Закріпити другу державну мову регіонали спробували за звичкою – нахрапом, проштовхуванням бездарно і нахабно складеного проекту нового мовного закону. Розумні люди і фахові правники та небайдужі громадяни вчасно заштовхали цей «шедевр» законотворчості назад в шухляду. Дехто вже й заспокоївся, але ж вистава під назвою «Дражнити українця» лиш починається. Сценарій простий – Табачник нахабно усіх нервує, політики за російську агітують, чиновники державну ігнорують, багаті платять за цей паскудний агітпроп, а з «чорного ходу» регіональну-російську проштовхують інтелектуали «за викликом».
Звісно, після такої цинічної мовної політики на межі фолу, українцям хочеться почути щось розумне серед безбожного ґвалту національних основ держави. І тут з чорного ходу на сцену мають вийти безсовісні, хитрющі інтелектуали і за великі гроші спробувати забамбурити голови активним громадянам. Головне – не пробувати когось переконати, лиш делікатно посіяти сумнів, прикинутися співчутливим аналітиком, який не бачить трагедії в регіональному статусі російської, заспокоїти байками про те, що двомовність хоч вже не є найбільшим історичним здобутком українського народу, але все ж є тим компромісом, який забезпечить соціальний мир і щасливе життя громадян.
Особисто я не визнаю дискусій на тему «російської двомовності». Про це можна було наївно сперечатись в далекі дев’яності, але зараз саме поняття «двомовність» є смішним і позбавленим жодного сенсу. Адже людина може знати безліч мов, але культурна людина застосовує кожну мову там, де це доречно і функціонально необхідно. Антикультурна, себто безбожна людина, може з правами людини в руках вимагати, щоб увесь світ говорив з нею тільки її мовою, може писати це безглуздя в політичних програмах, тримати принцип на публіці, але крім зневаги суспільства, їй подати нічого. Гірше, коли багато таких осіб купують собі місце у владі і ексгібіністично демонструють всьому суспільству власне збочене бажання чути свою мову скрізь – байдуже, яка там мова державна. Влада цих людей може навіть певний час антикультурно правити, але всяка розумна людина цей тип маніакально-агресивних егоїстів зневажатиме.
Антикультурна влада це відчуває і дуже злиться. Поява у владі Дмитра Табачника і нездорова активність у мовній законотворчості деяких нардепів свідчить про те, що наверху люди зляться на українців тому, що неправі. Необачно записали в політичну програму пунктик про другу державну, який годиться для вічної опозиції, але не для партії влади. Загнавши самі себе в глухий кут, нервуючи українців Табачником, вони ніколи не матимуть того, чого влада з грошима дуже хоче мати до гарного костюма – поваги від громадян і зовнішнього лоску європейської цивілізованості. Вони вже не зможуть з почуттям порядних батьків нації розвішувати локшину на вуха добропорядних громадян. Тому вони йтимуть зигзагами – як не вдається прийняти якийсь закон чи зробити по-їхньому, зроблять вигляд, ніби відступили і враховують думку трудового народу. Після цього іменем народу буде зроблено саме так, хоч трішечки інакше. Їм важливо, щоб народ отак відчував свою причетність в кожній справі влади, а як що не вийшло – так у світі така ж криза і біда!..
Правда, розумники і на це не ведуться, але для них є особливий тип навішування локшини – тонкі інтелектуальні дискусії на тему. Дискусії про двомовність – це саме той тип дискусій. Те, що вони знову пішли в хід, означає лиш те, що другу державну потужно «протягують» з чорного ходу, бо якраз має підоспіти конституційна більшість парламенту, а навесні українці будуть більше перейматися цінами і тоді можна буде брати їхню ідентичність голими руками. А воно до того йде, бо великому бізнесові, що при владі, страх як заважає ця українська ідентичність і погано засвоюється державна мова, на відміну від сала. Щоб мати спокій, українцям подають дискусії про двомовність на фоні нарікань на малі пенсії і зарплати, хронічну невлаштованість дітей. Їм дуже важливо, щоб еліта повірила в невідворотність обставин.
