Поки політики туди-сюди смикають українського конституційного воза, народ здебільшого мовчить, сподіваючись гіршого. Безумовно, в цій колотнечі криються приховані загрози, але й може все поверне на краще, якщо українці знатимуть своє і не спатимуть. Головне – не вдаватися до дрібних суперечок навколо української Конституції і трансформації влади, адже більшість політиків мають гріх надто вільної поведінки з основним законом держави. Надмірні емоції можуть спровокувати непотрібну хвилю сварок і взаємних звинувачень у знервованому середовищі патріотів української України. Збурене черговими ідеями дострокових виборів і занепокоєне боротьбою проти тоталітаризму влади воно в черговий раз може стати жертвою маніпуляцій тих політичних лідерів, які передовсім прагнуть влади і політичного реваншу, не думаючи про українську перспективу. Буде прикро, якщо національне ядро політики не зуміє зупинитись і подумати, а вибере найлегший шлях ритуальних заяв, малих пікетів і смішних флеш-мобів. Варто поставити собі набагато вищі цілі, головна з яких – національна державність.
Те, що сталось з Конституцією, ніхто вже відмінити не зможе, незалежно від ступеня справедливості рішення Конституційного суду. Зрештою, ми давно хотіли відмінити цю конституційну реформу, яка зіпсувала владу «помаранчевих» і привела суспільство до глибокої кризи. Це була просто чужа технологія і те, як легко все повернулось у вихідний стан це припущення підтверджує. Принаймні діючій владі зміни Конституції цікаві лише як засіб негайного зміцнення їхньої політичної влади. Вони сподіваються тримати процес під контролем, вважаючи себе поза конкуренцією. Лише президентові після останнього рішення Конституційного суду варто бути дуже обережним насамперед у стосунках з вчорашньою власною коаліцією і власним оточенням, яке зробить все, щоб поховати його декларований намір стати президентом всієї України і штовхнути на слизьку дорогу тоталітаризму.
Беручи на себе повну відповідальність за діяння подразників українців типу Табачника і Колєсніченка, приймаючи негатив неминучого соціального невдоволення діями уряду, Янукович втрачатиме рейтинг не тільки на заході. Зовнішні загрози теж неминучі і вони безумовно будуть з боку ще вчора дружньої Росії. З відміною конституційної реформи 2004 року фактично терпить фіаско ціла низка зусиль, спрямованих на запровадження в Україні вигідної Росії надзвичайно слабкої, особливої парламентської партійної системи влади. Це була ідеальна модель, дуже зручна для маніпулювання Україною з допомогою парламентського величезного проросійського лобі, формально не відповідаючи за нищівні наслідки для населення.
Крок за кроком українцям доводили зайвість і непотрібність поста президента та доцільність переходу до парламентської республіки. Дискредитація поста президента здійснювалась починаючи з особи пізнього Леоніда Кучми і завершилась знищенням іміджу президента Ющенка, щоб одним махом поховати маленьку віру українців у свого президента з баченням української України. І не треба вважати російські дії ворожими. Щоб виграти змагання, треба думати світовими категоріями і вважати Росію економічним конкурентом Мета маніпулювання Україною суто економічна, бо в ХХІ столітті завойовувати території нерентабельно і ненадійно, адже на завойованій території рано чи пізно переможе національно-визвольний процес.
Росія переграє Україну на контрасті систем політичної влади і гуманітарним тиском, активно намагаючись одержати абсолютний пріоритет власних економічних інтересів. Мета була практично досягнута, бо проти слабкої і корумпованої фактично парламентської системи влади України діяла сильна і персоніфікована, президентська влада Росії, підсилена ще й потужним інформаційним впливом. Ми в економічному програші і населенню від цього вже важко, але так влаштовано, що всі претензії не до російського конкурента, а до української влади. Чи могли націонал-демократи завадити цьому проектові? На сто відсотків не могли, але в певному сенсі могли захистити інтереси українських громадян, якби прем’єр Юлія Тимошенко зіграла таку ж роль, як зараз Азаров для Януковича, а в президентському оточенні Ющенка виявилися люди, здатні будь-якою ціною «робити сильного президента».
Янукович зовсім не геній, він досвідчений практик і зробив висновки з уроків Ющенка, а ми й досі між собою культивуємо мстиву злість до Ющенка замість зрозуміти болючі уроки свого президента. Сьогодні прагматичне оточення Януковича вправно підтримує імідж «сильного» Януковича, хоч він теж, як і Ющенко, є звичайною смертною людиною. Проте ні в ЗМІ, ні серед простолюду не чуємо й сотої долі того, що могли б неповажно говорити про президента, як це було не так давно.
