Нема великого секрету в тому, що безрадісна і безвольна совковість нашого суспільства є наслідком вчасно не здійсненої декомунізації України. З часом комуністична ідеологія, непомітно для нас трансформувалась в реально домінуючу, хоча Конституція і забороняє визнання першості за будь-якою ідеологією. Все відбулось конституційно і законно: формально держава сповідує європейські стандарти демократії і давно діє Указ Президента про демонтаж комуністичних символів, але де-факто домінує трансформована комуністична ідеологія тільки тому, що вона корисна великому числу діяльних і небідних громадян України. Саме тому, що нейтральний совковий ступор комунізованого загалу гарантовано не заважає гламурно жити і казково багатіти багатьом успішним людям в Україні, дбайливо збережені численні символи-монументи комунізму. Комуністичний символ тепер вірно працює на будь-який хижий капітал, як працював на велику Москву. Смішно подумати, що сучасні українські комуністи, які роз’їжджають на мерседесах, вірять в ідеали комунізму взірця Маркса-Леніна-Симоненка. Вони грають ролі, бо відчувають свою потрібність мільйонерам-лібералам, є частиною отої безвідмовної технології неокомунізації України, що дозволяє безмежне панування малої частки скоробагатьків над народом. Отже, домінуюча трансформована комуністична ідеологія є всього лиш дуже зручною, історично випробуваною, універсальною технологією, яка гарантовано заводить наш роботящий народ в рамки колоніального життя з вічними боргами решті світу. Єдиний спосіб припинити дію цієї колонізуючої технології - здійснити тотальну декомунізацію всього суспільства з допомогою потужного громадянського державницького руху. Якщо цього не станеться, безпорадністю суспільства завжди користатиме місцевий олігарх, заокеанський “стратегічний інвестор ” або якась “акула голодного світового капіталу”, не говорячи вже про традиційного експлуататора ідеології совка в Україні – Російську Федерацію. Нам треба затямити - від декомунізації безпосередньо залежить успішна конкурентоспроможність держави , а в кінцевому вимірі – рівень життя кожного з нас.
На жаль, не всім віриться в реальність і небезпеку пристосованої для обслуговування інтересів великого капіталу ідеології комунізації. Хоча мав би переконати стрімкий кар’єрний злет багатьох колишніх комуністів і комсомольців в усіх структурах влади, трепетне ставлення українського парламенту до ювілею комсомолу і демонстрація багатьма нардепами показово-викличної російськомовності. Чимало процесів осучасненої комунізації діють приховано. Єдине, що кидається у вічі – це збережені багаточисельні пам’ятники Леніну та інші символи комунізму, які ніби знаходяться під чиєюсь негласною охороною і які потроху множаться зацікавленими меценатами прибуткового увічнення совковості. Недавно створений Комітет з декомунізації головну увагу звертає на ліквідацію символів комуністичного тоталітаризму. На мою думку, з моменту створення він повинен демонструвати українцям передовсім чітку програму декомунізації, яка б пояснювала руйнівну суть і прояви цього лиха та прогнозувати наслідки для нації і держави, демонструвати способи навічного викорінення цієї націєруйнівної ідеології із свідомості українців .
