Останній президентський проект конституції різні політики і оглядачі оцінюють по-різному і часто несправедливо На мій погляд, не варто прискіпуватись до новацій типу двопалатного парламенту і саркастично називати проект спробою самопрацевлаштування Віктора Ющенка на посаді сенатора після закінчення каденції. Останнє вже спростував сам Президент, погодившись з вилученням колишніх президентів України із майбутнього сенату-верхньої палати. Мені, наприклад, не хочеться бачити сенатором Леоніда Макаровича. Після заяви Ющенка про згоду на одночасні парламентські і президентські вибори попередня ініціатива – конституційний проект і головна умова останньої – прийняття нового виборчого закону з відкритими списками все стає на свої місця. Україна одержала від президента реальну технологію вдосконалення політичної системи і передовсім парламенту. Чому саме тепер, вкінці каденції? Тільки зараз ми болюче доходимо остаточного висновку – Україна більше не може терпіти такий парламент, який з причини слабкості все більше грузне в болоті залежності від інтересів сильних світових держав, не може мобілізуватись для захисту національних інтересів навіть в умовах кризи. Найслабша ланка державної влади – це нашвидку перелицьований з Верховної Ради УРСР парламент, який зберіг звій постсовковий «шарм» досі, але останнім часом остаточно деградував, спокусившись легким способом самозбереження і фактично політичного безсмертя від диявола – виборами за закритими партійними списками та іменними блоками-«камандами». Останньою краплею серед демонстрації відвертого лобіювання іноземних інтересів стало навіть не звільнення Огризка, а ганебні плакати в стінах парламенту про нагородження Президента «орденом русофоба» і «компрачикосові» посмішки під час виголошення Президентом чергового звернення. Це ганьба на наші голови, коли вже цього не розуміють ті, що називають себе народними депутатами. Поведінка багатьох з них нагадує поведінку недоторканних і недосяжних, гарантовано присутніх в незмінних таємних списках. Сподіватись на нормальне реформування Конституції цим парламентом не доводиться - він зробить все можливе для самозбереження і самовідтворення, як кіборг, що вийшов з-під покори господаря, дарма, що народ теоретично цим господарем вважається. Вони сподіваються безколнечно обирати самі себе за таємними списками, призначати в парламенті президента, змінами Конституції сконцентрувавши небачену владу в органі, відповідальність якого розділена між 450 недоторканними і недосяжними особами. На жаль цей тип самовідтворюваного і невідповідального перед нацією парламенту неможливо змінити, не змінивши процедуру виборів і функції парламенту.
Кожен день функціонування фактично непідконтрольного народові парламенту може нам дорого коштувати, тому останні ініціативи президента ми повинні розуміти як шанс якимось чином виправити фатальну помилку - повернути парламент до природної функції – приймання законів для захисту національних інтересів і забезпечення інтересів громадян. Це можливо шляхом прийняття нового виборчого закону за відкритими партійними списками, а краще – тимчасове повернення (на дві каденції) мажоритарної системи виборів. Водночас треба домогтись виконання нардепами головної передвиборчої обіцянки – зняття (обмеження рамками виконання парламентських функцій) депутатської недоторканності. Зрозуміло, що очікувати згоди парламенту на притягнення когось з них до відповідальності питання недоторканності не вирішує. Другий спосіб – змусити парламент працювати конструктивно з допомогою відповідних змін Конституції, прийнятих народом через Конституційні Збори.
Хоча більшість парламентарів донедавна вимагали одночасних президентських і парламентських виборів, вони не сприйняли зробленої Президентом відповідної пропозиції тільки тому, що не мають намір змінювати виборче законодавство за партійними списками і не бажають обмежити власну недоторканність. З реальною недосяжністю і еліксиром політичного безсмертя звичайна грішна людина добровільно розлучитись не зможе. Депутати ніколи не виконають умов Президента, але це повинно продемонструвати суспільству нагальну потребу приборкання виборної державної структури, яка реально вийшла з-під впливу народу. Саме це є головним для мобілізації волі народу.
Цілком очевидно, що Президент не розраховує і на прийняття власного проекту конституції парламентом. Невідомо чи вистачить здорових сил суспільства, щоб прийняти цей проект всім народом з допомогою незалежних Конституційних зборів. Це своєрідне продовження звернення президента до нас, громадян України, розраховане на прочитання і оцінку кожним громадянином як конституційного способу розв’язання основної проблеми української влади. Тепер все залежить від того, чи витримає цей тест українське суспільство. Тут не варто довірятись коментарям – хай кожен зрілий громадян сам прочитає і спробує розібратись в суті нововведень. Я теж був проти двопалатного парламенту, але в цій ситуації інакше ми не змусимо парламент змінитись, не зможемо розбити моноліт його необмеженої тяги до збільшення власних повноважень замість виконувати функцію законотворчості і турботи про інтереси громадян. Тільки двопалатність розбиває абсолютну монополію парламенту і наближає його діяльність до народу. У верхній палаті – сенаті – будуть обрані прямим голосуванням представники кожного регіону, а зараз більшість нардепів є жителями столиці і чистими політиками. Ці люди незалежно від політичної орієнтації, повинні представляти інтереси конкретних громадян. Тому побоювання сепаратизму є меншими, ніж зараз, коли партійні «каманди» на кожних виборах прямо розколюють Україну питаннями мови, Росії чи Нато. Нижня палата творитиме закони, які перевірятимуться верхньою палатою на корисність національним інтересам і громадянам. Процедура формування уряду має бути простою, без «кааліцій» і «апазицій». Президент не матиме своїх представників в уряді, але зможе зупиняти дію рішень в галузі безпеки та зовнішньої діяльності, що дасть йому реальні важелі виконати власні функції. Більшість призначень посад візьме на себе верхня палата, яка безпосередньо обиратиметься народом. Проект реально дає змогу парламентові , урядові і президентові виконувати тільки їм властиві функції без протиріч і політичних сварок. Якщо до того додати вимогу, що лідер політичної сили, яка одержала право формувати уряд не має права особисто очолювати цей склад уряду – було б ідеально. Державне господарство не повинно поєднуватись в одній особі з політикою. Роль прем’єра повинна бути функціональною – непомітно робити свою справу на благо людям , а політики – повинні виголошувати політичні заяви і реалізувати програми з допомогою уряду, змінюючи його склад, а не імідж з допомогою піару. Прочитайте цей проект конституції – він вартий цього і є, можливо єдиним шансом дуже швидко змініти наше життя на краще, змусивши кожну «гілку влади» працювати в єдиному живому «дереві нації»!
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