Сильна президентська влада стає фактом і може бути принципово сильнішою російської, бо ще зберегла основи демократії. При бажанні і в силу обставин така система влади здатна нарівні конкурувати з російською і відстоювати національні інтереси. Правда, персональний склад цієї влади свідчить про те, що відгризатись від Росії вони будуть лише тоді, коли відбиратимуть їхній останню гривню, а багато з них готові віддати все лише заради похвали Москви. Вони родом з СРСР і наївно не вважають Росію конкурентом. Із самовбивчим ентузіазмом навіть інформаційний простір готові зробити спільно-російським, вважаючи, що їхнім фінансовим інтересам ніщо не загрожує і з Росією вони якось домовляться без особливих втрат.
На жаль, це небезпечні ілюзії, бо закони конкуренції в жорсткому російському виконанні заради них ніхто відміняти не буде. Шостим чуттям хтось у владі це передчуває, про всяк випадок швидко концентруючи силу. Водночас здають гуманітароно-інформаційну сферу, щоб не викликати занепокоєння Москви, дозволяючи в такий спосіб рубати гілляку міцної влади, яку так швидко і старанно вибудовують. Янукович говорить про сильну європейську Україну, а держава втрачає основи сучасної інформаційної безпеки – безумовний пріоритет державної мови і етнокультури автохтонів для зрівноваження гуманітарній агресії зі світу (не лише з боку російського конкурента).
Руйнуючи становище державної мови і бездумно підтримуючи проект гуманітарної окупації під популярною назвою «рускій мір», регіонали можуть направляти свою сильну владу лише всередину держави. Для світу їхня влада без гуманітарного стрижня самозбереження, є слабкою і не здатною захистити національні інтереси, в тому числі й кланово-бізнесові. Вони керують державою, в якій є і їхні приватні інтереси, але дозволяють Табачникові руйнувати систему освіти як осередок відтворення повноцінного, орієнтованого на захист національних інтересів громадянства, відверто дратують етнічних українців, які становлять переважну більшість населення держави. Так сильна влада не поводиться, бо здача фронту інформаційного змагання перетворює її в слабку і руйнує авторитет президента.
Остання ініціатива нового мовного закону регіоналів інакше як бомба під рейтинг президента не сприймається, особливо в умовах повної відповідальності президента у варіанті Конституції 1996 року. Цілком очевидно, що влада регіоналів стала жертвою власної ж, роками виплеканої «п’ятої колони», яка завжди працює на руку зовнішнього конкурента, не зважаючи на те, що за раз при владі «свої». Тепер ця твердо-російськомовна компанія, як давно запрограмована машина-термінатор, нищить рейтинг діючого президента.
Несусвітні речі в гуманітарній сфері відбуваються неспроста. В умовах, коли українська політична система стала адекватною системі російської влади, вся сила російського впливу буде сконцентрована на інформаційному фронті. Росія прагне міцно застрахуватися на випадок лукашенківської поведінки Януковича і закінчення влади регіоналів. Сильна президентська влада в Україні турбує Росію як та рушниця на цвяху, яка рано чи пізно може вистрелити не туди. Після повернення націонал-демократів ефект сильної президентської влади неминуче спрацює як ідеальна система захисту національних інтересів України. Тому в масованій гуманітарній атаці на українське суспільство проросійське лобі не пожаліє навіть рейтинг Януковича і не рахуватиметься з намірами регіоналів надовго закріпитися у владі.
З іншого боку покажуть дулю знервовані Табачником і Колєсніченком українці. Схоже на те, що в Україні вже «розкручуються» пілотні проекти по-сучасному налаштованої проросійської політичної сили на зміну старорежимним регіоналам з комуністами, а на другий президентський термін завжди знайдеться запасний проросійський кандидат, а може й два. Особа Януковича чи будь-кого із сучасних друзів Росії для Росії значення не мають. Економічний інтерес передусім, бо вкладено ж величезні кошти на вибудовування в Україні загалом проросійського інформаційного простору, на відгодівлю колаборантів, на сприяння руйнівній конституційній реформі 2004 року і зроблено інвестиції в торжество «руского міра» на українській землі.
Поки що змін у стосунках Кремля і чинної влади України не відчутно, бо немає єдиної державницької політичної сили і не проглядається серед українців охочого покласти себе в жертву на роль наступника Януковича з наміром дещо краще продовжити справу Ющенка, скориставшись перевагою відновленої попередником сильної президентської влади. Така сила і новий український лідер обов’язково знайдуться, хоч завчасно про це говорити не варто. Було б необачно зайво рекламувати українського «камікадзе» - кандидата в майбутні президенти, але знайти таку людину - це вартісна мета, якою повинні перейматись українські політики-державники.
За українською приказкою не буває злого, щоб на добро не вийшло. Якщо формується сильна президентська влада, то не варто поспіхом кидатись її руйнувати, мовляв при владі не ті. Треба думати як замінити її іншим особовим складом і знайти спосіб заспокоїти нечисленних, зате дуже крикливих ворогів національної державності.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