Ознаки і прояви комунікації
Можна скласти просту формулу: комунізація України = русифікація всього суспільства + радянська влада для особистої вигоди чиновників. Зловживання владою тепер називають корупцією, яка в постсовковому виконанні є вірною ознакою комунізації. Комунізована корупція і корупція в демократичних державах - абсолютно різні за сенсом терміни. В Європі корупція з осторогою використовується для особистої наживи, а в нас вона передовсім загрожує національній безпеці як елемент технології комунізації – здачі заради «дружби між народами» національних інтересів в економіці і геополітиці. Радянське зросійщення придушувало національний спротив системі, перетворювало людину на послушного і безправного, бідного совка. Зараз зросійщення підтримують небідні люди в Україні, а також світові “приятелі”, тільки тому, що це чудовий спосіб збереження і відтворення в поколіннях того ж , слухняного, безправного, бідного українця, що забув мову й те - хто він є на світі. Термін “історична спільність - радянський народ” має тепер універсальне означення безвольного і безправного споживацького натовпу, що голосує без вибору, аби лиш продемонструвати прогресивному людству торжество ерзац-демократії. Тому практичні скоробагатьки не стали видумувати для нас велосипед – просто вклали гроші в продовження комунізації суспільства за основними напрямами: зросійщення, викорінення українського націоналізму, годування бідних з фонду соціального захисту коштом самих бідних, знищення економічної основи національного спротиву несправедливості методом утисків малого бізнесу, здачі внутрішнього ринку і низьких зарплат населення. Люди “зверху” завжди дбають про те, щоб їм ніхто не заважав багатіти і бідне населення не створювало проблем. Стала в пригоді і комуністична “боротьба з українським буржуазним націоналізмом”. Русифікація, поборювання націоналізму - сучасним господарям України потрібні для знищення опору пограбуванню нації. . Нема мови - немає нації і всім однаково толерантно, тобто все байдуже. Формальним лібералам і багатим «євро демократам» нарівні з апологетами нової російської імперії видозмінена комуністична ідеологія таємно вигідна як випробувана і надійна технологія ослаблення спротиву української нації всіляким обкраданням і зискам на різний лад. Комунізація вигідна і великим олігархічним групам, які зводять політику до лобіювання бізнесових інтересів, не завжди враховуючи інтереси народу, творячи моду на російськомовну паразитарну мішанину збираної світової культури і цим нищать гуманітарні основи нації. Комунізована совкова маса вигідна всім - вона не здатна домагатись громадянських прав. “Торжество” неокомунізації народу і влади недавно засвідчила поява над трибуною парламенту великого гасла: “Геть алкоголіків і націоналістів з уряду!” Відчувалось, що алкоголіки багатьом нардепам симпатичніші, ніж націоналісти - діяльні патріоти, що шанують мову і самобутність народу і дбають про першість національних інтересів, про благо громадян. В Росії в парламенті і уряді усі націоналісти, а у нас – “Геть з уряду націоналістів заодно з алкоголіками і наркоманами!”. Це гасло не обурило організованих українців, не спонукало зібратись багатотисячним протестуючим натовпом біля будівлі з куполом і це є дуже поганим симптомом – суспільство ментально в полоні комунізації, уже звиклось з її сучасною формою, тому катастрофічно втрачає національні державні ознаки – державну мову і національні символи громадянства. Все менше людей мають бажання і здатність аналізувати події в державі і все більше здаються на волю телезомбувальника. Наша зневіра і слабкість є найстрашнішою ознакою комунізації. Не пам’ятники Леніну страшні, а байдужість людей до того, що вони повсюдно бовваніють. Тому завдання національного громадянського комітету з декомунізації не повинно обмежитись знесенням пам’ятників. Останнє краще зробити після виборів, якщо вже стільки чекали, щоб ненароком не зіграти в протистояння на користь виборчої технології якогось з кандидатів у президенти . Потрібна не кампанія, а грамотна, системна робота, націлена на повну декомунізацію України до кінця 2011року. Якщо переоберемо парламент з тими ж ознаками комунізації, то ми не нація.
Способи декомунізації
1. Пояснити людям згубні наслідки комунізації для інтересів держави і їхніх особистих перспектив.
2. Навчити громадян баченню проявів і ознак комунізації, давати їм прості поради з подолання комунізації особистою позицією і дією.
3. Показати силу громадських організацій на конкретних прикладах долання комунізації, продемонструвати роль українського націоналізму як національно-патріотичної сили, що конкретно захищає передовсім економічні національні інтереси населення, здатна сама, без допомоги держави, сприяти збереженню і розвитку української етнічної самобутності, а також на правах найчисельнішої державницької громадянської сили береться допомогти всім національним меншинам у їхній справі справі збереження етнічної самобутності та культури.
