В 1994 році віддавши третій в світі за потужністю ядерний арсенал, Україна довірила свою безпеку п’ятьом найагресивнішим державам планети, по суті колоніальним імперіям. Один з наших «гарантів», майже одразу почав економічні та інформаційні війни з Україною, та, як свідчить логіка подій, готується до справжньої війни. З приходом до влади в РФ, підполковника КГБ, населення Росії цілеспрямовано привчають ненавидіти Україну, показують через ЗМІ лише негативні сторони, а солідні російські газети та інтернет-видання до безглуздя перекручують події в Україні. Лише за один останній місяць в Росії вийшло п’ять «фантастичних» книжок про війну Росії з Україною («Сломаный трезубец», «Конец проекта «Украина» і.т.д).
Довгий час інформаційна війна велася проти Грузії, проте, як відверто наголошують ряд російських політологів, Грузія для Росії не відіграє такої великої ролі як Україна. Багато західних аналітиків, зокрема французьких, стверджують що Росія через кілька років намагатиметься розв’язати війну з Україною. І для цього є певні підстави. Нашвидкуруч вичерпані та виснаженні надра Сибіру та Далекого Сходу скоро стануть непотрібні Росії, оскільки на них приглядається «великий китайський народ» (за висловом В.В.Жириновського). А рекреаційний Крим та промисловий Донбас переважно населенні «людьми русской культуры» дуже б знадобилися РФ, яка чудово розуміє що чекає її з початком фрагментації, прогнозованої провідними геополітиками.
Вже сьогодні, населення РФ є далеко не православним і майже не слов’янським, а питання національного самовизначення народів РФ, в умовах сучасної інформатизації та інтелектуалізації суспільства є лише питанням часу. (Цікаво, які політичні настрої зараз у народу вепсів, після визнання їх одноплемінника М.Амосова «Великим українцем», хоча він офіційно писався росіянином?) Це саме стосується інших народів РФ та СРСР, які зробили основний вклад у розвиток російської культури та державності. Тому, захоплення земель Східної та Південної України є для Росії питанням виживання.
Хто питатиме Україну? Ніхто. «Україна це взагалі не держава, ти ж повинен це розуміти Джордж!» як сказав В.Путін. Цікаво, що лити бруд на Україну вважається нормальним навіть в російських наукових дисертаціях, в той час як, у нас, сказати правду про Росію, чи хоча б про відвертих агентів ФСБ в Україні, вважається ненауковим, та не зовсім об’єктивним.
В України сьогодні є три способи забезпечення власної територіальної цілісності та безпеки: вступ в НАТО, створення власної зброї масового знищення, та інтеграція в інші військові союзи.
Об’єднання з РФ на правах колонії, державною та національною безпекою не вважається. В НАТО нас не поспішають приймати. Не тільки тому, що Україна та її армія не відповідають стандартам НАТО. Не думаю, що армії Естонії чи Литви з одним танком і літаком відповідають натівським стандартам, чи становлять якусь користь для Альянсу. Не думаю, що економічний і військовий потенціал Румунії, (чия офіційна армія, була єдина у світі без чобіт, в часи Другої світової війни) відповідає європейським стандартам. Показово, що фільм про Бората, а саме халупи та злидні, їздили знімати не в азіатський Казахстан, а саме в Румунію, оскільки там не треба для цього робити декорації.
Причина відмови Україні в ПДЧ, скоріше політична: наша країна і досі сприймається в Європі як частина Росії, або ж її «зона її впливу». Не треба позбавляти Росію її «законних прав та територій», а вона за це дасть Франції та Німеччині газу, і послабить американський вплив на континенті – так мислять сьогодні Н.Саркозі та А.Меркель. Мати справи з путінською Росією сьогодні Франції та Німеччині вигідніше ніж з роз’єднаною, та корумпованою Україною, в якій невідомо хто завтра прийде до влади і яку поведе політику. А.Меркель доступно пояснила нашому президенту питання щодо НАТО – «не задавайте дурних запитань і не почуєте дурних відповідей» – приблизно так.
Питання вступу в України в НАТО, на думку політолога Т.Кузьо більше залежить від її внутрішніх факторів. Проте наведення ладу в нашій державі та модернізація і зміцнення армії затягнеться на десятки років, а втратити територію чи суверенітет можна за кілька днів. Хоча українська армія не грузинська, проте, ніхто Україні і в Європі на дасть гарантії, Україна втратить, наприклад, Севастополь. Європейські експерти, наприклад, вже довели вину Грузії у розв’язання збройного конфлікту в серпні 2008-го, і закрили очі на окупацію частини її території. Стара, єзуїтська Європа, вихована на ідеях Н.Макіавеллі, Т.Гобза, та А.Сміта допустила напад на суверену державу, учасницю ОБСЄ, та анексію її території, а через кілька місяців заявила про велику роль дружніх відносин з Росією.