Тепер про дискусії. Пропонують таки визнати абсурдність прив’язки російської мови до Хартії міноритарних мов, зате регіональність російської делікатно поєднують з посиленням турботи про застосування державної. Але ж при двомовній документації, мові правосуддя і влади, звуження поширення української лиш зростатиме і легалізується.
Один з ініціаторів дискусії пише: «…регіональний статус російської може стати ефективним рішенням лише у випадку його взаємного усвідомлення як загальноукраїнського компромісу». Державна мова для всіх громадян вже є конституційною формою громадянського компромісу, на якому тримається держава. Етнічні українці, які є виключно українськомовними, а також всі лояльні громадяни іншого національного походження, цього громадянського компромісу додержуються. Ті, хто в публічній сфері, тобто за межами родинної фортеці, державною мовою не користується, за Конституцією не є лояльними громадянами, політиками, чиновниками. Отже державна мова - це найпростіший тест на громадянську зрілість-повноцінність.
Якщо багато хто цього не розуміє, то не треба шукати іншої причини , чому ми так бідно і безглуздо проживаємо на цій території. Якщо ми не розуміємо простого, що рідна мова нам потрібна для збереження особистої етнічної самобутності, а решті – ні, і зверх того – від диявола, то нічого не залишається, як цілком серйозно і приречено дискутувати про користь двомовності для нашого бідного народу. Проте більшість у владі і політиці значення державної мови усвідомлює. Повірте, дрімучих дурнів зараз, в наш інформаційний час, ні у владі, ні серед пишучої братії немає. Отже, якщо поважні і молоді борзописці затівають тонкі інтелектуальні дискусії про регіональність російської мови, значить це комусь потрібно і до правди жодного стосунку не має.
Поставлено конкретне завдання - збаламутити побільше тих, хто переконаний в неприйнятності другої державної (з парадного чи з чорного ходу), а далі все повинні довершити вже діючі технології інформаційної колонізації України, звичайний телевізор. На щастя, телебачення, змавпувавши чужі примітивні форми розважання і пропаганди, викликає в українців рвотний рефлекс. Принаймні на інтернет-форумах все частіше трапляються чесні люди із здоровим глуздом, яких не обманеш. Один із них написав: «Насправді російськомовним українцям не потрібна регіональна мова, це кажу від себе і моїх знайомих та друзів. Все це «побажання» росіян, для яких Україна залишається «історичними непопрозумінням». Ті, хто не сприймає державну мову, морально не готовий вважати цю країну своєю. Розраховуючи на «громадянську тимчасовість» і нейтральність російськомовного населення, Україну давно зарахували до незахищеного російськомовного світу.
Саме цей, суто колоніальний світовий інтерес, а не ринок, як нам говорять, зробив зросійщеним і ніяким телебачення , змусив виходити російською більш менш «рейтингові» ЗМІ. Ми програли інформаційну конкуренцію з усім світом і залишився дрібний штрих –переконати еліту в програші тонкими дискусіями про двомовність. Тому у нас немає іншого вибору, як припинити всілякі дискусії і скрізь говорити державною, навіть коли вона не рідна. Це означає, що назло світові ти конкурентний і особисто захищаєш національні, особисті інтереси сьогодні, не чекаючи подорослішання держави, як громадянин, що хоче жити достойно!
Тільки справжня боротьба за збереження ідентичності є справою номер один і про неї деколи балакають політики, але це не справа сучасних політиків, а клопіт всього національного громадського руху . Тому у нас немає іншого вибору, як припинити всілякі дискусії і скрізь говорити державною, навіть коли вона не рідна. Це означає, що назло світові ти конкурентний і особисто захищаєш національні, особисті інтереси сьогодні, не чекаючи подорослішання держави, як громадянин, що хоче жити достойно!
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