4. Способом системного громадянського тиску домогтись скасування державної реєстрації громадських організацій і партій, які в програмах і практичній діяльності допускають ознаки комунізаціїї. При цьому не може бути жодної заборони на ідеології при умові, що вони не шкодять всім громадянам і демократії. Цілком можливі і національні ліві партії , які не мають нічого спільного з ідеологією комунізації, свято шанують національні основи державності і ревно поважають статус єдиної державної мови, вбачаючи в єдиній державній мові основу світової конкурентоспроможності і процвітання українського суспільства.
5. Знайти способи невідкладного відсторонення від посад в державних структурах і в системі освіти, культури та виховання молоді усіх без винятків осіб, які зумисно допускають продовження і збереження комунізації суспільства.
Для прикладу, дає інтерв’ю телебаченню прокурор. Всі знають, що він прокурор і тема стосується його професійної діяльності. За те, що він давав відповіді не державною мовою, його справою честі завтра подати у відставку, адже добре знає норму 10-ї статті Конституції, відповідних законів про державну службу і особисто відповідальний власною професійною честю за утвердження цих норм. Післязавтра зняття його з посади доможеться Комітет з декомунізації. Отже, декомунізація України – це не “полювання на відьом”, а державницька громадянська дія виключно на основі Конституції і законів України. Комітет з декомунізації створено, то ж хочеться побажати йому розумних і твердих кроків, адже без декомунізації про європейський вибір, вільну національну державність і загальний достаток доведеться лише мріяти. Єдина дія нової української еліти трохи запізнилась, тому відкладати активний рух декомунізації-дерусифікації надалі вже не можна.
Домінуюча комуністична за суттю ідеологія не дає і не дасть Україні вийти на вільний шлях розвитку доти, поки її визнаватиме особисто корисною незчисленна армія політиків, чиновників і прагматичних скоробагатьків в Україні . Зрозуміло, що декомунізація держави не станеться сама собою. З нами завжди залишається останній непереможний аргумент - сила громадської організації і достойна поведінка кожного українця в щоденному житті. Для успіху цього достатньо.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
Нема великого секрету в тому, що безрадісна і безвольна совковість нашого суспільства є наслідком вчасно не здійсненої декомунізації України. З часом комуністична ідеологія, непомітно для нас трансформувалась в реально домінуючу, хоча Конституція і забороняє визнання першості за будь-якою ідеологією. Все відбулось конституційно і законно: формально держава сповідує європейські стандарти демократії і давно діє Указ Президента про демонтаж комуністичних символів, але де-факто домінує трансформована комуністична ідеологія тільки тому, що вона корисна великому числу діяльних і небідних громадян України. Саме тому, що нейтральний совковий ступор комунізованого загалу гарантовано не заважає гламурно жити і казково багатіти багатьом успішним людям в Україні, дбайливо збережені численні символи-монументи комунізму. Комуністичний символ тепер вірно працює на будь-який хижий капітал, як працював на велику Москву. Смішно подумати, що сучасні українські комуністи, які роз’їжджають на мерседесах, вірять в ідеали комунізму взірця Маркса-Леніна-Симоненка. Вони грають ролі, бо відчувають свою потрібність мільйонерам-лібералам, є частиною отої безвідмовної технології неокомунізації України, що дозволяє безмежне панування малої частки скоробагатьків над народом. Отже, домінуюча трансформована комуністична ідеологія є всього лиш дуже зручною, історично випробуваною, універсальною технологією, яка гарантовано заводить наш роботящий народ в рамки колоніального життя з вічними боргами решті світу. Єдиний спосіб припинити дію цієї колонізуючої технології - здійснити тотальну декомунізацію всього суспільства з допомогою потужного громадянського державницького руху. Якщо цього не станеться, безпорадністю суспільства завжди користатиме місцевий олігарх, заокеанський “стратегічний інвестор ” або якась “акула голодного світового капіталу”, не говорячи вже про традиційного експлуататора ідеології совка в Україні – Російську Федерацію. Нам треба затямити - від декомунізації безпосередньо залежить успішна конкурентоспроможність держави , а в кінцевому вимірі – рівень життя кожного з нас.