. Це правда життя цієї політичної системи. Проте реальною загрозою є куди більша біда - загроза залишення великої , багатомільйонної української етнічної громади без рідного ефективного політичного проводу, який бачить мету нації і знає спосіб її досягнення. Наперекір логіці заангажованої політологічної верхівки і всім недобрим прогнозам, націонал-демократи повинні таки йти окремо вже на цих президентських виборах. Більш того, вони повинні вийти з ліберальних і олігархічних проектів і піти всі разом, облишивши надії національно орієнтувати те, що не має жодної ідеології. Дарма, що немає гарантії формальної перемоги, адже колись комусь треба підважувати порослий мохом камінь української сили і пускати його згори замість їхати на заднику чужого, багатого воза. А для цього треба готуватись і негайно без жалю викидати на смітник старі партійні програми і писати переможний і очікуваний українцем єдиний план облаштування України, без жодного чи іншомовного слова і “політичних штампів “..
При всій повазі до традиційних лідерів націонал-демократичних партій, не знаходжу серед них яскравих ідеологів. Вони заслужені патріоти, добрі організатори і люблять Україну, але ж настала пора знайти собі наступників чи хоча б перших помічників з числа сучасно і глибоко національно налаштованих, висококваліфікованих політиків без титулів, які знайдуть нові слова, нові гасла і зроблять українську ідею справою кожного українця!
програма в патріота-українця одна:голосува ти за українські партії,поширювати українську культуру,не соромитись своєї багатої рідної мови,народити і виховати(на сімю)4 дитини-цим ми подолаємо демографічну кризу і збільшимо кількість українців-патріотів(саме так намагається вижити нація татар в криму),підтримувати морально і матеріально своїх родичів,друзів і всіх українців,купувати виключно українські товари:книги,музику,продукти,все що тільки можливо виключно українське...знаю людей які частково або повністю дотримуються цих засад(окрім мене звичайно),посадити дерево біля будинку,квіти,поприбирати дитячі майданчики-це все наше,для нас і наших дітей...кожна людина унікальна-хай кожен покладе камінь своїх знань чи вмінь на український фундамент і разом збудуємо собор під назвою Україна!!!
прошу всіх подавати цікаві ідеї,що можна зробити для України і українців!!!
молодь треба направити в потрибне русло і пояснити хто такий патриот-націоналист у сучасної молоди е й сила й розум але нема идеї точнише кажучі идея е але її треба донести до молоді
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Українські націонал-демократи втрачають рештки політичного впливу і це велика українська несправедливість, навіть біда, проти якої щось вдіяти важко. Це біда всієї української нації, адже саме в націонал-демократичних партіях основне ядро справжніх українських патріотів. В скрутний час потрібні саме патріоти, але домінуюча політична система вочевидь виштовхує їх подалі від влади на узбіччя. Біда в тому, що цього приниження національних демократів їм не можуть пробачити її не пробачать пересічні українці, які бажають мати сильну національну партію. Якби була партія, яка незмінно перемагає, цілодобово дбаючи про інтереси українця , сердешні стрімголов побігли б в перші ряди борців, щоб засвідчити причетність до перемоги української справи. А тим часом українська політична сила нагадує великий, порослий мохом камінь-скалу, яку треба підважити і добряче штовхнути плечем, а далі камінь щосили покотиться згори і тисячі-мільйони рук звідкись виникнуть, щоб торкнутись, долучитись до великої, славної сили, яка змете все осоружне українцеві. 