Жодні міждержавні домовленості та декларації не гарантують суверенітет та територіальну цілісність в сучасному демократичному світі. Звісно, створення власної ядерної зброї стало б найкращим аргументом безпеки та миролюбності нашої держави. Й офіційні заяви, що Україна зимою сама собі та ще й Європі перекриває газ, були б неможливими апріорі. Проте, за період створення ядерної зброї Україна може стати об’єктом всесвітньої критики та погроз, і не виключені навіть воєнні дії, приклад Іраку маємо. Тому виходити з різних договорів та заявляти про ядерну зброю, коли її ще нема, було б дуже не розумно.
Таким чином, Україна не може мати сучасної ефективної зброї і не може сподіватися на захист Європи. Не хочуть Україну захищати Німеччина і Франція, але це вигідно США. Дж. Буш довго просив європейців надати нам ПДЧ, але вони прорахували вигідніші перспективи. Україну не хочуть приймати до Європейсько-Американського оборонного союзу, але історія знає приклади американо-азійських та американо-тихоокеанських військових союзів – СЕНТО і СЕАТО. Якщо Німеччина і Франція не хочуть з Україною спільно оборонятися, а Україна та США не проти, - для чого тоді Україні НАТО? Практично всі американські політики виступають за прийняття України під свою «парасольку», оскільки Америці вигідно не допускати зміцнення Росії. В Східній Європі давно ходять чутки про створення спільного оборонного союзу, куди б увійшли Україна, Прибалтика, Польща, Грузія, Молдова, деякі члени ГУАМ, навіть Болгарія та Румунія, внаслідок невдоволеності роллю бідного родича в ЄС. Росія примудрилася посваритися навіть з Білоруссю, внаслідок чого О.Лукашенко заводить теплі стосунки з Європою, та прекрасно розуміє, що союз Росії і Білорусі вже не потрібен, бо він вже не зможе стати президентом цього союзу, оскільки Росією тепер керує не хворий Єльцин а жорсткий Путін-Мєдведєв. Крім того, міцний буфер Східноєвропейських держав надійно стримуватиме та попереджуватиме Захід від ядерного агресора з державною фашистсько-шовіністичною ідеологію. В Боржомі та Артеці, наприклад вже велися офіційні розмови про створення Спільноти Демократичного Вибору за участю України. Крім того, новий статус може отримати ГУАМ, взявши на себе політичні та оборонні функції.
Проте, такі організації були б реальною силою, якби господарем Білого Дому був Буш чи Маккейн, а не м’який та доброзичливий реформатор Б.Обама, який прагне порозуміння та співпраці з Росією. Подейкують, що він, власне, й не хоче прийняття України в НАТО, оскільки «дружба» з Росією для нього важливіша. Багато радників сьогодні пропонують йому відмовитися від підтримки України, а сконцентруватися на економічних питаннях. Обама дійсно, проявляє себе як пацифіст, виводячи з Іраку війська, закриваючи базу в Гуантанамо та купуючи дочці песика. Кажуть, навіть, що з приходом Обами США здасть лідерські позиції в світі.
Проте, подібним чином поводить себе кожен новий президент, проявляючи обережність, приязність, та «вникаючи в курс справ». Крім того, не варто забувати про два ключові принципи зовнішньої політики США – постійність і послідовність, згідно яких, новий президент дотримується зовнішньополітичного курсу попередника. До того ж, кожен американський президент завжди представляє інтереси певних фінансово-промислових груп, які мають справи в усіх регіонах світу і в плани яких, входить утримання та збільшення американського впливу. Економіка США не витримає послаблення впливу США у світі, тому здавати позиції та залишати потенційних союзників, в тому числі у Східній Європі США не буде. Крім того, в Америці чудово розуміють, чим загрожує посилення Росії, на відміну від Європи, яка трохи призабула гуркіт радянських танків в Австрії, Чехії, та Німеччині.
Таким чином, бажання демократичних країн Східної Європи створити оборонний блок є. Але він буде тільки тоді дієвим та ефективним, коли його учасником буде США (за принципом СЕАТО). Лише тоді, Америка зможе на кордонах стримати агресивну, оновлену шовіністичну імперію, на противагу європейській політиці умиротворення агресора, з якої Європа не зробила висновків у 1937-38 роках, хоча як свідчать уривки з закритих архівів Великобританії, просто не хотіла, сподівалася на вигідніші перспективи.
Позиція США залишається поки що декларативною і неоднозначною. Проте США мали б розуміти, що черговий раз приборкавши майже 50 мільйонну Україну, її ресурси і промисловість, Росія набуде впливу, порівнянного із тим, що мав Радянський Союз.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
